З Польщі з любов'ю

Вітаю! В минулому дописі я обіцяла репортаж про польські мандри. Вони вдало відбулися і завершилися в неділю. Поки свіжі в пам'яті всі запахи і звуки, хочу поділитися враженнями:)

Думаю, хроніка усіх днів не потрібна, пригадаю найцікавіше. 

Ну, по-перше, Молодіжний камерний хор “Eλεος”, в складі якого я на під час конкурсу виконувала альтову партію, виступив достойно та посів друге місце в своїй категорії. Ура!

 Крім виступів на фестивалі, ми встигли побувати в багатьох святих місцях і поспівати ще безліч разів - у храмах Польщі, які відвідували. Це були неймовірні відчуття, мабуть тому, що це зі мною трапилося вперше - яка краса, який звук, які високо злітає душа...

Враження лишилися дуже позитивні, завжди цікаво відкривати для себе іншу країну, а крім того, я страшенно люблю подорожувати і робити фотозамальовки. Тому маю багато фото, і поки розбираюся з ними :) (щось трапилося з карткою, і половина кадрів зникла, якщо можете щось порадити, буду вдячна).

А поки напишу про те, що найбільше вразило: дивіться на це фото, як думаєте, це паркан замку якогось Дракули?

А от і ні, цей прозорий парканчик оздоблений так для того, щоб птахи, які будуть летіти, помітили його і не вдарилися - ось для чого ті чорні силуети... Взагалі, в цій країні дуже піклуютсья про живу природу, нас возили на екскурсію в Біловезьку пущу до рідкісних зубрів... Також розповідали, що існують навіть цілі переходи - такі своєрідні місточки для тварин через автостради, обсаджені кущами обабіч... Раптом якомусь оленю захочеться сходити зі свого лісу  в гості до сусідів :)

Також у містах і містечках є велодоріжки та велопарковки. Багато. Екологія!

А ще повсюди безліч квітів - клумби, клумбочки, вазончики та продавці квітів на столичних вулицях.

Субота була найбільш насиченою на враження, одне слово - Варшава! Яскрава, вишукана пані зустріла нас спочатку дещо насторожено і похмуро, але потім все ж дозволила зануритися в неї та познайомитися ближче. Ось навіть видно той "кордон" між її настроями - у хмарах :)

Я з новими подругами встигла багато чого побачити  - Старе місто, центральні вулиці, панораму з висоти дзвінниці костела св. Анни, але головним у мене було бажання потрапити в королівський парк Лазєнки, де є казковий палац на воді та яким прогулюються павичі.

Про цей парк я чула, читала, що ті, хто туди потрапляють, забувають про час, та і про все на світі:) Мабуть, так сталося і з нами, бо цей пункт призначення став останнім та переломним моментом наших мандрів - ми трішки заблукали, а поки напитували дорогу в зустрічних тітоньок, згадуючи усі слова, схожі на польські :), час невблаганно минав і нас вже чекали в автобусі... Довелося скористатися міським транспортом (цього в наших планах не було, але... ) та робити це в темпі. Все закінчилося добре, правда трохи полоскотали нерви :)

Є сотні причин, щоб закохатися у Варшаву... Одна з найбільших - це місто Шопена. Тут він жив, творив, тут, в костелі Св. Хреста, поховане його серце. Атмосфера тут дуже особлива, ми затримались всередині, трохи відпочили та налаштувалися на дуже спокійний лад. Цей настрій я добре запам'ятаю, він ще знадобиться :)

 
Прослушать или скачать Шопен Expromt fantasy бесплатно на Простоплеер

Ось з такими враженнями я повернулася додому. Ще раз дякую невгамовній Ларисі, завдяки якій відбулася поїздка.
Будемо планувати нові пригоди! На все добре.

Спекотні деньки

Привіт усім!

Сонечко так припікає, і, мабуть, через це стрілки годинників крутяться швидко-швидко, і день змінює день...

