Обіцяла повернутись...

Вітаю! Так, я все думаю про обіцянку, а дні спливають за днями, і вже минула більша половина осені. Проте тішить думка, що я маю велике бажання повернутися:) Не вистачає мені блогу, усіх вас. Думаю, мій бамбетлик зачекався на мене і буде радий зустрічі... Он яку ідилію мені наготував :)

Свої записи я обірвала на анонсі кавового туру, про який, мабуть, напишу кілька слів.

Приводом для першого дня став  ярмарок в рамках фестивалю ECOLEO. 

Ну що сказати... Організація, в принципі, була непоганою - і місця, і столи, кава-чай. АЛЕ. Не було головного атрибуту ярмарку - покупців:). 

Майже взагалі - жодної сторонньої людини. Можливо, справа в розташуванні парку, або всі були в центрі на святі кави... Зустріла серед учасників чарівну Лілю з її дивовижними альбомами, погомоніли. Отже ми з майстрами надивились одне на одного, та й подалися на вечір гуляти в центр. Виходячи з пару, натрапили на такі фонтани, справжнє літо!

 

А далі почався Львів... Він завжди неповторний і запашний. Натрапили на квітковий годинник з тисяч бегоній:

 І добралися до площі Ринок, де були представлені фестивальні кав'ярні. Моя улюблена:)))

 Мить щастя - слухати живий концерт зі сцени, куштувати щойно зварений гарячий шоколад, і відчувати свято у повітрі... 

Вечірня вулиця Лесі Українки з підвісними ліхтарями познайомила з аборигеном :)

Наступний ранок ми з дівчатами знову почали з кави, випивши її на повітрі, сидячі за столом в дворику хостела. Романтично!

А далі - з піснею в дорогу. По шоколадних крамничках...

 Знову до центру Всесвіту:)

 Я не могла не відвідати старого друга - лева, що минулого року взявся за здійснення моїх бажань:)

 Не лаванда, але теж дуже гарно! Вереск...

 У моєї подруги Людмили, яка доречі і робила всі ці фото, теж є своя улюблена кав'ярня - "Вірменка".

.

 А потім неминуча зустріч "На Бамбетлі" за штруделем :) В неї все гаразд, і це головне.
Привіт, Зірко!

 Ще ми встигли відвідати колоритний Дім легенд з його автомобільчиком на даху і сажотрусом, в капелюх якого треба закинути пару монет на удачу. Тут діє особливий львівський час:)

 Для цього довелося вилізти через димар... А там відкривається такий вид! Місто на долоні. Хочеться розправити крила змахнути ними :)

 

Намотали ми ще трохи кілометрів. Дорогою до вокзалу минали Ольгу та Ельжбету, побачили, що біля неї на дроті всілася пташина, вирішили її сфотографувати. Не повірите, скільки кадрів було зроблено! Вона сиділа хвилин 10, вертіла головою навсібіч, ніби знала, куди потім потрапить фото :)))

 

Поділилася враженнями з вами, а сама теж  занурилася в гарні спогади. Сподіваюся, я так і буду продовжувати свою гарну традицію осіннього кавування у Львові, що б не сталося. 

Всім привіт! До зустрічі!

 

Найкращі речі в житті :)

Привіт! 

Як швидко пролетів час, і вже завтра я вирушаю на два дні до улюбленого міста!

В очікуванні подорожі я дочитала кавову книгу і подарувала собі нове горнятко, як і обіцяла:)

Повезу до Львова на суботній ярмарок ECOLEO свої нові сережки, кілька декупажинок та  гарний настрій. В неділю за планом  - КАВА!

А любов, поцілунки і усмішки - справді, найкраще, що є у житті. Даруватиму їх друзям...

До зустрічі на Бамбетлі!

Магія тепла

"Запах свіжозвареної кави буде ще звабливішим, якщо її приготувати з любов'ю і для когось" - так каже молода письменниця Надійка Гербіш, і я повністю згідна з нею.

