В цьому світі нам нічого не належить. Просто іноді ми і речі знаходимо одне одного. Ніколи не знаєш точно, де це трапиться, але коли вже трапляється - не помилишся...

субота, 29 грудня 2012 р.

День подяк

Я ще на початку свого блогожиття натрапила на цікавий календар - "Ні дня без свята". Там щодня настають такі дивовижні і незвичайні свята! Це робить життя барвистим. І от сьогодні за цим календариком якраз дуже хороший день - День розшуку забутих подяк - це гарна нагода показати отримані мною подарунки і висловити подяку за них.
Спочатку я не стрималась і замовила Юлі такого плетеного тепленького блокнотика, для мене був спеціально розроблений дизайн, підібрані кольори:
А вона на додачу до нього подарувала мені ще й гарнющу листівку та омріяні лавандові кекси-прихватки! І про це я навіть не здогадувалась :) Дякую, Юля, за те, що читаєш думки та втілюєш мрії!
Давня подруга Нуся вирішила теж потішити мене, і надіслала чарівну вітальну  листівку, а на додачу - дуже гарні елементи декору, це святкова прихватка та трійко скляних пляшечок в дротяному кошику, я обов'язково їх використаю до новорічних композицій:
 Дякую, подруго, і тішуся, що в нас такі схожі смаки!

Людмила теж не залишила мене без листівки і поповнила колекцію моїх серветок:
Дякую, Людмило :)Твій лист був дуже несподіваним як для мене, так, мабуть,  і для поштарів, які носили мені його кілька днів, дзвонили в двері порожньої квартири, розверталися, і приходили наступного дня, щоб повторити те саме (це замість того, щоб хоч якось повідомити мене про наявність листа :))) Мені так приємно, що ти вирішила мене порадувати!

Лариса, новоспечена власниця кінної ферми :), принесла мені справжній мішок від Діда Мороза! Там і конячка моя була, і сніговик, і шоколадки та набір для квілінгу для Іринки, а також диск з різдвяними композиціями Ларисиного хору. Половина подарунків успішно присвоєна, тому на фото - те, що маю в руках, а фото коника позичила в Лариси  :)
Дякую тобі, Ларисо, за те, що ти в мене є, така талановита. щедра та позитивна!

Наостанок покажу найнеймовірніший подаруночок від Аліни - Бедрика! Те, що він був несподіваним - це одне, але книжечка. яку прислала мені Алінка, виявилася збіркою віршів моєї віднедавна улюбленої поетки Наталі Данилюк (я наводила кілька віршів у себе в блозі), та ще й З АВТОГРАФОМ ДЛЯ МЕНЕ! Як можна було придумати і втілити такий план - для мене загадка :)
Окрім віршів, в гарненькому крафт-пакуночку, розмальованому білими сніжинками від руки, була дивовижна м'якенька чашечка та листівка з мікроскопічною вишивкою новорічної кульки.
Аліна, ти перемогла в номінації "найприємніше здивування року" :) Дякую за подаруночки від душі та за приємні хвилини!

Взагалі, іноді складається враження, що ви вмієте читати думки :) І така тенденція нагадує одну традицію  на сході - гість, який зайшов в оселю і щось похвалив у господаря - отримує це в подарунок :)

Завершуючи поки тему подарунків, покажу ще в себе одну святкову скляну тарілочку, яку я зробила для Юлі, вона вже прижилася на спеціально придбаній для неї гарній підставці. Скориставшись тим, що хазяйці подобається пуансетія, я вибрала цей мотивчик. Трішки помалювала контурами по колу, добряче розважилась :)

І секретна інформація: я вперше ...спекла... штоллен... Лишилося дочекатися Різдва - і спробуємо... Тссс...

Ще раз дякую вам за все!

четвер, 27 грудня 2012 р.

Ангели не сплять...

Ось і завершується новорічний марафон "Завдань для душі", який так несподівано зачепив мене і змусив в остані 6 тижнів наполегливо і творчо попрацювати :).
Завдяки завданням з обов'язковими елементами, які я обдумувала, виношувала і видавала на ваш розсуд, в мене з'явилися нові, цікаві і дорогі мені роботи. Дякую за кількаразове обрання мене в ТОП-3, і показую останню марафонську роботу з пернатими ангелами:)
Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, 3-Д лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, стрічка, пір'я. Розмір - 17*17 см.