Ось такі годинники я робила до свят на замовлення - хоч покажу фотографії :)

На другому фото - я на виставці майстрів 9 травня в нашому міському парку. Такий гарний день був, зустріла безліч знайомих, ще й завела кілька нових знайомств :) Це Наталка Артюшкевич, не так давно захопилася ляльками, особливо "з горища" :)

Буквально ввечері перед виставкою в мене з"явилася парочка вінтажних відерець-кашпо:

На виставці їх не купили, зате вони в компанії ще кількох штучок відразу потрапили в сувенірну майстерню "Митрофан". Це дуже приємно, бо відбирала експонати сама власниця (трохи похвалюся:).

І бузок - за мотивами комплекту "Пахощі бузку" з вази та досочки:

Ще одна новина - настав час для здійснення моїх мрій! Колись в коментрях в блозі Лариси я побажала приєднатися до її хору, бо заскучила за співом, музикою, нотами... Лариса нагадала мені про це, запросивши пригадати музичне минуле та взяти участь разом з тим славнозвісним хором в міжнародному фестивалі у Польщі. Кілька разів я долала відстань Рівне - Острог, їздила вечорами на  репетиції, і, нарешті, завтра ми вирушаємо в дорогу. Так що чекайте репортажу з Варшави та інших цікавих місць :)

Удачі мені та всім нам! Бувайте.

P.S. Я тут вичитала важливу новину стосовно підписки на блоги, а також можливості підписатися читачам на ваш блог - можна ознайомитися ось тут. Я ще не втілила пропозицію порятунку, але, думаю, ця інформація може стати в пригоді.

Розкульбабилося...

Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
 І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.

Наталя Данилюк 

З невеличким запізненням, але все ж хочу привітати вас, мої друзі, зі світлим Христовим Воскресінням! Миру, злагоди, любові вашим родинам!

Ми з Іринкою так само, як і всі, ласували смачненьким, пробували різні пасочки, відвідували родичів і кумів, та дарували ось такі яєчка:

 

Погода чарівна, все розквітло, навіть моя лаванда набирає бутончики, її покажу пізніше, а поки - вся влада належить золотим кульбабкам...

  

та маленьким карамельно-рожевим... кошенятам:)

Яскравого кульбабкового вам настрою!

НОМЕ... Втілюємо мрії

Люблю я мріяти, розглядати картинки різні надихаючі, зберігати їх  у Пінтересті... Але для того, щоб процес "пішов", потрібно... щось для цього робити! Здається, все зрозуміло, але так складно розпочати робити ті маленькі кроки.

Скоро мине два роки, як ми з нашою любою домівкою ніжно полюбили одне одного і вирішили спільно йти по життю :) Вона, як і кожна краля, потихеньку почала чепуритися. Спочатку це були супер-необхідні речі, і то за мінімальною програмою. Та цієї весни постала рішуча вимога: потрібні меблі! І то негайно. З такою характерною дамою не дуже виходить сперечатися. Тому мені довелося придумати концепцію, вивчити ринок матеріалів, спланувати, як вмістити свою задумку в невеличку студію :) і знайти людину, яка сприйме ідею і втілить її у життя. Хочу поділитися радістю, що все це мені вдалося зробити, і в суботу - 27 квітня - була підписана угода з майстром! За місяць, сподіваюсь, наша домівка буде приміряти свої омріяні обновки:)

В той самий час, коли я робила ці свої маленькі і не дуже впевнені кроки, в іншому місті у своїй домівці одна люба подруга:) Юля вирішила надихнути мене і підтримати. Вона прислала мені чарівну посилку, в якій було стільки тепла і гарних побажань! Цей вихор гарних емоцій ще досі тримає мої крила в тонусі, за що я дуже вдячна!

Першим з коробки рішуче вистрибнув натхненник-блокнот, який сама себе придумав. Спочатку він ніби мав бути трав"янисто-зеленим, тоді якимось дуже ніжним, потім я пригадала про свою симпатію до стильних малюнків Софі Гріотто, розповіла про це Юлі, і ось він, соковитий та позитивний, та щей з модним клапаном!