Я дуже люблю читати. Колись це були домашні книги, потім - бібліотечні, позичені у друзів, згодом - якісь цифрові варіанти. Останнім часом я помітила, що нічого нового в плані чтива не купувала. І ось ноги самі привели мене до книжкової крамнички, і книга теж сама застрибнула до рук :) Це були "Теплі історії до кави" вищезгаданої авторки. 

Відкривши книгу, я просто відчула, що вона - моя! Шоколадного кольору шрифт і світлини, кавова тематика - все це повіяло теплом, і я вирішила купити. Тепер шкодую лише про одне: скоро я закінчу читати цю дивовижну книжку... Але, думаю, вона стане однією з улюблених, такою, яку можна перечитувати щоразу, коли хочеться закутатися в тепло. Вона дарує спокій, змушує задуматися над справді вартими цього речами, вчить цінувати стосунки, почуття, близьких людей.

Поринаючи в спогади, навіяні смачною книгою, я пригадала, якою я була, коли ми з майбутнім чоловіком закохалися, писали одне одному паперові листи майже щодня (бо тоді не у всіх були навіть стаціонарні телефони), він готував найкращу в світі каву, і ми вирішили ніколи-ніколи не сваритися ... :)

А над цими рядками я чомусь не втримала сліз: "Кохати цього чоловіка було складно, страшенно складно - кохати по-справжньому складно завжди. Віддавати себе, забувати про свої бажання, підлаштовуватись під нього й уміти чекати. Не ставити ультиматумів і не вимагати уваги до себе. Просто чекати й вірити, що він знає краще, що він пам'ятає, що подбає про все необхідне, що його вияви любові не завжди відповідають її уявленням, але що це не має жодного значення. Поважати його й те, що він робить. Розуміти його слабкості й стати його другом. Дослухатися до тихого голосу всередині нього й розтлумачувати погляд його очей."

Значить, зачепило за живе:) Раджу почитати затишними вечорами...

Такий комплект прикрас у мене з'явився днями і відразу знайшов власницю :)

Ну і головний анонс вересня - 26-29 вересня відбудеться моє улюблене VII Міське свято «НА КАВУ ДО ЛЬВОВА»! Я планую відвідати улюблене місто, яке відповідає мені взаємністю, 28-29 вересня. Правда, 28 числа я з подругою запрошена до участі у ярмарку в рамках фестивалю ECOLEO (якщо цікаво, там ще триває реєстрація). А в неділю будемо гуляти, кавувати, відвідаємо "Бамбетль" (ну куди ж без того:), тому пропоную зустрітися, хто забажає! Ще є час домовитися...

Якщо кава – то тільки у Львові!

На згадку про літо...

Зібравши в кошик зорепади, 

У глечик сонячне тепло, 

Через оливкові левади 

Русяве літо побрело. 

Іще на згадку запалило 

Лампадки яблук золотих. 

Курилось осені кадило 

Між кедрів темних і густих. 

Легкий посріблений серпанок 

Осяяв вересня чоло, 

У тишу приспаних альтанок 

Сухого листя намело. 

І на грибній пахучій юшці 

Настояв ліс легкий ефір, 

Дріма на ситцевій подушці 

Медове сонце поміж гір. 

І вже змирилася природа 

З осіннім шепотом журним, 

Та досі сниться літня врода 

Вагітним яблунькам рясним.

/Наталя Данилюк/

Цим чудовим свіжим віршем від моєї улюбленої авторки хочу таки попрощатися з літом :)

Як не відтягуй, все тіче, змінюється, і тепер ми з вами живемо в осені. Ця пора налаштовує на каву з кардамоном і ще чимось смачним, можливо яблучним пирогом... Заведу собі нове смачне горнятко, і буду ловити задоволення :)

Здається, після свого серпневого дня народження я більше не писала в блог. Хотілося почати кілька разів, але дні і вечори були заповнені роботою та підготовкою до 3-А класу :) А ще ми з доцею з усіх сил намагалися наздогнати літо... на роликах, каруселях та дитячих двомісних автомобільчиках (я навіть була за кермом одного разу! ).