Ангели існують... Вони розмовляють з нами вустами тих людей, яких посилає нам Небо в певні моменти життя. Вони приходять до нас в образі дитини, друга, незнайомця, випадкового супутника. У нелегкі хвилини ангели через цих людей намагаються дати нам якусь пораду, вказати, у якому напряміку іти. Мабуть, ми не лише відчуваємо присутність цих світлих створінь у своєму житті, але й самі хоч раз були ангелом для когось. Допомагали іншим, якщо не справою, то словом, яке тоді було комусь так потрібне, і яке змінило на краще чиєсь життя... Ангели завжди поруч...


Listen or download Океан Ельзи Пізно вночі for free on Prostopleer

На останок  - колаж зі всіх робіт марафону. Цікаво, що всі вони виявилися... засніженими :)
 Дякую за ідею, за натхнення, а всім читачам - за те, що ви - мої ангели :) Вам і присвячую цю роботу.

пʼятниця, 21 грудня 2012 р.

Останній єдиноріг

...Єдинороги безсмертні. Вони живуть відокремлено, зазвичай у лісі, де є прозорі водойми, в яких можна бачити своє відображення, адже вони дещо пихаті, і знають, що на світі немає істот настільки ж прекрасних і чарівних...Єдинороги не часто поєднуютсья в пари, і немає місця більш таємничого, ніж те, де був народжений єдиноріг...
Це кілька рядків з книги Пітера Бігля, за якою у 1982 році був створений  мультфільм "Останній єдиноріг" ("The Last Unicorn"). Доня Іринка дуже полюбила цю фентезі-історію. Мені спочатку сподобалась неперевершена музика - саундтреки групиAmerica, але коли я уважно продивилася кілька разів :), то зрозуміла, що мульт не зовсім-то і дитячий.Він, скоріше, призначений саме для дорослих, які перестали вірити в чудеса. Адже так хочеться вірити в можливість справжнього дива...


Listen or download America The Last Unicorn for free on Prostopleer

У мене вже давно з'явилася одна цікава серветка, з тих пір Іра просить маму щось зробити для дитини, а то все людям і людям. Я пообіцяла. І от недавно вручила їй таку скарбничку.

 Парочка єдинорогів - мабуть, мама і доця :) Таємничий ліс, вдалині - казковий фейський палацик. Фіолетова димка... Всі лишились задоволені :)

четвер, 20 грудня 2012 р.

У ніч новорічну...

Так, рік 2012-й добігає кінця. І відлік іде вже на дні... Скоро новорічний годинник проб"є свої 12 ударів і ми почнемо життя з нового листка календаря :)
Не прогавити ані хвилинки мені допоможе наступний експонат для новорічного марафону блогу "Завдання для душі", на 5-му етапі обов'язковий елемент - годинник.
Мій годинник не погодився бути лише "елементом", він захопив владу в свої руки (стрілки? :). Краєвид немов із замерзлого віконечка - снігур на гілці, а вдалині - засніжені хати...


Матеріали: фанера, серветка, акрилова фарба, акриловий лак, структурна паста, дріт, пластикові намистини, цифри, напівперлини, годинниковий механізм. Розмір - 17*17 см. Окрема подяка за антураж, подарований Нусею :)

Кохай, радій і диво відбудеться,
Годинник старий б’є дванадцятий раз.
Повір у мрію і бажання збудуться,
Загадуй їх швидше, поки є час!
Кохай, радій, світ сповнений радості,
Свято дарує нам казку одвічну,
І те, що не сталось, неодмінно станеться
У ніч новорічну! 
(ТІК) 

Новорічну гірлянду в шапці блогу я взяла ось тут, дякую.

середа, 12 грудня 2012 р.

