Не віриш? Заморочу, доведу,
Отрую, вб"ю, зведу безсмертну душу,
У всіх тебе безсовісно вкраду,
Очима втоплю, ревністю задушу.
Останнім чадом, хмільністю ночей
Розкраю на мільярди половинок,
Вустами розпалю вогонь ночей,
Щоб знав як задивлятись на блондинок.
Спалю, розіпну, розбуджу, зурочу,
Сто мідяками слів насиплю здачу...
Я просто Жінка.
В мене карі очі.
Заплачу. Розцілую. І пробачу.
Г.Осокова
Ця загадкова дама оселилася на моїй вінтажній брошці. Вона сама туди напросилася і не давала мені спокою ні вдень, ні вночі, поки я не завершила цей портрет, затерла останні тріщинки і обвела все це мереживом. Тепер вона задоволено милується собою в дзеркалі, а я - нею...
Дерев"яна заготовка, діаметр 7 см, декупажна карта, акрилова фарба, акриловий лак, фацетний лак, сухі тіні, мереживо, контур.
