НОМЕ... Втілюємо мрії

Люблю я мріяти, розглядати картинки різні надихаючі, зберігати їх  у Пінтересті... Але для того, щоб процес "пішов", потрібно... щось для цього робити! Здається, все зрозуміло, але так складно розпочати робити ті маленькі кроки.

Скоро мине два роки, як ми з нашою любою домівкою ніжно полюбили одне одного і вирішили спільно йти по життю :) Вона, як і кожна краля, потихеньку почала чепуритися. Спочатку це були супер-необхідні речі, і то за мінімальною програмою. Та цієї весни постала рішуча вимога: потрібні меблі! І то негайно. З такою характерною дамою не дуже виходить сперечатися. Тому мені довелося придумати концепцію, вивчити ринок матеріалів, спланувати, як вмістити свою задумку в невеличку студію :) і знайти людину, яка сприйме ідею і втілить її у життя. Хочу поділитися радістю, що все це мені вдалося зробити, і в суботу - 27 квітня - була підписана угода з майстром! За місяць, сподіваюсь, наша домівка буде приміряти свої омріяні обновки:)

В той самий час, коли я робила ці свої маленькі і не дуже впевнені кроки, в іншому місті у своїй домівці одна люба подруга:) Юля вирішила надихнути мене і підтримати. Вона прислала мені чарівну посилку, в якій було стільки тепла і гарних побажань! Цей вихор гарних емоцій ще досі тримає мої крила в тонусі, за що я дуже вдячна!

Першим з коробки рішуче вистрибнув натхненник-блокнот, який сама себе придумав. Спочатку він ніби мав бути трав"янисто-зеленим, тоді якимось дуже ніжним, потім я пригадала про свою симпатію до стильних малюнків Софі Гріотто, розповіла про це Юлі, і ось він, соковитий та позитивний, та щей з модним клапаном!

Про мою любов до Дігуенських дизайнів  я вже писала, навіть маю картину від Нусі, і тепер в мене буде мешкати її родич - банер від Юлі того самого дизайну. Подивіться, як він гарно вписався на стіну, над ним - моя декупажна картинка, треба ж так вгадати :) Поки він повисить тут, а після примірки нових меблів ми з ним ще поговоримо:)

А ще до мене приїхав чарівний закоханий будиночок, який народився завдяки золотим рукам Юліного чоловіка Романа - це картонаж, будиночок з усіх боків має ажурні віконця, дах поклеєних мільйоном дирокольних сердечок, все пофарбоване білим акрилом... Тут слова зайві, просто милуємося, а я ще раз порадію, що в мене тепер є така дивовижна річ, і подякую родині Скребньових! (як можна розлучитися з таким чудом - я не розумію... :)) Колекція моїх будиночків росте...

Листівки для мене та Іринки теж нас дуже порадували. Та й взагалі - отримувати такі подарунки це просто неймовірно приємно! А головне - дуже вчасні і тематичні подарунки :)

Ура! Тепер я зможу втілити все-все, що захочу :)
А Іра навіть опублікувала в своєму блозі казочку, яку їй нашептав будиночок:)