Подарунки від рукодільниць

Настав час похвалитися свіжими подаруночками, які я отримала відразу після приїзду з моря. Першою була посилка від Юлі , тут вона показувала мій обмінний подаруночок і деякі детальки свого, заманювала мене, привідкрила завісу, можна сказати :) І от ці таємничі подарунки вже в мене!

Привіт з "Лесиних джерел" - 2012

Привіт колегам і друзям! В суботу я з подругою була запрошена до участі в Містечку мастрів в рамках щорічного фестивалю "Лесині джерела" в м. Новоград-Волинському - колисці відомої поетеси Лесі Українки. Не зважаючи на те, що часу для підготовки було зовсім небагато (довелося мало не в останню ніч швиденько робити кілька нових експонатів :), ми все ж поїхали. Хіба є перепоною якихось 100 км? :))) Я на цей раз дуже мудро додумалася запхати весь свій крам у відпускну валізу з ручкою і колесиками, тому не довелося нести все на собі, як минулого разу.
Зустріли нас дуже привітно, місце дали центральне, сонячне, на перетині всіх паркових стежок, тому відвідувачі нас не обходили. Майстрів і торговців китайськими дрібничками трохи відокремили, а також з останніх брали за участь по 500 грн. Ми виставлялися безкоштовно, це вже радує :)
В Новограді-Волинському є військова частина, і деяким бійцям пощастило - їх залучили на допомогу організації фестивалю. Тому вони з превеликим задоволенням притащили нам АЖ два столи (хоча їх був тотальний дефіцит) і навіть стілець, а потім порозлягалися в холодочку біля вогнища, де варився козацький куліш для всіх охочих. Я не взяла фотоапарат, тому на цей раз буде лише кілька фото з мобільного телефону. Сонце зашкалює, день був ясний :) Ось наші декупажні столики:

Країна світла та блакиті

В час гарячий полудневий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце.

Певно, се країна свiтла
Та злотистої блакитi,
Певно, тут не чули зроду,
Що бува негода в свiтi!

Тиша в морi… педве-ледве
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
На човнах вiтрила бiлi.

З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В'ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
Щире золото спадає.

Як би я тепер хотiла
У мале човенце сiсти
I далеко на схiд сонця
Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.

Не страшнi для мене вiтри,
Нi пiдводнй камiння, —
Я про них би й не згадала
В краю вiчного промiння.

Леся Українка, 1890, 16 серпня

Я повернулася!

Зоряний міст

Вітаю! Нарешті прийшов цей довгоочікуваний день. ВІДПУСТКА!!! Завтра ми з доцею і величезною валізою з гардеробом :) вирушаємо на море. Обіцяємо повернутися через 2 тижні веселі, загорілі і повні вражень. Так склалося, що ми і наш тато роз"їдемося в різні боки - в нього на цей раз тривале відрядження по роботі... Шкода, що не вийде відпочити разом, але будемо використовувати шанс, який маємо. Домовилися зідзвонюватися вечорами і говорити, споглядаючи зіркове небо. Так званий зоряний міст :) Я згадала пісню з одного старенького фільму - "31 июня", вона чудова:

Бувайте, не сумуйте, ми скоро повернемося!

 Так-так, в нас плаття з однакової ткани :)

Гармонія мелодії і слова...

Шопена вальс... Ну хто не грав його

І хто не слухав? На чиїх устах

Не виникала усмішка примхлива,

В чиїх очах не заблищала іскра

Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетно-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня,

Жагучих, як нескінчеиий цілунок?

Шопена вальс, пробреньканий невміло

На піаніно, що, мовляв поет,

У неладі «достигло идеала»,

О! даль яку він срібну відслонив

Мені в цей час вечірньої утоми,

Коли шукає злагідніле серце

Ласкавих ліній і негострих фарб,

А десь ховає і жагу, і пристрасть,

І мрію, й силу, як земля ховає

Непереборні парості трави...

В сніги, у сиву сніжну невідомість,

Мережані, оздобні линуть сани,

І в них, як сонце, блиснув із-під вій

Лукавий чи журливий — хто вгадає? —

Гарячий чи холодний—хто, збагне ?—

Останній, може, може, перший усміх.

Це щастя! Щастя! Руки простягаю

Б'є сніг із-під холодних копитів,

Метнулось гайвороння край дороги

I простяглась пустиня навкруги.

