Колекція вражень

Привіт, дорогі читачі:)
Як там ваша осінь, чекає на зимові свята і готується до них, напевно? :)
А ми з доцею шукаємо приводи для радості, нанизуємо, як намистинки, гарні враження. За цей місяць відвідали купу заходів і цікавих місць. Буде що згадати...
Почалося все з Хеловіну. Я не дуже знаюся в цих новомодніх святах, але друзі Іринки вирішили взяти участь у святкуванні, тому ми теж долучилися. Капелюшки на дівчатах - мій колишній хендмейд, брошки-гарбузики вирізала з картону вже виходячи з роботи, приліпили на скотч:)

В торгових центрах вже справжня зимова казка! І можна уявити себе у якомусь цікавому образі ...

Одного теплого дня, гуляючи в парку, ми натрапили на "Базу верхолаза" і Ірі закортіло пройти нижній рівень, а потім з"їхати з тарзанки. Довелося навіть зняти куртку, шоб одягнути спорядження. Класні враження, я вам скажу!

Ще ми відвідали виставу проекту "Дім" - сучасний танець, експериментальна постановка, яка змушує замислитися над важливими речами - що таке дім? що це слово означає для кожного з нас... Спочатку було не дуже зрозуміло, особливо дитині, але потім таки пройняло...

Нещодавно в Рівному відбувся  фестиваль фаєр-арту "Rivne Fire Бумбурум", де молоді талановиті люди танцювали зі смолоскипами і дихали вогнем. Ми вболівали за дівчат:) (фото з групи ВК)

Також іноді не завадить просто насолодитися дитинством на каруселі!

Весь цей час мене зігрівало тепло, подароване чудовою Юлічкою - це горнятко зі светриком вміє готувати смачнючий чай :) А ще Юля спеціально для мене, всесвітньо визнаного поціновувача нотних принтів:)), пошила футляри - тобто для мого нового телефона та навушничків. Їх можна з"єднати між собою, а можна і окремо чіпляти за карабін - до сумки, наприклад, дуже зручно. Вони білі, м"якенькі, утеплені всередині, і ці вже нотки!!! Дуже вдячна тобі, дорогенька, за такий душевний подаруночок. Це надає крила!

Останній наш культурний захід - відвіданий концерт дивовижного одеського гурту "ДюкТайм" - вперше чула цю назву, але добрі люди і випадок (зазвичай, такі речі трапляються не просто так) привели нас з доцею до концертного залу. Жодної хвилини не шкодую, як провела вечір. Я і сміялася, і плакала, і танцювала, а вже наспівалася і наплескалася в долоні як! Шалено талановиті і харизматичні хлопці, та ще й співають a cappella... Після концерту для закріплення вражень придбали диск і Ірина пішла за автографом. Зловили під гримеркою баса Гарика і він підписав диск "Ірині"... Ось воно, щастя!!!

Так, ми багато чого встигли за цей час... Просто є одна річ - мабуть, ми намагалися якомога щільніше наповнити його, щоб хоч трішки менше сумувати за нашим татом, який на даний час живе і працює в далекому чудовому місті. І зараз особливо гостро відчувається, як нам всім не вистачає одне одного...

Будемо вірити у краще, мріяти про зустрічі. Затяті мандрівниці, ми спробуємо на смак і  полюбимо це місто, можливо, навіть трішки там поживемо... Чи не трішки:)) Чого тільки вартий сухопутний корабель, що без вітрил пливе на хвилях бруківки старовинних вулиць міста...

Але поки попереду зима, свята, потім весна, ну і навчання у школі... А там вже буде легше, сподіваюся:)
Бавлюся своїм недавнім захопленням - створюю нові прикраси і складаю в альбом у групі ВК. Заходьте в гості :)

Добре там, де... ми є!

Від минулої середи, я, збентежена і схвильована,  все збираюся написати про свої враження від екскурсії, на яку потрапила майже випадково. Подруга та колега по декупажних справах, яка працює вчителем і має класне керівництво в 7 класі, запропонувала приєднатися до їх компанії і відвідати замки Тернопільщини. Ясно, що я довго не роздумувала, та й моя доня Іринка теж :) Ми відпросилися з роботи і школи, швидко зібралися, намотали бутербродів, і о 7 ранку вже сиділи в автобусі в передчутті пригод.
Наше турне охопило Збараж, Вишневець і Кременець. Я була налаштована дуже позитивно і чекала гарних вражень, але вони - ці враженя - просто захопили і перевершили всі сподівання!

В Збаражі, якому нещодавно виповнилося 800 років, найбільш пам'ятним і відомим місцем є Збаразький замок, події навколо якого знайшли своє відображення в романі Сенкевича «Вогнем і мечем». Пізніше про ці події був знятий відомий фільм, але знімався він, як нам пояснили, в Хотинській фортеці (чомусь кіношники вважали місцевий замок привабливішим від Збаразького...). Ось кілька наших фотозамальовок: 

 Збаразький замок, руновищ тіні.
 В рові глибокім не синь-вода.
Тумани сиві пливуть щоночі,
    Немов русалки срібна коса...

Я знайшла старовинний інструмент, не змогла пройти повз нього :) Справа - вхід у каземати.

