Літо онлайн

Крізь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!

© Наталя Данилюк

Привіт! Літо триває, і за кілька хвилин настане мій улюблений місяць року - медово-яблучний серпень. Захотілося зустріти його свіжою поезією улюбленої авторки, вона точно передає мій настрій і почуття. А ще сьогодні я випадково познайомилася в мережі з рівнянкою Олександрою Григорчук, яка чудово володіє словом, і не можу стриматися - процитую також її:

"Він вже майже прийшов. Який цього року матиме настрій? Сповнений сонячного тепла чи сліз дощу? Дозволить нам помилуватися чорно-синім небом із розсипаними блискітками-зірками на чолі із сузір’ям Великої Ведмедиці, чи закриє все сірими шторами хмар? Скільки ще днів можна буде ходити босоніж по траві та землі, прогрітій літом й відчувати, як, починаючи із нервових закінчень на ступнях до самісінького серця, живишся енергією природи? Які відтінки барв він нам принесе – благородно-гобеленові, кремово-пастельні чи насичено-яскраві? Скільки морозива в цьому році ми ще з’їмо охолоджуючись від спеки? Які ліси, ріки, озера, моря радуватимуть нас?
Він заінтригував, він сповнений таємниць і від того так цікаво… він - останній місяць нового літа… наш СЕРПЕНЬ."
(c) Олександра Григорчук

 Вітаємо тебе, серпне!

 

Фото Sanchos Rodrigez 

Варшавське рандеву. Продовження

Які чуйні і талановиті люди живуть в моєму місті! Сто тисяч парочка сотень фото, яка підступно зникла з картки мого фотоапарата, повернулася в мої обійми, жива і здорова, трохи, правда, не в собі, бо переплуталось все на світі, але це дрібниці, головне - я маю свої улюблені кадри, і хочу ними поділитися! Поїхали під улюблену музику :)

Прослушать или скачать Гурт «Океан Ельзи» Rendez-Vous бесплатно на Простоплеер
Погода в цей омріяний день була примхливою. Коли наш автобус виїхав на варшавську трасу, в лобове скло полилися тони води, і така злива продовжувалася майже всю дорогу. Не знаю, хто як, а я трішки засмутилася (ну спробуй погуляй по місту в зливу, єдиний варіант - перечекати десь в кафешці, а це вже не так цікаво...) Так коли наша група виходила в пункті призначення - там, мабуть, всі туристи розпочинають екскурсії - небо змилувалось і погнало далі свої чорні хмари. Це вже була фантастика! 

Замкова площа, колона короля Сигізмунда

Оскільки подорож була недовгою, а варшавське рандеву продовжувалось усього 6 годин, всі мої органи чуття працювали на 200%, щоб глибоко і надовго записати відповідні їм людські відчуття :) 

На дотик - прохолодно, дуже вітряно, волого... Але є можливість все роздивитися і почати фотополювання! Вітерець найбільше відчула на оглядовій вежі костелу св. Анни - усього 5 злотих і є можливість піднятися на 150 сходинок і поринути в безмежні горизонти і панораму міста.

Дійсно, розкинути оком було де. Та коли передивлялася втрачені і відновлені фото, помітила, що героєм багатьох кадрів став саме цей будиночок із Замкової площі, різнокольоровий. Виявляється, я ходила навколо нього і несвідомо клацала його з різних ракурсів. Голуби теж полюбляють відпочити на його зручному карнізі:)

Насолодою для очей були квіти. Буквально біля кожного ганочку і на кожному підвіконні. Особливо вразили гортензії.

Кольори будиночків на площі Ринок... А життя на площі кипить: вуличні музиканти і художники, кав'ярні, галереї, і все це оточують ніби іграшкові будиночки, які виглядають дуже химерно: кожен з них має свою назву і особливий елемент декору, ось моя нова колекція (після львівських балконів :)):

Взагалі, враження про колір найкраще передає ось це фото з найгарнішої вулиці Королівського тракту: пастель, легкий наліт патини, елегантна старовина...

Запах та смак Варшави для мене - це, звичайно, кава та свіжоспечені вафлі - "гофри". Відразу поринаєш у дитинство. 

Чесно, хотіла ще спробувати морозива, та температура повітря замість того змусила нас трохи погрітися у кав'ярні. Оскільки я та мої дві супутниці - віддані фанатки фільму (а особливо я - книги) "Диявол носить Прада", ми не могли обминути "Старбакс"! Саме там, в "Starbucks", щоранку закуповувала каву літрами і потрапляла у пригоди головна героїня Андреа :) Ну і ми випили по півлітровому горнятку, посипаному корицею, ваніллю і ще чимось смачним, зігрілися і мали натхнення пізнавати місто далі :)

кадр з фільму

Ліхтарі старих вулиць...

