Про зимове затишшя

Що ми усі робимо в морозну пору року? Ага, ховаємося під неймовірною кількістю одягу. Від кого? - від Зими, звичайно! Взимку все так тихо, спокійно і повільно... Затишно...
Але в такі моменти раптом розумієш усе безглуздя зайвої метушні і непотрібних переживань. Розумієш, що цінність земного життя зовсім не в тому, щоб в короткий проміжок часу переробити якомога більше справ. І не в тому, щоб бути максимально успішною, ефективною і ідеальною. Цінність в тому, щоб насолоджуватися кожною миттю, допомагати розвиватися своїй душі, бути в гармонії з собою і  випромінювати любов.

Під цю чудову композицію Rumer мені дуже спокійно і гарно творилося вчора увечері. Я буквально занурилася в себе і побачила їх... мої теплі вовняні сережки... Швиденько намилила рученята і зваляла кілька кольорових кульок. Ледве дочекалася, поки вони більш-менш висохнуть, а тоді двійко з них стали тими новими сережками, а інші троє - самі собою прилаштувалися на маленьку кумедну брошку. Головне її призначення поки - бути застібкою на тому бірюзово-фіолетовому клатчі, хоча, можливо, вона захоче бути солісткою...

Здається, вималювався непоганий ансамбль :) Ця незвична кольорова гама таки підкорила мене. Вже знайшлися в маминих закромах меланжеві нитки схожих відтінків, підлизуюся до неї, щоб сплела мені светрика:)

Всім теплих, улюблених і затишних днів!

Відмінний план на майбутнє...

У мене з'явилися нові роботи, які я хочу показати. Нещодавно рукодільниця та вишивальниця Юля Скребньова виявила бажання мати мою фірмову "потріскану" лавандову брошку :) Юля, ось вона, сподіваюсь, вгодила тобі, тут є і лавандове поле, і порепинки від фацетного лаку, і навіть ключик від будиночка, що видніється на горизонті:

"В моїх садах мелодії Провансу..."

Вітаю. Так, дійсно, тема Франції та Провансу зокрема не полишає мене останнім часом... Очі вишукують відповідні сюжети, а руки працюють, працюють... Я вирішила не пручатися і полинула у ті далекі краї з аметистовим ароматом лаванди :) Крім того плідно готуюся до виставки на "Музейних гостинах", яка проходить щороку в Рівному на подвір"ї Краєзнавчого музею (цього разу відбудеться 27 травня, запрошую!) та, виявляється, 9 травня в нашому парку ім. Шевченка міський будинок культури теж влаштовує свято і виставку майстрів. Мене записали до участі, треба терміново перевіряти свої "закрома"  і підганяти роботи. Це все суттєво скорочує час сну, але дуже мене тішить :)

Хочу показати свої нові доробки. 

Мабуть, наближення літа і чудова погода посприяли народженню прикрас - браслетів, сережок та... брошок. Гуляючи по "Ярмарці майстрів", натрапила на різноманітні брошки, захопилася та вирішила придумати й собі щось таке. Думаю, брошку можна приколоти не тільки до лацкана жакета, чи на комір, вона може прикрасити багато речей, навіть сумку!

Першою (експериментальною :)) була брошка "Париж", яка пасує до нових сережок, і вони, разом взяті, пасують до Зірочкіного браслета :))

Ароматний ПІФ, або Всі коробки повертаються додому...

Не знаю, це збіг, або невідомий закон природи - якщо останнім часом коробочки, в яких я висилала подарунки різним чудовим людям, повертаются до мене, наповнені не менш чудовими речами! Дивіться самі - це останній ПІФ від Алінки:

ЖІНКА

Не віриш? Заморочу, доведу,
Отрую, вб"ю, зведу безсмертну душу,
У всіх тебе безсовісно вкраду,
Очима втоплю, ревністю задушу.
Останнім чадом, хмільністю ночей
Розкраю на мільярди половинок,
Вустами розпалю вогонь ночей,
Щоб знав як задивлятись на блондинок.
Спалю, розіпну, розбуджу, зурочу,
Сто мідяками слів насиплю здачу...
Я просто Жінка.
В мене карі очі.
Заплачу. Розцілую. І пробачу.
Г.Осокова

Ця загадкова дама оселилася на моїй вінтажній брошці. Вона сама туди напросилася і не давала мені спокою ні вдень, ні вночі, поки я не завершила цей портрет, затерла останні тріщинки і обвела все це мереживом. Тепер вона задоволено милується собою в дзеркалі, а я - нею...

Дерев"яна заготовка, діаметр 7 см, декупажна карта, акрилова фарба, акриловий лак, фацетний лак, сухі тіні, мереживо, контур.