Про зимове затишшя

Що ми усі робимо в морозну пору року? Ага, ховаємося під неймовірною кількістю одягу. Від кого? - від Зими, звичайно! Взимку все так тихо, спокійно і повільно... Затишно...
Але в такі моменти раптом розумієш усе безглуздя зайвої метушні і непотрібних переживань. Розумієш, що цінність земного життя зовсім не в тому, щоб в короткий проміжок часу переробити якомога більше справ. І не в тому, щоб бути максимально успішною, ефективною і ідеальною. Цінність в тому, щоб насолоджуватися кожною миттю, допомагати розвиватися своїй душі, бути в гармонії з собою і  випромінювати любов.

Під цю чудову композицію Rumer мені дуже спокійно і гарно творилося вчора увечері. Я буквально занурилася в себе і побачила їх... мої теплі вовняні сережки... Швиденько намилила рученята і зваляла кілька кольорових кульок. Ледве дочекалася, поки вони більш-менш висохнуть, а тоді двійко з них стали тими новими сережками, а інші троє - самі собою прилаштувалися на маленьку кумедну брошку. Головне її призначення поки - бути застібкою на тому бірюзово-фіолетовому клатчі, хоча, можливо, вона захоче бути солісткою...

Здається, вималювався непоганий ансамбль :) Ця незвична кольорова гама таки підкорила мене. Вже знайшлися в маминих закромах меланжеві нитки схожих відтінків, підлизуюся до неї, щоб сплела мені светрика:)

Всім теплих, улюблених і затишних днів!

Веселих свят приємна суєта...

Веселих  свят  приємна  суєта,
Коли  оселя  радістю  багата!
Отак  чекаєш  поміж  буднів  свята
І  проростаєш  спогадом  в  літа.

Щасливі  миті  радісних  стрічань,
Коли  довкола  посмішки  знайомі
І  рідні  голоси  лунають  в  домі
Дзвінким  намистом  теплих  побажань.

Поміж  розмов  вплітаються  пісні,
А  хтось  і  жарти  видає  завзято!
Всміхається  крізь  вуса  сивий  тато
І  мама  тане  в  посмішці  ясній!..

Неначе  вулик  радісно  гуде
Домівка  рідна  переспівом  звуків,
Веселим  сміхом,  криками  онуків,
А  то  й  плачем  дитячим  де-не-де.

Я  так  люблю  ці  зустрічі  палкі,
Оте  розлоге  дерево  родинне,
Коли  ми  у  святкові  гарні  днини
Так,  як  ніколи,  щирі  і  близькі!
Наталя Данилюк

Вітаю всіх з чудовими святами, Новим роком, Різдвом христовим! Гарно святкуйте і будьте здорові в мирі та любові!

Готуючи святковий стіл, ми з Іринкою не могли залишити поза увагою різдвяне печиво. Останньою краплею натхнення став постик Алінки з апетитними фото :) За люб'язно наданою нею адресою я знайшла рецепт імбирного печива, і ми втілили цю ідею! Дещо змінили, правда (трохи менше спецій та плюс мускатний горіх і кілька ложок сметани :)) Ось що вийшло!

 Розписане печиво шоколадом лівою рукою... :)

Смакота! Вже майже все з'їли та роздали родичам :)

А ще ми спробували наш штоллен, який дозрівав майже три тижні. На довше просто не вистачило терпцю, та й свято ж! Він виявився чудовим, запашним і таким, що неможливо зупинитися, хочеться ще і ще...

Чудовий і нескладний рецепт, думаю, стане моїм традиційним...

Ну і рукодільний абзац - 30 грудня я зробила собі новорічний сюрприз ... і повела себе на МК по валянню з вовни. Спробувала цю техніку вперше (мокре валяння). Що можу сказати: рученьки терпнуть :), часу треба достатньо (знадобилося 4 години), але результат мене потішив. Наваляла я собі клатч в яскравих кольорах:

Розмір досить немалий - 26*17 см, тепер треба дошивати бірюзово-бузкове неймовірне плаття :)

Такими були мої "проби пера" і відкриття в канун свят. Хай щастить!