Костел святого Хреста, де в колоні замуроване серце Фредеріка Шопена за його заповітом...

Символ міста - Сиренка - бронзова статуя з мечем та щитом - сестра знаменитої Русалоньки з Копенгагена :)

Піднятий меч Сиренки свідчить про те, що вона обіцяла захищати місто від ворогів. Але Варшава була майже повністю зруйнована під час війни. І Старе Місто, і сама Сиренка буквально  повстали з праху, вони були відновлені руками гордих поляків...

На цій патріотичні ноті закінчу серію своїх мандрів :) Сподіваюсь, вам було цікаво. А я ще довго буду згадувати це неймовірне місто...

Follow my blog with Bloglovin

З Польщі з любов'ю

Вітаю! В минулому дописі я обіцяла репортаж про польські мандри. Вони вдало відбулися і завершилися в неділю. Поки свіжі в пам'яті всі запахи і звуки, хочу поділитися враженнями:)

Думаю, хроніка усіх днів не потрібна, пригадаю найцікавіше. 

Ну, по-перше, Молодіжний камерний хор “Eλεος”, в складі якого я на під час конкурсу виконувала альтову партію, виступив достойно та посів друге місце в своїй категорії. Ура!

 Крім виступів на фестивалі, ми встигли побувати в багатьох святих місцях і поспівати ще безліч разів - у храмах Польщі, які відвідували. Це були неймовірні відчуття, мабуть тому, що це зі мною трапилося вперше - яка краса, який звук, які високо злітає душа...

Враження лишилися дуже позитивні, завжди цікаво відкривати для себе іншу країну, а крім того, я страшенно люблю подорожувати і робити фотозамальовки. Тому маю багато фото, і поки розбираюся з ними :) (щось трапилося з карткою, і половина кадрів зникла, якщо можете щось порадити, буду вдячна).

А поки напишу про те, що найбільше вразило: дивіться на це фото, як думаєте, це паркан замку якогось Дракули?

А от і ні, цей прозорий парканчик оздоблений так для того, щоб птахи, які будуть летіти, помітили його і не вдарилися - ось для чого ті чорні силуети... Взагалі, в цій країні дуже піклуютсья про живу природу, нас возили на екскурсію в Біловезьку пущу до рідкісних зубрів... Також розповідали, що існують навіть цілі переходи - такі своєрідні місточки для тварин через автостради, обсаджені кущами обабіч... Раптом якомусь оленю захочеться сходити зі свого лісу  в гості до сусідів :)

Також у містах і містечках є велодоріжки та велопарковки. Багато. Екологія!

А ще повсюди безліч квітів - клумби, клумбочки, вазончики та продавці квітів на столичних вулицях.

Субота була найбільш насиченою на враження, одне слово - Варшава! Яскрава, вишукана пані зустріла нас спочатку дещо насторожено і похмуро, але потім все ж дозволила зануритися в неї та познайомитися ближче. Ось навіть видно той "кордон" між її настроями - у хмарах :)

Я з новими подругами встигла багато чого побачити  - Старе місто, центральні вулиці, панораму з висоти дзвінниці костела св. Анни, але головним у мене було бажання потрапити в королівський парк Лазєнки, де є казковий палац на воді та яким прогулюються павичі.

Про цей парк я чула, читала, що ті, хто туди потрапляють, забувають про час, та і про все на світі:) Мабуть, так сталося і з нами, бо цей пункт призначення став останнім та переломним моментом наших мандрів - ми трішки заблукали, а поки напитували дорогу в зустрічних тітоньок, згадуючи усі слова, схожі на польські :), час невблаганно минав і нас вже чекали в автобусі... Довелося скористатися міським транспортом (цього в наших планах не було, але... ) та робити це в темпі. Все закінчилося добре, правда трохи полоскотали нерви :)

Є сотні причин, щоб закохатися у Варшаву... Одна з найбільших - це місто Шопена. Тут він жив, творив, тут, в костелі Св. Хреста, поховане його серце. Атмосфера тут дуже особлива, ми затримались всередині, трохи відпочили та налаштувалися на дуже спокійний лад. Цей настрій я добре запам'ятаю, він ще знадобиться :)

 
Прослушать или скачать Шопен Expromt fantasy бесплатно на Простоплеер

Ось з такими враженнями я повернулася додому. Ще раз дякую невгамовній Ларисі, завдяки якій відбулася поїздка.
Будемо планувати нові пригоди! На все добре.

Розкульбабилося...

Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
 І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.

Наталя Данилюк 

З невеличким запізненням, але все ж хочу привітати вас, мої друзі, зі світлим Христовим Воскресінням! Миру, злагоди, любові вашим родинам!

