Таємничий острів та червоні вітрила

Привіт, ми повернулися з відпустки! 

Цілий тиждень ми з доцею Іринкою гойдалися на хвилях найглибшого в Україні озера Світязя, ласували чудовими пончиками з чорницями, абрикосами, ожиною та вишнями, виглядали сонечко:), але воно десь затримувалося, і зігріло нас тільки вдома після повернення :) 

Та всеодно, відпочинок є відпочинок. Я провітрила голову, забула всі страхові тарифи та пароль в 1С, надивилася на ліс та озеро, поля, лелек, коней, наслухалась півнів... 

Обіцяних комарів-людожерів ми так і не зустріли (що дуже дивно), зате бачили таємничий острів посеред озера... 

Цей острів так вабив наші погляди, було непереборне бажання ступити на зачарований берег, ми навіть пробували наблизитися до нього на катамарані :) Але поки не допливли, це дуже далеко... Кажуть, що острів є заповідною територією, місцем гніздування птахів, а ще там є руїни будівлі, походження якої відносять ще до стародавніх княжих часів. Ми кинули монетку у воду і пообіцяли повернутися :) 

На Світязі є чим помилуватися - особливо гарний там захід сонця! Видовище рідкісної і вражаючої краси.

Побували ми на радянській турбазі, враження дивні - стало дуже прикро, що в такому чудовому місці настільки занедбали колись створене людськими руками. Приватні садиби сяють, як діаманти навколо колись збудованих, а тепер засмічених та покинутих будівель радянської епохи.

Та не будемо про сумне. В день своїх іменин - 24 липня - я отримала в подарунок ось цей рожевий капелюшок:

Трохи святкували. Два мохіто - і між нами буде літо! :)

А у вільний від святкування час Іра втілювалася в Ассоль, і мріяла про свої вітрила...

І ось, одного чудового дня...

Ми не вірили очам:

О, це були вони - омріяні червоні вітрила! Ассоль була щаслива:) Човник з"явився невідомо звідки, швиденько проплив та майнув у блакитну далечінь... 

Якщо дуже чогось хотіти і терпляче чекати - це обов"язково має статися, правда?

Бувай, Світязе! Дякуємо за враження та ласкаві хвилі :)

Весільне

Привіт тим, хто ще лишився в блогосвіті, і тим, хто відпочиває! : )

У червні була весільна пора, яка зачепила і мене, підкинувши два замовлення. Вони були успішно подаровані нареченим, але лишились непоказаними, тому хочу представити їх зараз.

Романтична пляшка весільного шампанського з Ейфелевою вежою та віршами Шекспіра:

Мені довелося проявити море терпіння та винахідливості, щоб врятувати білий колір:) Ну і на завершення  - об"ємне трафаретування. Кінцевим результатом задоволена, бо вже мало на що сподівалася... Прикрасила мереживом та стрічками.

Ще вперше робила купюрницю - дерев"яну скриньку для грошового подарунку. Використала серветку з весільним мотивом, трафарети. Замовниця побажала, щоб був напис "Сімейний бюджет", він якраз вписався на внутрішньому боці кришки. Вийшло досить цікаво, з натяком:)

А літо продовжується, і відпустка наближається:) Ура, я  вчора вже замовила житло на озері і мрію, як вечорами буду сидіти на балконі, читати, сьорбати щось смачненьке...

А що попереду у вас в планах? (доречі про плани: в понеділок 8 числа народиться новий місяць, про це ми вже якось говорили ось тут). 

І хай все задумане, як завжди, збувається!

Монохром та небесні ліхтарі

Вітаю!

Сьогодні вже прийшов липень, він має за два тижні принести мою відпустку та гарну погодку, щоб потішитися нею:)

Хочу представити прикраси, які я робила для однієї юної красуні-поетеси, яка до того ж ще й чудово співає, тому небайдужа до нотної тематики. Вона схотіла браслет та сережки. Тепер має ось такі аксесуари з пасажиками :)

А ще поділюся кадрами, які ми з доцею зробили у минулі вихідні. В нашому місті проводили флешмоб - з найвищої точки Рівного - Пагорбу Слави - відбувався одночасний запуск тисячі небесних ліхтариків. Як справжня Рапунцель, моя Ірина не могла пропустити такої події, тому ми взяли з собою товариство, видерлися на ту гору та терпляче чекали, поки стемніє і все почнеться. 

На сходах, які ведуть до монументу, були розставлені запалені лампадки, і коли почало сутеніти, утворилася безкінечна дорога з вогників. 

 І от, нарешті, почалося!

Ось і наш ліхтар! Дітки в захваті, дорослі так само :)

Ми загадали бажання... і ліхтар полетів на Місяць :)

Неймовірне видовище, скажу я вам:) Додому прийшли вночі, втомлені, але з такими враженнями!

Бажаю всім витратити літо на гарні враження :)

Будні лавандової феї...

Привіт, дівчатонька!

Сьогодні видався вільний вечір, нарешті роздала всі замовлення, які не давали спати :), переглянула ваші бложики, пораділа новим доробкам і гарним подіям... Вирішила і в себе щось нове написати.

Ось вже добігає кінця червень, який порадував смачними ягідками та гарно погодою. Я ще поки не у відпустці, у вихідні розважаю доцю вилазками на природу та заходами. А у будні... У будні теж іноді відбуваються цікаві пригоди.

