Веселих свят приємна суєта...

Веселих  свят  приємна  суєта,
Коли  оселя  радістю  багата!
Отак  чекаєш  поміж  буднів  свята
І  проростаєш  спогадом  в  літа.

Щасливі  миті  радісних  стрічань,
Коли  довкола  посмішки  знайомі
І  рідні  голоси  лунають  в  домі
Дзвінким  намистом  теплих  побажань.

Поміж  розмов  вплітаються  пісні,
А  хтось  і  жарти  видає  завзято!
Всміхається  крізь  вуса  сивий  тато
І  мама  тане  в  посмішці  ясній!..

Неначе  вулик  радісно  гуде
Домівка  рідна  переспівом  звуків,
Веселим  сміхом,  криками  онуків,
А  то  й  плачем  дитячим  де-не-де.

Я  так  люблю  ці  зустрічі  палкі,
Оте  розлоге  дерево  родинне,
Коли  ми  у  святкові  гарні  днини
Так,  як  ніколи,  щирі  і  близькі!
Наталя Данилюк

Вітаю всіх з чудовими святами, Новим роком, Різдвом христовим! Гарно святкуйте і будьте здорові в мирі та любові!

Готуючи святковий стіл, ми з Іринкою не могли залишити поза увагою різдвяне печиво. Останньою краплею натхнення став постик Алінки з апетитними фото :) За люб'язно наданою нею адресою я знайшла рецепт імбирного печива, і ми втілили цю ідею! Дещо змінили, правда (трохи менше спецій та плюс мускатний горіх і кілька ложок сметани :)) Ось що вийшло!

 Розписане печиво шоколадом лівою рукою... :)

Смакота! Вже майже все з'їли та роздали родичам :)

А ще ми спробували наш штоллен, який дозрівав майже три тижні. На довше просто не вистачило терпцю, та й свято ж! Він виявився чудовим, запашним і таким, що неможливо зупинитися, хочеться ще і ще...

Чудовий і нескладний рецепт, думаю, стане моїм традиційним...

Ну і рукодільний абзац - 30 грудня я зробила собі новорічний сюрприз ... і повела себе на МК по валянню з вовни. Спробувала цю техніку вперше (мокре валяння). Що можу сказати: рученьки терпнуть :), часу треба достатньо (знадобилося 4 години), але результат мене потішив. Наваляла я собі клатч в яскравих кольорах:

Розмір досить немалий - 26*17 см, тепер треба дошивати бірюзово-бузкове неймовірне плаття :)

Такими були мої "проби пера" і відкриття в канун свят. Хай щастить!

День подяк

Я ще на початку свого блогожиття натрапила на цікавий календар - "Ні дня без свята". Там щодня настають такі дивовижні і незвичайні свята! Це робить життя барвистим. І от сьогодні за цим календариком якраз дуже хороший день - День розшуку забутих подяк - це гарна нагода показати отримані мною подарунки і висловити подяку за них.

Спочатку я не стрималась і замовила Юлі такого плетеного тепленького блокнотика, для мене був спеціально розроблений дизайн, підібрані кольори:

А вона на додачу до нього подарувала мені ще й гарнющу листівку та омріяні лавандові кекси-прихватки! І про це я навіть не здогадувалась :) Дякую, Юля, за те, що читаєш думки та втілюєш мрії!

Давня подруга Нуся вирішила теж потішити мене, і надіслала чарівну вітальну  листівку, а на додачу - дуже гарні елементи декору, це святкова прихватка та трійко скляних пляшечок в дротяному кошику, я обов'язково їх використаю до новорічних композицій:

 Дякую, подруго, і тішуся, що в нас такі схожі смаки!

Людмила теж не залишила мене без листівки і поповнила колекцію моїх серветок:

Дякую, Людмило :)Твій лист був дуже несподіваним як для мене, так, мабуть,  і для поштарів, які носили мені його кілька днів, дзвонили в двері порожньої квартири, розверталися, і приходили наступного дня, щоб повторити те саме (це замість того, щоб хоч якось повідомити мене про наявність листа :))) Мені так приємно, що ти вирішила мене порадувати!

Лариса, новоспечена власниця кінної ферми :), принесла мені справжній мішок від Діда Мороза! Там і конячка моя була, і сніговик, і шоколадки та набір для квілінгу для Іринки, а також диск з різдвяними композиціями Ларисиного хору. Половина подарунків успішно присвоєна, тому на фото - те, що маю в руках, а фото коника позичила в Лариси  :)

Дякую тобі, Ларисо, за те, що ти в мене є, така талановита. щедра та позитивна!

Наостанок покажу найнеймовірніший подаруночок від Аліни - Бедрика! Те, що він був несподіваним - це одне, але книжечка. яку прислала мені Алінка, виявилася збіркою віршів моєї віднедавна улюбленої поетки Наталі Данилюк (я наводила кілька віршів у себе в блозі), та ще й З АВТОГРАФОМ ДЛЯ МЕНЕ! Як можна було придумати і втілити такий план - для мене загадка :)

Окрім віршів, в гарненькому крафт-пакуночку, розмальованому білими сніжинками від руки, була дивовижна м'якенька чашечка та листівка з мікроскопічною вишивкою новорічної кульки.