Про мою любов до Дігуенських дизайнів  я вже писала, навіть маю картину від Нусі, і тепер в мене буде мешкати її родич - банер від Юлі того самого дизайну. Подивіться, як він гарно вписався на стіну, над ним - моя декупажна картинка, треба ж так вгадати :) Поки він повисить тут, а після примірки нових меблів ми з ним ще поговоримо:)

А ще до мене приїхав чарівний закоханий будиночок, який народився завдяки золотим рукам Юліного чоловіка Романа - це картонаж, будиночок з усіх боків має ажурні віконця, дах поклеєних мільйоном дирокольних сердечок, все пофарбоване білим акрилом... Тут слова зайві, просто милуємося, а я ще раз порадію, що в мене тепер є така дивовижна річ, і подякую родині Скребньових! (як можна розлучитися з таким чудом - я не розумію... :)) Колекція моїх будиночків росте...

Листівки для мене та Іринки теж нас дуже порадували. Та й взагалі - отримувати такі подарунки це просто неймовірно приємно! А головне - дуже вчасні і тематичні подарунки :)

Ура! Тепер я зможу втілити все-все, що захочу :)
А Іра навіть опублікувала в своєму блозі казочку, яку їй нашептав будиночок:)

На крилах гойдалки

Гойдалка! Хто ж її не любить. 

Тепер це тільки розвага, але колись, виявляється,  гойдання було своєрідним магічним актом, в основі цього звичаю була поважна мета: очищатися повітрям від усього злого, що накопичилося за зиму...

Отож, вчора ввечері, окрилені гарною погодою, але трохи втомлені за день та голодні, ми з Іринкою вирушили роздивлятися весну у нашому міському парку. Перевірити її ознаки:) Взяли з собою трохи сиру, фруктів, печива і чай в термосі. Поки я заварювала чай, доня вклала мені в торбину ще й баночку з медом та ложку :)) 

Нас дуже порадувало, що вже кругом зеленіє свіжа травичка! Ясно, що сидячі в офісі цього не помітиш...

 Ось такий кований "бамбетль" нам трапився дорогою. А ще в нашому парку є міст кохання - там начіпляно безліч замочків з написами і клятвами закоханих... Ірина підростає, і вже питає, що таке повноліття, і коли воно настане:)))

Нарешті ми дісталися відкритої літньої сцени (влітку по суботніх вечорах там влаштовували перегляд художніх фільмів, ми віримо, що цього року буде так само), присіли на лавочку перед нею, дістали свої закуски та підвечеряли трохи. Пити гарячий чай надворі, та ще й з медом - це було кайфово! :))) Я думала, ми будемо пікнікувати самі, але це було не так - багато хто займався тим самим :)

А потім... ми пішли на гойдалку! На ту саму, яку я дуже люблю, бо вона велика, дерев"яна, годиться і для дорослих. Можна сказати, це моє улюблене місце в парку. Взимку ми про неї не згадували, і от прийшов час зустрічі. 

 Тут відчуття та думки якісь незвичайні, так вільно дихається, а ще я побачила на небі одразу і місяць, і сонце! Вгадайте, хто мені підказав, сама б, мабуть, і не помітила... Так що треба частіше піднімати очі догори )

Кумедні дерев'яні музикани грали на даху казкової хатинки свою весняну мелодію, може, навіть цю - з "Пригод Електроніка", які ми любимо переглядати знову і знову. Чудова квітнева пісня!

І мерщій всі на гойдалки :)

Весняна естафета

Весна, нарешті! Здається, дочекалися:)

Прийшла пора Олічці злазити зі свого бамбетлю, застеленого периною, перезуватися в якісь неймовірно легенькі мештики, і - літати! Фейські крила треба тренувати...

Поки я про це думала, в коментарях до останньої публікації з"явилося три запрошення до новомоднього флешмобу, в підсумку маю вже дев'ять запитань від майстриньок. Поки їх (запитань) не стало більше :)), скоренько спробую відписатися і закрити цю тему, зітхнувши з полегшенням  :)

Лист щастя від Оксани мав такі питання: 

1. Видите ли Вы себя в рукодельном бизнесе и как реально Вы оцениваете свои шансы? Что помагает Вам держаться на плаву или расти вверх?