Сідлать коня! Гей, у погоню швидше І

Це щастя! Щастя!  — Я приліг до гриви,

Я втис у теплі боки остроги —

І знову бачу те лице, що ледве

Із хутра виглядає... Що мені?

Невже то сльози на її очах?

То сльози радості — хто теє скаже?

То сльози смутку—хто те розгада?

А вечір палить вікна незнайомі,

А синя хмара жаром пройнялася,

А синій ліс просвічує огнем,

А вітер віти клонить і співає

Мені в ушах... Це щастя! Це любов!

Це безнадія ! Пане Фредеріку,

Я знаю, що ні вітру, ні саней,

Ані коня немає в вашім вальсі,

Що все це — тільки вигадка моя

Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд

Коханки дві, однаково жорстокі! —

Навіяли той ніжний вихор звуків,—

Ну й що ж по тому? А сьогодні я

Люблю свій сон і вас люблю за нього,

Примхливий худорлявий музиканте...

Максим Рильський. "Шопен", 1934 p.      (переклад російською тут)

Listen or download Vladimir Horowitz Waltz op. 69 #1 for free on Prostopleer

 

Бажаю всім гармонії у житті!

Відмінний план на майбутнє...

У мене з'явилися нові роботи, які я хочу показати. Нещодавно рукодільниця та вишивальниця Юля Скребньова виявила бажання мати мою фірмову "потріскану" лавандову брошку :) Юля, ось вона, сподіваюсь, вгодила тобі, тут є і лавандове поле, і порепинки від фацетного лаку, і навіть ключик від будиночка, що видніється на горизонті:

Мрії, подарунки та вербальна магія

Привіт! Сьогодні пречудовий день, тому що цей день колись подарував світові чудову людину, гарну, чуйну, прекрасну подругу, талановиту рукодільничку  - Ірину Буткевич! Якщо ви ще не бачили її іграшок, які вона шиє з натхненням та любюов"ю - вам сюди :) Ірино, вітаю тебе зі святом!
Ідея подарунку для Іри була пов"язана з її мріями і вподобаннями, а їй, звичайно, як справжній романтичній дамі, близька паризька тематика, тому...

Це браслет та невеличка керамічна вазочка, все разом називається "Мрії збуваються". Посилка приїде до адресата тільки завтра, але ми вже не втерпіли, розглядали разом з іменинницею фото :))
Я пишу цей пост сьогодні, тому що цей день незвичайний ще з однієї причини - сьогоді день вербальної магії, тобто все, що ми бажаємо, озвучуємо - має велику силу і здатність збуватися! Це пов"язано з місячним календарем, яким я захопилася останнім часом, ви вже читали попередні пости :) Але я вірю в сьогоднійшній день, тому хочу ще раз привітати Ірину, і побажати їй збуття мрій!

Всьому свій час...

У кожного є улюблена книга, або та, рядки з якої зачепили, змусили замислитися, зупинитися на мить. Ось з нещодавно перечитаного :)
... В кожному з нас є такий собі прихований центр, який завжди є в стані спокою, подібний центральній точці осі колеса, що рухається. Нам потрібно лише віднайти цей центр всередині себе і занурюватися туди час від часу для відпочинку, відновлення сил та поповнення запасів життєвої енергії. "Побудуйте" для себе таку маленьку затишну кімнатку, зверніть увагу на кожну деталь, дрібничку, розвішайте по стінах улюблені картини, стіни пофарбуйте в приємні вам кольори... Щоразу, коли ви починаєте відчувати внутрішнє напруження, роздратованість, віддаліться на короткий час у свою "тиху обитель". Кілька хвилин, проведених там, навіть в самий метушливий день будуть винагородою. Це не дарма розбазарений, а вигідно інвестований час...
...Ніде людина не знайде притулку так непомітно і легко, як у власній душі, особливо якщо вона носить в собі образи, поглянувши на які, моментально набуває повного спокою, а спокій - це належний порядок в думках... (М.Мольц "Я - це я, або Як стати щасливим")

Мабуть, для того, щоб нагадувати мені про час для спокою, з'явився на світ незвичайний браслет, а згодом і його брат :)

 А ще  я вперше спробувала пошити текстильне сердечко та прикрасила його мереживом, напівперлинками, стрічкою та чудовим висловом за допомогою декупажу, отримавши насолоду під час його створення:

Думаю, можна іноді зробити перерву на каву :), взявши тайм-аут і присвятивши кілька хвилин собі, та насолодитися простими речами...