Всьому свій час...

У кожного є улюблена книга, або та, рядки з якої зачепили, змусили замислитися, зупинитися на мить. Ось з нещодавно перечитаного :)
... В кожному з нас є такий собі прихований центр, який завжди є в стані спокою, подібний центральній точці осі колеса, що рухається. Нам потрібно лише віднайти цей центр всередині себе і занурюватися туди час від часу для відпочинку, відновлення сил та поповнення запасів життєвої енергії. "Побудуйте" для себе таку маленьку затишну кімнатку, зверніть увагу на кожну деталь, дрібничку, розвішайте по стінах улюблені картини, стіни пофарбуйте в приємні вам кольори... Щоразу, коли ви починаєте відчувати внутрішнє напруження, роздратованість, віддаліться на короткий час у свою "тиху обитель". Кілька хвилин, проведених там, навіть в самий метушливий день будуть винагородою. Це не дарма розбазарений, а вигідно інвестований час...
...Ніде людина не знайде притулку так непомітно і легко, як у власній душі, особливо якщо вона носить в собі образи, поглянувши на які, моментально набуває повного спокою, а спокій - це належний порядок в думках... (М.Мольц "Я - це я, або Як стати щасливим")

Мабуть, для того, щоб нагадувати мені про час для спокою, з'явився на світ незвичайний браслет, а згодом і його брат :)

 А ще  я вперше спробувала пошити текстильне сердечко та прикрасила його мереживом, напівперлинками, стрічкою та чудовим висловом за допомогою декупажу, отримавши насолоду під час його створення:

Думаю, можна іноді зробити перерву на каву :), взявши тайм-аут і присвятивши кілька хвилин собі, та насолодитися простими речами...

Червневі мандри та настрої

Привіт усім, я трохи забарилася, але обіцяне хочу показати і розказати :)
Наприкінці травня я дізналася, а також
написала в коментарях, що 2-3 червня у Культурно-археологічному центрі "Пересопниця" на Рівненщині проходитиме унікальний археологічний Grand-фестиваль "Русь Пересопницька". У програмі фестивалю: відкриття музею-дзвіниці, початок археологічних розкопок біля Миколаївської церкви та Форум археологів, етноконцерт, лицарські поєдинки та фішка фестивалю - відтворення місцевої історичної легенди: весілля княжича
 Ярослава Галицького з княжною Ольгою Суздальською 1150 року. Також наш міський будинок культури планував влаштувати на фестивалі виставку-продаж для майстрів, і сприяв цьому, організувавши безкоштовну доставку автобусом в обидва кінці. Звичайно, як провести суботу 2 червня, я вже знала :)
Все це чудово, але завжди треба робити "поправку" на погоду... В цей день було неймовірно хололодно. Коли десант майстрів висадився коло музею, накрапав дощ, вітер просто знімав голову з плечей та робив неможливим оформлення столів і стендів - все летіло і котилося в поля :) В мене з колегою роботи в основному з дерева, тому нам було простіше в цьому плані.
Задумка фестивалю, звичайно, була цікавою, та чи погода перешкодила, чи загал був не в курсі - вийшло так, що учасники тих колоритних дійств влаштовували їх практично самі для себе. Що вже говорити про нашу виставку :)
АЛЕ! Я знайшла прекрасні моменти в цьому дні: дорогою поспілкувалася з досвіченими людьми, побувала на свіжому вітрі- повітрі :), намилувалася краєвидами, повитріщалася на людей у середньовічному вбранні, а ще наїлася справжнього куліша, який варили для учасників фесту під відкритим небом на вогні! Ось приманка, а тут трохи фото, кого зацікавить :)

Доречі, так і не знаю долю того весілля, відбулося воно, чи плавно скасувалося за відсутності глядачів...
Зате я мала купу часу і пофотографувала свої нові роботи (знайшла купу зрубаних дерев - чудовий фон!).

 Це дерев'яні підвіски - сердечка з букетами в різній кольоровій гамі, які я назвала "Чотири сезони".

А це новий глечик - літній! З травичкою, кропом, звичайно, трохи зістарений... Шукає затишний дім :)
Я впевнена, що у всьому є свій смисл, причина, урок і... позитив! Його варто знаходити, от як наприклад: на моєму балконі досі не дороблений ремонт, і це з одного боку не дуже весело, проте, виявляється, я - щаслива власниця солідного клаптика фантастично фотогенічної непоштукатуреної стінки! Коли я це зрозуміла, швиденько побігла роздивлятися:

Це фото прикрас нашої оселі, які живуть на кухні, чайничок робила я сама, а "погано пофарбоване" панно мені вручила подруга, це перша декупажна річ, яку мені подарували :)

І останній позитив цього посту - УВАГА! сьогодні! не пропустіть! о 18-02 починається перший день за місячним календарем! Він коротенький і триває лише до 4 ранку 20.06. В цей день бажано займатися обміркованим плануванням, про сприятливу дію цього дня ми говорили ось тут.
Всім гарного і вдалого на плани та мрії вечора. Думаю, в кожного є красивий блокнот? :))

Записки юного мічуринця :)

Бачу, народ зацікавився методом вирощування лаванди на балконі. Тому вирішила цей народ трохи повеселити своїми історіями.
Якщо ви небайдужі до лаванди так само, як і я, ви зрозумієте...