Ми з Іринкою так само, як і всі, ласували смачненьким, пробували різні пасочки, відвідували родичів і кумів, та дарували ось такі яєчка:

 

Погода чарівна, все розквітло, навіть моя лаванда набирає бутончики, її покажу пізніше, а поки - вся влада належить золотим кульбабкам...

  

та маленьким карамельно-рожевим... кошенятам:)

Яскравого кульбабкового вам настрою!

На крилах гойдалки

Гойдалка! Хто ж її не любить. 

Тепер це тільки розвага, але колись, виявляється,  гойдання було своєрідним магічним актом, в основі цього звичаю була поважна мета: очищатися повітрям від усього злого, що накопичилося за зиму...

Отож, вчора ввечері, окрилені гарною погодою, але трохи втомлені за день та голодні, ми з Іринкою вирушили роздивлятися весну у нашому міському парку. Перевірити її ознаки:) Взяли з собою трохи сиру, фруктів, печива і чай в термосі. Поки я заварювала чай, доня вклала мені в торбину ще й баночку з медом та ложку :)) 

Нас дуже порадувало, що вже кругом зеленіє свіжа травичка! Ясно, що сидячі в офісі цього не помітиш...

 Ось такий кований "бамбетль" нам трапився дорогою. А ще в нашому парку є міст кохання - там начіпляно безліч замочків з написами і клятвами закоханих... Ірина підростає, і вже питає, що таке повноліття, і коли воно настане:)))

Нарешті ми дісталися відкритої літньої сцени (влітку по суботніх вечорах там влаштовували перегляд художніх фільмів, ми віримо, що цього року буде так само), присіли на лавочку перед нею, дістали свої закуски та підвечеряли трохи. Пити гарячий чай надворі, та ще й з медом - це було кайфово! :))) Я думала, ми будемо пікнікувати самі, але це було не так - багато хто займався тим самим :)

А потім... ми пішли на гойдалку! На ту саму, яку я дуже люблю, бо вона велика, дерев"яна, годиться і для дорослих. Можна сказати, це моє улюблене місце в парку. Взимку ми про неї не згадували, і от прийшов час зустрічі. 

 Тут відчуття та думки якісь незвичайні, так вільно дихається, а ще я побачила на небі одразу і місяць, і сонце! Вгадайте, хто мені підказав, сама б, мабуть, і не помітила... Так що треба частіше піднімати очі догори )

Кумедні дерев'яні музикани грали на даху казкової хатинки свою весняну мелодію, може, навіть цю - з "Пригод Електроніка", які ми любимо переглядати знову і знову. Чудова квітнева пісня!

І мерщій всі на гойдалки :)

Стояла я і слухала весну...

Вітаю! Ви помічали, що чим частіше спілкуєшся з кимось, тим більше тем з'являється і легше розмовляти. А коли зробити велику перерву, то важко знайти потрібні слова ...

От і зараз, здається, багато про що хотіла сказати, а чим саме розпочати? :)

Думаю, почалося все з ляльки, яка приїхала в посилці від моєї подруги Ірини Буткевич. Ця тільдочка вже давно збаралася купувати квитка до Рівного, але, як справжня дівчина, довго чепурилася, мордувала перукарів і кравчиню, і от, майже дочекалася весни:) Зветься вона Руся, отримала собі домашнього улюбленця - котика та брошку в подарунок від моєї доні. Сидить тепер, виглядає ту свою весну, намугикуючи чарівний романс, який я колись виконувала в ролі концертмейстера :)

Прослушать или скачать Стояла я і слухала весну бесплатно на Простоплеер

А я тим часом готувала подарунок для однієї дівчинки, до якої ми були запрошені на день народження. Придумалася мені ще одна скарбничка, а оскільки зараз всі марять весняним теплом, думаю, ніхто не здивується вибору теми. Яскраві і запашні гіацинти - вони з'являються на наших підвіконнях наприкінці зими, і багато обіцяють, а нам так хочеться вірити :)

А ще, оскільки в минулому пості я "відкривала сезон виставок", маю тепер продовження. В минулі вихідні мене несподівано запросили до участі у виставці майстрів, але де! - у найбільшому торговому центрі нашого міста - "Екваторі". Там, де безліч крамничок, кафе, ковзанка і сцена для концертів, та ще й безкоштовно :) Більше того, наші шість столів стали своєрідним мистецьким заходом, про який організатори звітували своєму начальству! Не щодня таке буває :)

Як вже повелося, моя надійна шанувальниця та партнерка була зі мною, а в перервах вона гарно проводила свої канікули - катаючись на ковзанах, поїдаючи піцу...

 

В той день кожен отримав свій шматочок щастя :)

Наступного разу спробую відповісти на питання флешмобу, яких стає все більше і більше...

Удачі!