Думаю, я поки граюся в той бізнес. Вивчаю досвід інших, пробую. Побачимо, що з того буде :)

2. Где Вы черпаете свои идеи? Есть ли любимые места?

Ідеї, як у всіх творчих людей, черпаю буквально з усього - побаченого, почутого, прочитаного, пережитого. Про це не задумуєшся... А місця  - звичайно, є:)

3. Бывает ли у Вас творческая депрессия и как Вы из нее выходите?

Не те щоб депресія, але бувають перерви та "час на роздуми". Адже глечик потрібно спочатку наповнити, щоб потім звідти пити :)

Зірочку цікавило наступне:

1. З чого все починалось? і що для вас надихає на творчість?

Оскільки саме поняття творчість - широкопрофільне:), я не знаю, що саме "з чого починалось" :) Якщо в загальному - то в дитинстві улюбленим заняттям було співати на "сцені" (це був такий ящичок невеличкий) під чийсь супровід на гітарі, пізніше - з появою інструменту - підбирати улюблену музику, або мелодію з якогось популярного кіно чи серіалу, а потім дивувати всіх :) Цікаво, що я ніколи не малювала так, щоб по-справжньому, із захопленням, завжди вважала, що не моє, не вмію... А тепер ось справжням захопленням став мій декупаж, про його початок писала тут. Надихає мене усіляка краса!

2. Що нове ви би хотіли спробувати в скрапі, для Олі в декупажі) ? а можливо і навіть іншу творчість? 

Є багато прийомів, які я ще не пробувала. Можливо, дійду і до них, а може бути, що то зовсім не моє... Поки в планах освоїти двохфазний кракелюр :)

3.Ваша найбільша мрія, пов"язана зі скрапом? 

Не знаю, чи найбільша :) Хочу зробити для себе одну цікаву річ, заготовка вже давно чекає. А натхнення ще їде в якомусь плацкарті... Задумка весь час змінюється. Як тільки всі зберуться докупи в моїй кухні - маю це зробити.

Валентинка придумала свої питання:

1. Хто Ви за професією, чи ким працюєте?? Як це поєднується і як сприймають Вашу творчість на роботі??

За професією я педагог, викладач різних гуманітарних наук і музики в тому числі:) Зараз працюю в сфері страхування. Це ніяк не поєднується, але накладає відбиток на моє життя, інтереси та думки. На роботі працюють мої віддані шанувальники, з цим пощастило :)

2. Чи творите Ви для себе?? З самого початку процесу задумуючи цю річ для себе.

Так, буває і таке. Хоча не дуже часто. Іноді "річ для себе" потім знаходить гарних власників, якщо я відчуваю, що їм разом буде дуже добре:) Поки єдина стовідсотково створена для себе річ, з якою я ніколи не розлучуся - це мій лавандовий будиночок. Він багато для мене означає.

3. Як Ви бачите себе та своє хоббі років так через 15-20??

Думаю, і через 15, і через 20, і через 30 років зі мною та моїм хоббі буде все гаразд :) А ще мені дуже подобається такий план на майбутнє - ще більш віддалене :)))

Дякую дівчатам за питання, собі - за відповіді, а всім читачам - за терпіння :)

Щоб прикрасити чимось цей пост з мільйона букв, покажу два своїх останніх панно. Я думаю, що вони можуть бути підставками, а доця - що ні в якому разі! Це ж справжні картинки! І їм місце на стіні... А ще вони подібні на... яєчка:)

Ось такі вони, злегка вінтажні, розмір приблизно 15*20 см.

Бажаю всім тепла, натхнення і нових ідей!

Стояла я і слухала весну...

Вітаю! Ви помічали, що чим частіше спілкуєшся з кимось, тим більше тем з'являється і легше розмовляти. А коли зробити велику перерву, то важко знайти потрібні слова ...