Не шкодуймо тепла...

Порой бывает незнакомый человек
Живущий «по ту сторону планеты»
Вдруг остановит твой безумный бег
Простым вопросом: Солнышко, ну где ты?

И сразу, в миг, становится теплей
От слов простых, пронизанных участьем
И в череде уныло-серых дней
Мелькнет луч солнца, разогнав ненастье.

И тише боль. И легче на душе
И хочется дарить тепло другому,
Живущему в реальном мираже
Так далеко, но близкому такому…

Давайте не скупиться на тепло:
Нам всем важны минуты пониманья
Пусть другу станет на душе светло
От нашего участья и вниманья

Остановить хочу безумный бег
Слова мои улыбкою согреты
Родной мой, незнакомый человек
Грустить не надо... Солнышко... Ну где ты?

 Думала, яке ім'я дати цим друзякам - глеку та дошці - і поки дивилася і тримала в руках, так зігрілася, що захотілося назвати цей комплект "Тепло троянд"...
Зроблено для хорошої людини, яка живе в Києві. Матеріали: кераміка, дерево, далі - декупаж.
 І ще хочу показати (обіцяла...) свою квітучу лаванду на балконі - ось мій маленький Провансик :)

Не шкодуймо тепла, воно примножується, якщо ним ділитися, як і любов! :)

Останнє веснянє натхнення

Перед виставкою "Музейні гостини" я чомусь була в паніці, що в мене дуже мало робіт, і не буде що поставити на стіл :) Боялася, що не заповню площину :)) Ага, довелося викладати хитромудро в три поверхи, бо все не вміщалося. Але мої побоювання спонукали музу, і в останній день "напеклося" декілька свіжих виробів, які хочу показати ближче:

Комплект "Chocolat"  - назва говорить сама за себе..."Смачна" мереживна дощечка і до неї така собі коробочка, чи бонбоньєрка з підігнаною кришкою - можна використовувати для цукру/чаю/кави тощо, всередині чисте необроблене дерево.

Комплект "Натюрморт" - за мотивами чудових натюрмортів художниці Kathryn White. Поки це панно і невеличка досочка. Використала для об"єму трохи кришталевої пасти, трохи 3-Д лаку... Є задум перетворити панно на вішачок - прикрутити кілька гачків... Думаю над цим.

Короб "Пряні трави" - з кожного боку зображення вазончика з духм"яним зіллячком. Зістарювала коричневою олійною фарбою, всередині проглядається структура деревини...

Браслет та сережки "Вutterflies". Дуже сподобалася ця серветка. Крутила її на всі боки, бо варіантів розташування малюнку було кілька :) Ясний синій колір, якась "невыносимая легкость бытия..." :))))))
Всі використані матеріали - безпечні і екологічно чисті, на водній основі.
Пізніше заміряю і додам розміри, щоб було вже як в книжці :)
Дякую за увагу!
 

Репортаж з виставки

Привіт, як і обіцяла - розкажу про свої враження з ювілейних 20-х "Музейних гостин", що проходили в нашому славному місті Рівному в неділю, 27 травня.

Квітка-королева...

О ней поют поэты всех веков.
Нет в мире ничего нежней и краше,
Чем этот сверток алых лепестков,
Раскрывшийся благоуханной чашей.
Как он прохладен, холоден и чист
Глубокий кубок, полный аромата.
Как дружит с ним простой и скромный лист,
Темно-зеленый, по краям зубчатый...
С. Маршак

Комплект "Оld roses" - керамічний глек висотою 17 см, глазурований всередині, та дошка 31*15 см. Декупаж, зістарювання. 
Готуюсь до виставки "Музейні гостини", яка відбудеться 27 травня в м. Рівне  - вже в двадцятий раз (для мене як учасника - вдруге:).

"В моїх садах мелодії Провансу..."

Вітаю. Так, дійсно, тема Франції та Провансу зокрема не полишає мене останнім часом... Очі вишукують відповідні сюжети, а руки працюють, працюють... Я вирішила не пручатися і полинула у ті далекі краї з аметистовим ароматом лаванди :) Крім того плідно готуюся до виставки на "Музейних гостинах", яка проходить щороку в Рівному на подвір"ї Краєзнавчого музею (цього разу відбудеться 27 травня, запрошую!) та, виявляється, 9 травня в нашому парку ім. Шевченка міський будинок культури теж влаштовує свято і виставку майстрів. Мене записали до участі, треба терміново перевіряти свої "закрома"  і підганяти роботи. Це все суттєво скорочує час сну, але дуже мене тішить :)

Хочу показати свої нові доробки. 

Мабуть, наближення літа і чудова погода посприяли народженню прикрас - браслетів, сережок та... брошок. Гуляючи по "Ярмарці майстрів", натрапила на різноманітні брошки, захопилася та вирішила придумати й собі щось таке. Думаю, брошку можна приколоти не тільки до лацкана жакета, чи на комір, вона може прикрасити багато речей, навіть сумку!

Першою (експериментальною :)) була брошка "Париж", яка пасує до нових сережок, і вони, разом взяті, пасують до Зірочкіного браслета :))