На балконі цвіте моя улюблена квітка, радує око і нюх :)

Це та, що в мене вже росте два роки, і зимує на морозі дві зими. Ще є кущик, який того року зійшов з насіння, але він поки не думає цвісти... Побачимо, хто кого:) Чи я не фея?

А в нашому місті побільшало лаванди! Додалося кілька чудових клумб, біля яких я нещодавно літала разом з купою свого фейського реквізиту та з улюбленим фотографом Анною Міщук :)

Все живе потребує уваги, любові і догляду. Тож я люблю і поливаю:)

А щоб законсервувати собі пронизливо-фіолетовий запах, надивилася в інтернеті мк та наплела таких лавандових пляшечок, чи то веретен... Дуже гарно виглядає, не сипиться і пахне...

Лишилося ще трохи квітів у запасі, то я задекорувала віночок від Нусі (ау, дорогенька!). На фото клаптик мого нового омріяного секретера - тут живе закоханий будиночок, подарований Юлею.

Сподіваюсь, до кінця цього тижня майстри вже закінчать складати мої нові шафки, тоді буде що показати:)

Ось так живуть феї. А щоб надати силу моїм крилам, Наталя вирішила мене порадувати, і прислала мені сьогодні привіт із своєї Маленької країни - ЖИВИЙ лист :), чудову листівку - коробочку для диску,  а ще два штампи - з надихаючою фразою та КРИЛАМИ!!! Колись я нахвалила її листівку з крилами, а вона це не забула. Дякую, Наталь! Ці крила надають мені... крила! :)

Полетіла далі поливати квіточки, скоро повернуся.

Варшавське рандеву. Продовження

Які чуйні і талановиті люди живуть в моєму місті! Сто тисяч парочка сотень фото, яка підступно зникла з картки мого фотоапарата, повернулася в мої обійми, жива і здорова, трохи, правда, не в собі, бо переплуталось все на світі, але це дрібниці, головне - я маю свої улюблені кадри, і хочу ними поділитися! Поїхали під улюблену музику :)

Прослушать или скачать Гурт «Океан Ельзи» Rendez-Vous бесплатно на Простоплеер
Погода в цей омріяний день була примхливою. Коли наш автобус виїхав на варшавську трасу, в лобове скло полилися тони води, і така злива продовжувалася майже всю дорогу. Не знаю, хто як, а я трішки засмутилася (ну спробуй погуляй по місту в зливу, єдиний варіант - перечекати десь в кафешці, а це вже не так цікаво...) Так коли наша група виходила в пункті призначення - там, мабуть, всі туристи розпочинають екскурсії - небо змилувалось і погнало далі свої чорні хмари. Це вже була фантастика! 

Замкова площа, колона короля Сигізмунда

Оскільки подорож була недовгою, а варшавське рандеву продовжувалось усього 6 годин, всі мої органи чуття працювали на 200%, щоб глибоко і надовго записати відповідні їм людські відчуття :) 

На дотик - прохолодно, дуже вітряно, волого... Але є можливість все роздивитися і почати фотополювання! Вітерець найбільше відчула на оглядовій вежі костелу св. Анни - усього 5 злотих і є можливість піднятися на 150 сходинок і поринути в безмежні горизонти і панораму міста.

Дійсно, розкинути оком було де. Та коли передивлялася втрачені і відновлені фото, помітила, що героєм багатьох кадрів став саме цей будиночок із Замкової площі, різнокольоровий. Виявляється, я ходила навколо нього і несвідомо клацала його з різних ракурсів. Голуби теж полюбляють відпочити на його зручному карнізі:)

Насолодою для очей були квіти. Буквально біля кожного ганочку і на кожному підвіконні. Особливо вразили гортензії.

Кольори будиночків на площі Ринок... А життя на площі кипить: вуличні музиканти і художники, кав'ярні, галереї, і все це оточують ніби іграшкові будиночки, які виглядають дуже химерно: кожен з них має свою назву і особливий елемент декору, ось моя нова колекція (після львівських балконів :)):

Взагалі, враження про колір найкраще передає ось це фото з найгарнішої вулиці Королівського тракту: пастель, легкий наліт патини, елегантна старовина...

Запах та смак Варшави для мене - це, звичайно, кава та свіжоспечені вафлі - "гофри". Відразу поринаєш у дитинство. 

Чесно, хотіла ще спробувати морозива, та температура повітря замість того змусила нас трохи погрітися у кав'ярні. Оскільки я та мої дві супутниці - віддані фанатки фільму (а особливо я - книги) "Диявол носить Прада", ми не могли обминути "Старбакс"! Саме там, в "Starbucks", щоранку закуповувала каву літрами і потрапляла у пригоди головна героїня Андреа :) Ну і ми випили по півлітровому горнятку, посипаному корицею, ваніллю і ще чимось смачним, зігрілися і мали натхнення пізнавати місто далі :)

кадр з фільму

Ліхтарі старих вулиць...

Костел святого Хреста, де в колоні замуроване серце Фредеріка Шопена за його заповітом...

Символ міста - Сиренка - бронзова статуя з мечем та щитом - сестра знаменитої Русалоньки з Копенгагена :)

Піднятий меч Сиренки свідчить про те, що вона обіцяла захищати місто від ворогів. Але Варшава була майже повністю зруйнована під час війни. І Старе Місто, і сама Сиренка буквально  повстали з праху, вони були відновлені руками гордих поляків...

На цій патріотичні ноті закінчу серію своїх мандрів :) Сподіваюсь, вам було цікаво. А я ще довго буду згадувати це неймовірне місто...

Follow my blog with Bloglovin