Магія тепла

"Запах свіжозвареної кави буде ще звабливішим, якщо її приготувати з любов'ю і для когось" - так каже молода письменниця Надійка Гербіш, і я повністю згідна з нею.

Я дуже люблю читати. Колись це були домашні книги, потім - бібліотечні, позичені у друзів, згодом - якісь цифрові варіанти. Останнім часом я помітила, що нічого нового в плані чтива не купувала. І ось ноги самі привели мене до книжкової крамнички, і книга теж сама застрибнула до рук :) Це були "Теплі історії до кави" вищезгаданої авторки. 

Відкривши книгу, я просто відчула, що вона - моя! Шоколадного кольору шрифт і світлини, кавова тематика - все це повіяло теплом, і я вирішила купити. Тепер шкодую лише про одне: скоро я закінчу читати цю дивовижну книжку... Але, думаю, вона стане однією з улюблених, такою, яку можна перечитувати щоразу, коли хочеться закутатися в тепло. Вона дарує спокій, змушує задуматися над справді вартими цього речами, вчить цінувати стосунки, почуття, близьких людей.

Поринаючи в спогади, навіяні смачною книгою, я пригадала, якою я була, коли ми з майбутнім чоловіком закохалися, писали одне одному паперові листи майже щодня (бо тоді не у всіх були навіть стаціонарні телефони), він готував найкращу в світі каву, і ми вирішили ніколи-ніколи не сваритися ... :)

А над цими рядками я чомусь не втримала сліз: "Кохати цього чоловіка було складно, страшенно складно - кохати по-справжньому складно завжди. Віддавати себе, забувати про свої бажання, підлаштовуватись під нього й уміти чекати. Не ставити ультиматумів і не вимагати уваги до себе. Просто чекати й вірити, що він знає краще, що він пам'ятає, що подбає про все необхідне, що його вияви любові не завжди відповідають її уявленням, але що це не має жодного значення. Поважати його й те, що він робить. Розуміти його слабкості й стати його другом. Дослухатися до тихого голосу всередині нього й розтлумачувати погляд його очей."

Значить, зачепило за живе:) Раджу почитати затишними вечорами...

Такий комплект прикрас у мене з'явився днями і відразу знайшов власницю :)

Ну і головний анонс вересня - 26-29 вересня відбудеться моє улюблене VII Міське свято «НА КАВУ ДО ЛЬВОВА»! Я планую відвідати улюблене місто, яке відповідає мені взаємністю, 28-29 вересня. Правда, 28 числа я з подругою запрошена до участі у ярмарку в рамках фестивалю ECOLEO (якщо цікаво, там ще триває реєстрація). А в неділю будемо гуляти, кавувати, відвідаємо "Бамбетль" (ну куди ж без того:), тому пропоную зустрітися, хто забажає! Ще є час домовитися...

Якщо кава – то тільки у Львові!

Творимо настрій!

Привіт, а давайте подивимося на мою нову чудову сумочку від Лариси, яка стала продовженням епопеї нотно-музичних подарунків :)

 Яка підкладка! Приміряю новий блокнотик (привіт, Юля) :)

 Ну що, заграємо марша на честь авторки?

Дякую ще раз талановитій людині за її майстерність, креативність і велике бажання творити!

А ще сьогодні покажу свої нові витвори. Я страшенно люблю прикраси, а особливо сережки, вже колись писала про це :) Вони мають бути інакшими кожного дня! Довго заглядалася на інших майстрів, і коли  до рук потрапила потрібна фурнітура, вирішила спробувати виготовити подібне. Придумала кілька пар сережок для настрою:

Розмістила нові штукенції в своєму магазинчику Вконтакті.

Результат мені подоабється, планую продовжувати розвивати новий напрямок:) На маки в той же день знайшлися бажаючі :) А як вам?

Монохром та небесні ліхтарі

Вітаю!

Сьогодні вже прийшов липень, він має за два тижні принести мою відпустку та гарну погодку, щоб потішитися нею:)

Хочу представити прикраси, які я робила для однієї юної красуні-поетеси, яка до того ж ще й чудово співає, тому небайдужа до нотної тематики. Вона схотіла браслет та сережки. Тепер має ось такі аксесуари з пасажиками :)

А ще поділюся кадрами, які ми з доцею зробили у минулі вихідні. В нашому місті проводили флешмоб - з найвищої точки Рівного - Пагорбу Слави - відбувався одночасний запуск тисячі небесних ліхтариків. Як справжня Рапунцель, моя Ірина не могла пропустити такої події, тому ми взяли з собою товариство, видерлися на ту гору та терпляче чекали, поки стемніє і все почнеться. 