Яскравими та насиченими видалися деньки 24-25 серпня, коли наше місто пишно святкувало День народження України та свій скромний 730-річний ювілей. Я брала участь у ярмарку на нашій традиційній Алеї майстрів - обидва дні. Тож мусила готуватися і все продумувати. 

Результатом та враженнями дуже задоволена, зустріла всіх, кого мала зустріти, і навіть більше :) Зробила трохи декупажних новинок, які майже всі знайшли собі домівки, а бонусом стало моє нове захоплення - сережки! Їх була жменька, різних кольорів та форм, і в перший же день вони стали такими популярними, що мені довелося вночі перед другим днем ярмарку терміново зробити ще порцію! Добре, що був матеріал і велике бажання:) Це надихає, особливо такі випадки: одна дівчина замовила через інтернет дві пари, тоді довго шукала мене на ярмарку, ми були незнайомі, тому зустрілися з перешкодами, але все ж таки вона купила свої сережки і призналася, що мала проколоті вуха, але вони заросли, та коли побачила мої сережки, вирішила придбати і ... проколоти вушка заново! Уявляєте...

Покажу свій затишний куточок на ярмарку, і моїх затишних і щирих компаньонок :)

 А це наше юне покоління:

 Найпопулярніший ексспонат з мого столу:

 Ну а так я розбавляла монохром:)

Бажаю всім бачити прекрасне щодня у простих і звичних речах, а я скоро напишу... 

про каву :)

Творимо настрій!

Привіт, а давайте подивимося на мою нову чудову сумочку від Лариси, яка стала продовженням епопеї нотно-музичних подарунків :)

 Яка підкладка! Приміряю новий блокнотик (привіт, Юля) :)

 Ну що, заграємо марша на честь авторки?

Дякую ще раз талановитій людині за її майстерність, креативність і велике бажання творити!

А ще сьогодні покажу свої нові витвори. Я страшенно люблю прикраси, а особливо сережки, вже колись писала про це :) Вони мають бути інакшими кожного дня! Довго заглядалася на інших майстрів, і коли  до рук потрапила потрібна фурнітура, вирішила спробувати виготовити подібне. Придумала кілька пар сережок для настрою:

Розмістила нові штукенції в своєму магазинчику Вконтакті.

Результат мені подоабється, планую продовжувати розвивати новий напрямок:) На маки в той же день знайшлися бажаючі :) А як вам?

Коли бракує слів...

... говорить музика!" Саме ці слова казкаря Андерсена, написані на моєму новому блокнотку від Юлі, стали девізом сьогоднішньго святкового дня!
Хоча, слів було дуже багато - мене вітали з днем народження з 7 ранку всіма винайденими людством засобами зв'язку :) Всім дуже вдячна - і Вконтакті, і в Однокласниках, і в скайпі, і за смски:) Це так приємно...
Поки ще цей день не скінчився, запрошую вас усіх на тірамісу і шоколадний пудинг - це замість торта, бо така спека, і я його не пекла, а зробила такі порційні десертики:)

Дякую усім, хто згадав про мене, а особливо тим, хто вирішив ощасливити мене подаруночками! Вражає те, що дівчатка так тонко підійшли і до тематики, і до кольорової гами:)

Аліна подарувала мені чарівну листівку з піаністкою та свій фірмовий магнітик з вишивкою, а там... правильно, лаванда:)) Це виглядає просто супер! Зафотографувала щойно, тому якість не дуже, але головне - хотіла вчасно подякувати!