Аліна, ти перемогла в номінації "найприємніше здивування року" :) Дякую за подаруночки від душі та за приємні хвилини!

Взагалі, іноді складається враження, що ви вмієте читати думки :) І така тенденція нагадує одну традицію  на сході - гість, який зайшов в оселю і щось похвалив у господаря - отримує це в подарунок :)

Завершуючи поки тему подарунків, покажу ще в себе одну святкову скляну тарілочку, яку я зробила для Юлі, вона вже прижилася на спеціально придбаній для неї гарній підставці. Скориставшись тим, що хазяйці подобається пуансетія, я вибрала цей мотивчик. Трішки помалювала контурами по колу, добряче розважилась :)

І секретна інформація: я вперше ...спекла... штоллен... Лишилося дочекатися Різдва - і спробуємо... Тссс...

Ще раз дякую вам за все!

Ангели не сплять...

Ось і завершується новорічний марафон "Завдань для душі", який так несподівано зачепив мене і змусив в остані 6 тижнів наполегливо і творчо попрацювати :).

Завдяки завданням з обов'язковими елементами, які я обдумувала, виношувала і видавала на ваш розсуд, в мене з'явилися нові, цікаві і дорогі мені роботи. Дякую за кількаразове обрання мене в ТОП-3, і показую останню марафонську роботу з пернатими ангелами:)

Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, 3-Д лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, стрічка, пір'я. Розмір - 17*17 см.

Ангели існують... Вони розмовляють з нами вустами тих людей, яких посилає нам Небо в певні моменти життя. Вони приходять до нас в образі дитини, друга, незнайомця, випадкового супутника. У нелегкі хвилини ангели через цих людей намагаються дати нам якусь пораду, вказати, у якому напряміку іти. Мабуть, ми не лише відчуваємо присутність цих світлих створінь у своєму житті, але й самі хоч раз були ангелом для когось. Допомагали іншим, якщо не справою, то словом, яке тоді було комусь так потрібне, і яке змінило на краще чиєсь життя... Ангели завжди поруч...

Listen or download Океан Ельзи Пізно вночі for free on Prostopleer

На останок  - колаж зі всіх робіт марафону. Цікаво, що всі вони виявилися... засніженими :)

 Дякую за ідею, за натхнення, а всім читачам - за те, що ви - мої ангели :) Вам і присвячую цю роботу.

Останній єдиноріг

...Єдинороги безсмертні. Вони живуть відокремлено, зазвичай у лісі, де є прозорі водойми, в яких можна бачити своє відображення, адже вони дещо пихаті, і знають, що на світі немає істот настільки ж прекрасних і чарівних...Єдинороги не часто поєднуютсья в пари, і немає місця більш таємничого, ніж те, де був народжений єдиноріг...

Це кілька рядків з книги Пітера Бігля, за якою у 1982 році був створений  мультфільм "Останній єдиноріг" ("The Last Unicorn"). Доня Іринка дуже полюбила цю фентезі-історію. Мені спочатку сподобалась неперевершена музика - саундтреки групиAmerica, але коли я уважно продивилася кілька разів :), то зрозуміла, що мульт не зовсім-то і дитячий.Він, скоріше, призначений саме для дорослих, які перестали вірити в чудеса. Адже так хочеться вірити в можливість справжнього дива...

Listen or download America The Last Unicorn for free on Prostopleer

У мене вже давно з'явилася одна цікава серветка, з тих пір Іра просить маму щось зробити для дитини, а то все людям і людям. Я пообіцяла. І от недавно вручила їй таку скарбничку.

 Парочка єдинорогів - мабуть, мама і доця :) Таємничий ліс, вдалині - казковий фейський палацик. Фіолетова димка... Всі лишились задоволені :)

У ніч новорічну...

Так, рік 2012-й добігає кінця. І відлік іде вже на дні... Скоро новорічний годинник проб"є свої 12 ударів і ми почнемо життя з нового листка календаря :)

Не прогавити ані хвилинки мені допоможе наступний експонат для новорічного марафону блогу "Завдання для душі", на 5-му етапі обов'язковий елемент - годинник.

Мій годинник не погодився бути лише "елементом", він захопив владу в свої руки (стрілки? :). Краєвид немов із замерзлого віконечка - снігур на гілці, а вдалині - засніжені хати...

Матеріали: фанера, серветка, акрилова фарба, акриловий лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, цифри, напівперлини, годинниковий механізм. Розмір - 17*17 см. Окрема подяка за антураж, подарований Нусею :)

Кохай, радій і диво відбудеться,
Годинник старий б’є дванадцятий раз.
Повір у мрію і бажання збудуться,
Загадуй їх швидше, поки є час!
Кохай, радій, світ сповнений радості,
Свято дарує нам казку одвічну,
І те, що не сталось, неодмінно станеться
У ніч новорічну! 