На сходах, які ведуть до монументу, були розставлені запалені лампадки, і коли почало сутеніти, утворилася безкінечна дорога з вогників. 

 І от, нарешті, почалося!

Ось і наш ліхтар! Дітки в захваті, дорослі так само :)

Ми загадали бажання... і ліхтар полетів на Місяць :)

Неймовірне видовище, скажу я вам:) Додому прийшли вночі, втомлені, але з такими враженнями!

Бажаю всім витратити літо на гарні враження :)

Про зимове затишшя

Що ми усі робимо в морозну пору року? Ага, ховаємося під неймовірною кількістю одягу. Від кого? - від Зими, звичайно! Взимку все так тихо, спокійно і повільно... Затишно...
Але в такі моменти раптом розумієш усе безглуздя зайвої метушні і непотрібних переживань. Розумієш, що цінність земного життя зовсім не в тому, щоб в короткий проміжок часу переробити якомога більше справ. І не в тому, щоб бути максимально успішною, ефективною і ідеальною. Цінність в тому, щоб насолоджуватися кожною миттю, допомагати розвиватися своїй душі, бути в гармонії з собою і  випромінювати любов.

Під цю чудову композицію Rumer мені дуже спокійно і гарно творилося вчора увечері. Я буквально занурилася в себе і побачила їх... мої теплі вовняні сережки... Швиденько намилила рученята і зваляла кілька кольорових кульок. Ледве дочекалася, поки вони більш-менш висохнуть, а тоді двійко з них стали тими новими сережками, а інші троє - самі собою прилаштувалися на маленьку кумедну брошку. Головне її призначення поки - бути застібкою на тому бірюзово-фіолетовому клатчі, хоча, можливо, вона захоче бути солісткою...

Здається, вималювався непоганий ансамбль :) Ця незвична кольорова гама таки підкорила мене. Вже знайшлися в маминих закромах меланжеві нитки схожих відтінків, підлизуюся до неї, щоб сплела мені светрика:)

Всім теплих, улюблених і затишних днів!

Подарунки від рукодільниць

Настав час похвалитися свіжими подаруночками, які я отримала відразу після приїзду з моря. Першою була посилка від Юлі , тут вона показувала мій обмінний подаруночок і деякі детальки свого, заманювала мене, привідкрила завісу, можна сказати :) І от ці таємничі подарунки вже в мене!

Всьому свій час...

У кожного є улюблена книга, або та, рядки з якої зачепили, змусили замислитися, зупинитися на мить. Ось з нещодавно перечитаного :)
... В кожному з нас є такий собі прихований центр, який завжди є в стані спокою, подібний центральній точці осі колеса, що рухається. Нам потрібно лише віднайти цей центр всередині себе і занурюватися туди час від часу для відпочинку, відновлення сил та поповнення запасів життєвої енергії. "Побудуйте" для себе таку маленьку затишну кімнатку, зверніть увагу на кожну деталь, дрібничку, розвішайте по стінах улюблені картини, стіни пофарбуйте в приємні вам кольори... Щоразу, коли ви починаєте відчувати внутрішнє напруження, роздратованість, віддаліться на короткий час у свою "тиху обитель". Кілька хвилин, проведених там, навіть в самий метушливий день будуть винагородою. Це не дарма розбазарений, а вигідно інвестований час...
...Ніде людина не знайде притулку так непомітно і легко, як у власній душі, особливо якщо вона носить в собі образи, поглянувши на які, моментально набуває повного спокою, а спокій - це належний порядок в думках... (М.Мольц "Я - це я, або Як стати щасливим")

Мабуть, для того, щоб нагадувати мені про час для спокою, з'явився на світ незвичайний браслет, а згодом і його брат :)

 А ще  я вперше спробувала пошити текстильне сердечко та прикрасила його мереживом, напівперлинками, стрічкою та чудовим висловом за допомогою декупажу, отримавши насолоду під час його створення:

Думаю, можна іноді зробити перерву на каву :), взявши тайм-аут і присвятивши кілька хвилин собі, та насолодитися простими речами...

"В моїх садах мелодії Провансу..."

Вітаю. Так, дійсно, тема Франції та Провансу зокрема не полишає мене останнім часом... Очі вишукують відповідні сюжети, а руки працюють, працюють... Я вирішила не пручатися і полинула у ті далекі краї з аметистовим ароматом лаванди :) Крім того плідно готуюся до виставки на "Музейних гостинах", яка проходить щороку в Рівному на подвір"ї Краєзнавчого музею (цього разу відбудеться 27 травня, запрошую!) та, виявляється, 9 травня в нашому парку ім. Шевченка міський будинок культури теж влаштовує свято і виставку майстрів. Мене записали до участі, треба терміново перевіряти свої "закрома"  і підганяти роботи. Це все суттєво скорочує час сну, але дуже мене тішить :)

Хочу показати свої нові доробки. 

