Обіцяла повернутись...

Вітаю! Так, я все думаю про обіцянку, а дні спливають за днями, і вже минула більша половина осені. Проте тішить думка, що я маю велике бажання повернутися:) Не вистачає мені блогу, усіх вас. Думаю, мій бамбетлик зачекався на мене і буде радий зустрічі... Он яку ідилію мені наготував :)

Свої записи я обірвала на анонсі кавового туру, про який, мабуть, напишу кілька слів.

Приводом для першого дня став  ярмарок в рамках фестивалю ECOLEO. 

Ну що сказати... Організація, в принципі, була непоганою - і місця, і столи, кава-чай. АЛЕ. Не було головного атрибуту ярмарку - покупців:). 

Майже взагалі - жодної сторонньої людини. Можливо, справа в розташуванні парку, або всі були в центрі на святі кави... Зустріла серед учасників чарівну Лілю з її дивовижними альбомами, погомоніли. Отже ми з майстрами надивились одне на одного, та й подалися на вечір гуляти в центр. Виходячи з пару, натрапили на такі фонтани, справжнє літо!

 

А далі почався Львів... Він завжди неповторний і запашний. Натрапили на квітковий годинник з тисяч бегоній:

 І добралися до площі Ринок, де були представлені фестивальні кав'ярні. Моя улюблена:)))

 Мить щастя - слухати живий концерт зі сцени, куштувати щойно зварений гарячий шоколад, і відчувати свято у повітрі... 

Вечірня вулиця Лесі Українки з підвісними ліхтарями познайомила з аборигеном :)

Наступний ранок ми з дівчатами знову почали з кави, випивши її на повітрі, сидячі за столом в дворику хостела. Романтично!

А далі - з піснею в дорогу. По шоколадних крамничках...

 Знову до центру Всесвіту:)

 Я не могла не відвідати старого друга - лева, що минулого року взявся за здійснення моїх бажань:)

 Не лаванда, але теж дуже гарно! Вереск...

 У моєї подруги Людмили, яка доречі і робила всі ці фото, теж є своя улюблена кав'ярня - "Вірменка".

.

 А потім неминуча зустріч "На Бамбетлі" за штруделем :) В неї все гаразд, і це головне.
Привіт, Зірко!

 Ще ми встигли відвідати колоритний Дім легенд з його автомобільчиком на даху і сажотрусом, в капелюх якого треба закинути пару монет на удачу. Тут діє особливий львівський час:)

 Для цього довелося вилізти через димар... А там відкривається такий вид! Місто на долоні. Хочеться розправити крила змахнути ними :)

 

Намотали ми ще трохи кілометрів. Дорогою до вокзалу минали Ольгу та Ельжбету, побачили, що біля неї на дроті всілася пташина, вирішили її сфотографувати. Не повірите, скільки кадрів було зроблено! Вона сиділа хвилин 10, вертіла головою навсібіч, ніби знала, куди потім потрапить фото :)))

 

Поділилася враженнями з вами, а сама теж  занурилася в гарні спогади. Сподіваюся, я так і буду продовжувати свою гарну традицію осіннього кавування у Львові, що б не сталося. 

Всім привіт! До зустрічі!