От і зараз, здається, багато про що хотіла сказати, а чим саме розпочати? :)

Думаю, почалося все з ляльки, яка приїхала в посилці від моєї подруги Ірини Буткевич. Ця тільдочка вже давно збаралася купувати квитка до Рівного, але, як справжня дівчина, довго чепурилася, мордувала перукарів і кравчиню, і от, майже дочекалася весни:) Зветься вона Руся, отримала собі домашнього улюбленця - котика та брошку в подарунок від моєї доні. Сидить тепер, виглядає ту свою весну, намугикуючи чарівний романс, який я колись виконувала в ролі концертмейстера :)

Прослушать или скачать Стояла я і слухала весну бесплатно на Простоплеер

А я тим часом готувала подарунок для однієї дівчинки, до якої ми були запрошені на день народження. Придумалася мені ще одна скарбничка, а оскільки зараз всі марять весняним теплом, думаю, ніхто не здивується вибору теми. Яскраві і запашні гіацинти - вони з'являються на наших підвіконнях наприкінці зими, і багато обіцяють, а нам так хочеться вірити :)

А ще, оскільки в минулому пості я "відкривала сезон виставок", маю тепер продовження. В минулі вихідні мене несподівано запросили до участі у виставці майстрів, але де! - у найбільшому торговому центрі нашого міста - "Екваторі". Там, де безліч крамничок, кафе, ковзанка і сцена для концертів, та ще й безкоштовно :) Більше того, наші шість столів стали своєрідним мистецьким заходом, про який організатори звітували своєму начальству! Не щодня таке буває :)

Як вже повелося, моя надійна шанувальниця та партнерка була зі мною, а в перервах вона гарно проводила свої канікули - катаючись на ковзанах, поїдаючи піцу...

 

В той день кожен отримав свій шматочок щастя :)

Наступного разу спробую відповісти на питання флешмобу, яких стає все більше і більше...

Удачі!

Проводи зими та відкриття сезону :)

Усіх вітаю і хочу запевнити, що гарно "проводила" Зиму на святі Масляної і теж чекаю з нетерпінням весну! :)

В неділю в нашому міському парку було масштабне свято, на яке зійшлося, мабуть,  півміста. Мене запросили створити мистецький колорит, тобто виставити свої роботи. Ідея супер, одне тільки бентежило - мороз і купа снігу, але бажання вийти і поспілкуватися з людьми переважило всі мої роздуми про змерзлі ноги, ніс і т.д. Підтримувала мене Іринка, навіть допомагала донести крам, і не відходила від столу з нашими витворами :)

У однієї чудової майстрині ми придбали в нашу колекцію рукодільних іграшок такого милого і ароматного котика:

За три години я зустріла стільки знайомих! Це була перша ярмаркова вилазка в цьому році, і вона трохи розбудила мене від сплячки:) 

Скажу чесно, не дуже була готова до виставки, дістала запрошення за кілька днів, тому вже робити щось нове не було коли. Довелося зібрати все своє, домашнє:) Стіл накрила, навіть кілька речей продала. Найбільшим попитом, як завжди, користувалися... візитки :)))) Я все радію, що замовила їх цілу коробку - тепер не шкода роздавати, і не страшно, що скоро закінчаться...

Другим номерем в хіт-параді популярності стала моя кухонна молитва. Її читали всі, хто проходив біля столика. Чіплялися оком, несвідомо зупинялися. Читали. Уважно перечитували. Всміхалися самі до себе:) Тоді шукали поглядом мене, і в очах світилося якесь зачарування і щира посмішка... Отримували посмішку у відповідь, кивали головами, трохи ніяковіли, а тоді хто сміливіший - казав мені кілька приємних слів. Це було як обмін чимось дорогоцінним, я просто насолождувалася, спостерігаючи реакцію на ті написані слова :) Моя молитва повернулася зі мною додому на своє місце, але, думаю, місію на ярмарку вона виконала гарно:)

Погода в неділю була чудова - мороз і сонце. Носили опудало Зими, співали пісень, пекли млинці.

Ось ще кілька кадрів з нашого зимового парку:

А це всім відомий слід від "ангелика". Дітлахи були мокрі і щасливі:)

 Весні дорогу!