Мабуть, наближення літа і чудова погода посприяли народженню прикрас - браслетів, сережок та... брошок. Гуляючи по "Ярмарці майстрів", натрапила на різноманітні брошки, захопилася та вирішила придумати й собі щось таке. Думаю, брошку можна приколоти не тільки до лацкана жакета, чи на комір, вона може прикрасити багато речей, навіть сумку!

Першою (експериментальною :)) була брошка "Париж", яка пасує до нових сережок, і вони, разом взяті, пасують до Зірочкіного браслета :))

Симфонія весни

...Розлилася музика весни,
Ніби повінь, душу наповняє.
І квітує дивосвіт рясний,
І любов у серці розцвітає.
І обняти хочеться весь світ,
Щоб упитись пахощами й цвітом.
Музика, як казка, поміж віт,
Бо ж така весна летить над світом!
Надія Красоткіна

Декупаж - весна 2012

Покажу свої весняні доробки, хай буде пам"ять. :) Бо багато з цього вже радує нових власників.
Купа досочок "восьми-березневих":

Ароматний ПІФ, або Всі коробки повертаються додому...

Не знаю, це збіг, або невідомий закон природи - якщо останнім часом коробочки, в яких я висилала подарунки різним чудовим людям, повертаются до мене, наповнені не менш чудовими речами! Дивіться самі - це останній ПІФ від Алінки:

Повертаймось до творчості?

Вітання зі Старим Новим роком, Василем і наступними майбутніми святами!
Наспівались, наїлись, насвяткувались, відвідали, кого могли, думаю всі заскучали за плідною творчою працею :)) Читала не раз у ваших/наших бложиках... От би ще натхнення де знайти, чи прикупити... але таких магазинів ще не зустрічала, отже все залежить від настрою і стану душі. Бажаю вам віднайти той стан і ділитися ним зі мною!
Можу показати кілька штучок, які були зроблені ще в грудні. Раптом, комусь сподобається...
Цей імпровізований віночок висить над вікном в кухні. Дзвіночок задекупажений, а пташок я вирізала із звичайного паперу, на якому роздрукувала нотки... Пташечки висять над батареєю, і тому тепле повітря їх постійно ворушить і крутить, то вони ніби літають, доці дууже сподобалось :) 

Подрузі на згадку...

 
Мрії - 
в розшиту торбину,
в руки - 
потерті сандалі...
Набережна...
Романтичність...
Запах терпкого сандала.
В водах - 
розніжений місяць,
зорі - 
солодкі родзинки
падають 
у пейзажі 
мріями без зупинки:

любити - воліти
жадати - кохати
літати
літати
літати
літа -
ти....

Бісером 
щастя падає -
сиплеться 
без упину
ніжність,
тепло,
довершеність-
мріями
у торбину.
 Оксана Лущевська

ЖІНКА

Не віриш? Заморочу, доведу,
Отрую, вб"ю, зведу безсмертну душу,
У всіх тебе безсовісно вкраду,
Очима втоплю, ревністю задушу.
Останнім чадом, хмільністю ночей
Розкраю на мільярди половинок,
Вустами розпалю вогонь ночей,
Щоб знав як задивлятись на блондинок.
Спалю, розіпну, розбуджу, зурочу,
Сто мідяками слів насиплю здачу...
Я просто Жінка.
В мене карі очі.
Заплачу. Розцілую. І пробачу.
Г.Осокова

Ця загадкова дама оселилася на моїй вінтажній брошці. Вона сама туди напросилася і не давала мені спокою ні вдень, ні вночі, поки я не завершила цей портрет, затерла останні тріщинки і обвела все це мереживом. Тепер вона задоволено милується собою в дзеркалі, а я - нею...

Дерев"яна заготовка, діаметр 7 см, декупажна карта, акрилова фарба, акриловий лак, фацетний лак, сухі тіні, мереживо, контур.

Bijou

Біжутерія... В місті відкрився магазин "Монпасьє", там стільки чудових речей, що важко минути, а вже як зайдеш - то все, пропала... Поповнивши запаси, спробувала "відкрити нові горизонти" та зробити кольє для подруги. Вона дуже задоволена, я - горда і теж задоволена. Не думала, що це так легко!

Матеріали: органза, вощений шнур, ланцюжок, скляні намистини, бісер, фурнітура для біжутерії.