Осінь у князівському парку...

Старовинна криниця глибиною 70 м, до якої їздили підземним тунелем.
У цьому замку зберігаються антикварні меблі, знаряддя середньовічних тортур, а в казематах організовано виставкові зали з давнім іконописом, скульптурою, зброєю.

Після легкого сніданку - пікніку ми рушили у Вишневець з його романтичним палацом, який називають "маленьким Версалем". Білосніжну браму збудували на честь приїзду короля Польщі.

Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий Білий Лицар на коні. Хто він, чи не сам Ярема Вишневецький оглядає свої маєтки? 

 Стіни Вишневецького палацу пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки. Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і Оноре Де Бальзак...

 Палац переходив у спадок з рук в руки, і в решті решт був проданий. Закінчився славний князівський рід. Останній із князів був одним із найбагатших людей Європи. Нам зараз важко уявити, що всі речі, описи яких збереглися, йому вдалося зібрати під одним дахом: картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління...”

Колись на першому поверсі була розміщена Дзеркальна зала завдовжки 80 метрів, точнісінько така ж, як у Версалі. Парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним візерунком, візерунок на кожній плиточці відрізнявся від попереднього. Дах палацу був облицьований коштовним камінням, яке на сонці переливалось всіма кольорами веселки. З балконів відкривався захоплюючий вигляд на річку, до якої від палацу спускалось каскадом три яруси садів… Та наступні покоління зробили в родовому замку селищний клуб, фабрику, а в дзеркальній залі радянські солдати тримали своїх коней та грілися, розпалюючи вогнище уламками безцінного паркету...

Замислившись про перипетії життя, ми не помітили, як під"їхали до Кременця - батьківщини відомого польського поета - Юліуша Словацького. Про це місто я читала минулого року в романі Лесі Романчук «Не залишай…». Цікаво було побачити. Але я навіть не могла подумати, що невеличкий провінційний райцентр може вмістити в себе стільки цікавих пам‘яток, і бути таким затишним. Схили гір укриті старим густим лісом. Ось Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів.

Неприступний замок на горі був закладений у XVI ст. володаркою міста, італійкою Боною Сфорца , дружиною польського короля Сигізмунда І. Кажуть, що ця жінка була відьмою, багато дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Є легенда, яка стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота...

 

Коли потрапляєш на гору -  враження надзвичайні, відкривається неймовірний вид  на Кременець і околиці.

В Кременці є навіть ботанічний сад, який колись був кращим в Російській імперії.

Ось наш сувенірний ключ від стародавнього міста, зустріч з яким надовго запам"ятається... І коробочка з кущика бруслини, який спалахнув своїм осіннім цвітом на схилі гори.

Це наша Україна! Вона унікальна не тільки вишиванками і людьми, які їх носять, а й своїми горами, рівнинами, печерами, водоспадами, кораловими рифами та історичними місцями... Тільки більшість українців, живучи поряд з цими дивами, навіть не здогадуються про них, і їдуть у пошуках вражень за кордон. Давайте пізнавати і свою рідну землю! Як багато відкриттів у нас ще попереду...

Ах, ця осінь...

Ах, ці коси каштаново-русі,
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
/Наталя Данилюк/

Цієї осені я знайшла нову подругу - Олічку - Горобину з Нововолинська. Точніше, то вона мене знайшла, і щедро мене обдарувала лавандовими саше. Мені так подобається Олін нік, що їй я присвячую цей пост, а також показую маленькі сувеніри, які вона отримала від мене в знак дружби - браслет та гольничку :) Гарної і щедрої всім нам осені!

Шепче осінь

Шепіт, шелест, шерех листя...

Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...

 

Т. Корольова

З останніх доробок. 
Комплект з вази та шкатулки "Ліхтарики". Ваза- кераміка, шкатулка - дерево. Декупаж.

Комплекти з досочок та качалок.

І мої улюблені керамічні гольнички та киці.

Пакую валізу і завтра у Львів. До зустрічі! Всіх з Покровою!

Золоті барви

Золота барва палає!
Осінь у пору свою
входить і світ відчиняє...
Пора листування в гаю!

Полинуло листя у сонце,
Згоріло у барві своїй.
В неба сумній ополонці
синь аж по вінця стоїть.
Ходить журба і питає:
"Літо чи бачив хто?"
Кожен своє шукає
Зо-ло-то.

Іван Сокульський

От і я всі вхідні шукала своє зо-ло-то. Ним обкреслені "старовинні" скляні тарілочки з багатим урожаєм:

Натрапила на таку шикарну серветку з тріщинками - готовий ефект кракелюру! Трішки бронзової пудри, трішки акрилових фабр, лаку - і ось вони - дари природи:

  Не минула і золотої сонячної квітки, використала майже всю серветку, народився такий набір:

А ще знайшла на одному квітничку яскраві ліхтарики фізалісу - він мусив розквітнути на цій дощечці:

Ну а веселі стиляжні корови - це так, жартома, але ж які вони прикольні, правда?

Мало не забула про лійочку з гілкою омели:

та кашпо з трояндами:

Скоро завершу ще кілька початих творів. Ловлю натхнення! Чого і всім бажаю...