(ТІК) 

Новорічну гірлянду в шапці блогу я взяла ось тут, дякую.

Найсильніша сила

«... Олень знову почав просити за Герду, а сама Герда дивилась на фінку такими зворушливими, повними сліз очима, що та закліпала, відвела оленя в куток кімнати і прошепотіла:

- Маленький Кай справді у Снігової Королеви, але він щасливий і думає, що це найкраще місце на світі. А все тому, що в нього в серці і в оці сидять скалки дзеркала, їх треба викинути, інакше він ніколи не буде людиною, і Снігова Королева назавжди матиме над ним владу.

- А ти можеш допомогти чимось Герді, щоб вона стала сильнішою за всіх? Дай їй силу дванадцяти богатирів!

- Я не можу датиїй більше сил, ніж у неї є зараз. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила? Хібати не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини? Адже вона боса обійшла півсвіту. Не в нас позичати їй сили. Сила — в її серці. Якщо вона сама не зможе пройти у замок Снігової Королеви і вийняти з серця Кая скалки, ми не зможемо й поготів. За дві милі звідси починається сад Снігової Королеви. Віднеси туди дівчинку і спусти коло великого куща, що стоїть на снігу, вкритий червоними ягодами, і швидко повертайся назад, не барися ні хвилинки.

З цими словами фінка посадила Герду на спину оленя, і той побіг, що було сили.

- Ай, я без теплих чобітків! Ай, я без рукавиць! — закричала маленька Герда, вона згадала про них, опинившись на лютому морозі. Але олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду, поцілував її прямо в губи, і по щоках його побігли великі блискучі сльози. Бідна Герда залишилася одна, на лютому морозі, без взуття, без рукавиць…»

Готуючи сьогоднішню марафонську роботу, я перечитала дивовижну і мудру казку Андерсена "Снігова королева". І зрозуміла, що вона - ілюстрація до того зворушливого уривку, яким і розпочала допис :) Боса дівчинка стоїть на снігу і цілує на прощання північного оленя.

 

Маленька Герда завдяки своєму коханню, дружбі, стала справді сильною і непереможною. Герда пройде півсвіту, не пошкодує віддати річці єдину свою цінність — червоні черевички, не залишиться у розкішному палаці принцеси. І найголовніше — навіть не стане дорікати Каєві, коли почує, що він, мовляв, одружився. Вона продовжуватиме вірити в те, що він пам'ятає про неї і обов'язково вийде до воріт.

Саме ця сила вірності та кохання розтопить жорстокість та страшний лід отруєного дзеркальними скалками серця Кая. 

Панно виконане в рамках новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":

Обов'язковим елементом 4 етапу було використання мережива. В мене це - мереживна доріжка зі скандинавським мотивом, зображена на серветці. Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста, дріт, деревяні намистини, рафія. Розмір - 17*17 см.

Хочу, щоб всі розуміли і пам’ятали , що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію!

Бонус- "Снігова королева" у власному виконані Лесі Оробець

Текст - в редакції Івана Малковича.

Пряниковий будиночок

Пряниковий будиночок... Звучить це словосполучення просто чарівно. Уява малює казковий будиночок з пряниковими стінами, льодяниковим чи марципановим дахом, шоколадними доріжками... А якщо спробувати приготувати його? Поставивши пряниковий будиночок на новорічний або різдвяний стіл, можна порадувати близьких і наповнити святкові дні чудовими враженнями!

Мій будиночок поки не справжній, і приготувала я його для наступного завдання новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":

 

 Традиція "пряникових будиночків" здебільшого стосується європейських звичаїв. Напередодні Різдва і дорослі, і діти із задоволенням будують пряникові будиночки і прикрашають їх глазур'ю.

Вони увійшли в моду в XIX столітті в Німеччині після публікації братами Грімм казки "Гензель і Гретель". 

Ось моє святкове солодке панно :), обов"язковий елемент - гудзик. І детальки ближче:

В якості декору використала подаровані мені рік тому, далеко сховані (дорогоцінна річ!), ексклюзивні гудзички та льодянички від Ірини Буткевич, та кольорові  малючки та гудзики-зірочки від Юлі Скребньової. Обидві майстриньки з Нововолинська - їм і присвячую цю роботу :) Дякую, дівчата, за натхнення!

Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста-сніг, дріт, гудзики пластикові та з полімерної глини. Розмір - 17*17 см.

В пряничном домике, домике, домике

Пряничные гномики жили-поживали,

В пряничном домике, домике, домике

Пряничные гномики пряники жевали...

Якщо когось зацікавили рецепти, є, наприклад,  ось тут і тут.

В очікуванні свят

Час має таку особливість, що ось зараз його так багато і ще ніби довго до години Х, а потім він раптом починає прискорюватися і біжить в неймовірною швидкістю, і розумієш, що нічого не встигаєш! Тут головне не метушитися, скласти план і чітко слідувати йьому :)
В моєму плані останнім часом було стільки справ.... Навіть часом забагато :) Я записалася до спільного проекту