Юля придумала мені подарувати ще один чарівний блокнот :), листівку та якийсь неймовірно гарний вінтажний годинник, ось вони:

Блокнот запашний, можете собі уявити - кава з ваніллю... Форзаци - музичні! Та й напис говорить сам за себе.. Я така рада! А ось годинничок ближче:

З таким треба вирушати до Австралії :)

Дівчата, ви зговорилися? Справа в тому, що Лариса зголосилася пошити мені музичну сумочку з клавіатурою, та привезе мені її тільки завтра. Так ці всі ваші неймовірні штукенції пасуватимуть до тої сумки, я впевнена! Це просто диво:) Я не втрималася, і вирішила вже сьогодні дякувати :)

Дійсно, бракне слів, щоб висловити свою подяку за те, що ви освітили моє життя, любі подруги з блогосвіту!
Я дарую вам музику :) Це старенька пісня, в яку я закохана багато років - Extreme «More Than Words» - більше, ніж слова!

Прослушать или скачать Extreme More Than Words бесплатно на Простоплеер

Люблю вас усіх! :)

З корабля на бал

Вітаю!

Ось і почався останній літній місяць. Будемо їсти кавуни, дивитися на серпневі зорепади, придумувати інші розваги. Мене ж чекають дні народження - мій та нашої сім'ї, а також щорічний ярмарок на день незалежності та день Рівного.

Цього літа я пропустила кілька ярмарок та виставок - трохи подорожувала, та, чесно визнаю - не дуже готувалася. Навіть прогавила свої улюблені Музейні гостини :) Тому я просто не могла собі дозволити не поїхати на традиційні "Лесині джерела", що проводились в Новограді-Волинському в минулу суботу. Для цього довелося швиденько вночі перекладати речі з відпочинку в пральну машину, бо повернулися ми в п'ятницю ввечері, а у валізу збирати все, що маю на ярмарок :) Підйом в 5-30, автовокзал, 100 км по трасі - і ми вже учасники фестивалю на Алеї майстрів:)

 Нелегко було цього року втрапити до безкоштовної участі, бо влада змінилася, а нова вирішила, мабуть, якось поповнити бюджет, бо за участь пропонувалося заплатити не мало не багато - 500 грн... Враховуючи дорогу та те, що в мене і виробів, мабуть не назбиралося б на таку суму:), це було трохи смішно. Все закінчилося добре, тобто місце було, навіть виділили стіл та тиночок (ззаду на фото). Підтримували та фотографували землячки :)

Я нарешті зігрілася і засмагла:), зустріла купу знайомих, які спеціально виглядали мій столик (це дуже приємний бонус, та ще й в іншому місті, погодьтеся). 

Цікавим моментом було знайомство з телезіркою - "фермером, який шукав дружину" на телепроекті. Я не дивилася це шоу, тому і не впізнала чоловіка, який підійшов і попросив допомоги - позичити трохи клею, в нього в руках була картинка, де відірвалося кілька камінчиків. Як справжня господинька, я завжди маю із собою в таких випадках повний арсенал для проведення термінового втручання при потребі :), тому клею не пошкодувала. 

Поки проводилися маніпуляції, мужчинка не втримався і відрекомендувався "тим самим фермером", і розповів, що "його Ірочка" (мабуть, знайдена дружина...) робить дивовижні картини з пір'я птахів з його ферми - однин з шедеврів ми якраз і порятували. Після такого ми з подругою Людою просто мусили попросити зірку сфотографуватися з нами для історії, а зірка була страшенно рада, потім ще півдня намотувала кола по алеї та махала нам ручкою :)

Ось як корисно возити на ярмарки клей :)

Покажу ще останні роботи, які тепер будуть жити в Лесиному краю: оберіг для дому з об'ємними елементами:

та інтер"єрна підвіска "Moment" з надихаючим висловом і справжнім пір'ячком:)

 Тепер планую підготуватися до 24 серпня. Добре, що в моєму місті участь поки безкоштовна:) Цікаво, які кольори переважатимуть в нових роботах? Бо останнім часом в мене виходить переважно монохром...

Дякую за увагу, і гарного всім літа!