Найсильніша сила


«... Олень знову почав просити за Герду, а сама Герда дивилась на фінку такими зворушливими, повними сліз очима, що та закліпала, відвела оленя в куток кімнати і прошепотіла:
- Маленький Кай справді у Снігової Королеви, але він щасливий і думає, що це найкраще місце на світі. А все тому, що в нього в серці і в оці сидять скалки дзеркала, їх треба викинути, інакше він ніколи не буде людиною, і Снігова Королева назавжди матиме над ним владу.
- А ти можеш допомогти чимось Герді, щоб вона стала сильнішою за всіх? Дай їй силу дванадцяти богатирів!
- Я не можу датиїй більше сил, ніж у неї є зараз. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила? Хібати не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини? Адже вона боса обійшла півсвіту. Не в нас позичати їй сили. Сила — в її серці. Якщо вона сама не зможе пройти у замок Снігової Королеви і вийняти з серця Кая скалки, ми не зможемо й поготів. За дві милі звідси починається сад Снігової Королеви. Віднеси туди дівчинку і спусти коло великого куща, що стоїть на снігу, вкритий червоними ягодами, і швидко повертайся назад, не барися ні хвилинки.
З цими словами фінка посадила Герду на спину оленя, і той побіг, що було сили.
- Ай, я без теплих чобітків! Ай, я без рукавиць! — закричала маленька Герда, вона згадала про них, опинившись на лютому морозі. Але олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду, поцілував її прямо в губи, і по щоках його побігли великі блискучі сльози. Бідна Герда залишилася одна, на лютому морозі, без взуття, без рукавиць…»

Готуючи сьогоднішню марафонську роботу, я перечитала дивовижну і мудру казку Андерсена "Снігова королева". І зрозуміла, що вона - ілюстрація до того зворушливого уривку, яким і розпочала допис :) Боса дівчинка стоїть на снігу і цілує на прощання північного оленя.
 
Маленька Герда завдяки своєму коханню, дружбі, стала справді сильною і непереможною. Герда пройде півсвіту, не пошкодує віддати річці єдину свою цінність — червоні черевички, не залишиться у розкішному палаці принцеси. І найголовніше — навіть не стане дорікати Каєві, коли почує, що він, мовляв, одружився. Вона продовжуватиме вірити в те, що він пам'ятає про неї і обов'язково вийде до воріт.
Саме ця сила вірності та кохання розтопить жорстокість та страшний лід отруєного дзеркальними скалками серця Кая. 

Панно виконане в рамках новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":
Обов'язковим елементом 4 етапу було використання мережива. В мене це - мереживна доріжка зі скандинавським мотивом, зображена на серветці. Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста, дріт, деревяні намистини, рафія. Розмір - 17*17 см.

Хочу, щоб всі розуміли і пам’ятали , що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію!

Текст - в редакції Івана Малковича.

четвер, 6 грудня 2012 р.

Пряниковий будиночок

Пряниковий будиночок... Звучить це словосполучення просто чарівно. Уява малює казковий будиночок з пряниковими стінами, льодяниковим чи марципановим дахом, шоколадними доріжками... А якщо спробувати приготувати його? Поставивши пряниковий будиночок на новорічний або різдвяний стіл, можна порадувати близьких і наповнити святкові дні чудовими враженнями!
Мій будиночок поки не справжній, і приготувала я його для наступного завдання новорічного марафону в блозі "Завдання для душі":
 
 Традиція "пряникових будиночків" здебільшого стосується європейських звичаїв. Напередодні Різдва і дорослі, і діти із задоволенням будують пряникові будиночки і прикрашають їх глазур'ю.
Вони увійшли в моду в XIX столітті в Німеччині після публікації братами Грімм казки "Гензель і Гретель". 
Ось моє святкове солодке панно :), обов"язковий елемент - гудзик. І детальки ближче:

В якості декору використала подаровані мені рік тому, далеко сховані (дорогоцінна річ!), ексклюзивні гудзички та льодянички від Ірини Буткевич, та кольорові  малючки та гудзики-зірочки від Юлі Скребньової. Обидві майстриньки з Нововолинська - їм і присвячую цю роботу :) Дякую, дівчата, за натхнення!
Матеріали: фанера, серветка, акриловий лак, структурна паста-сніг, дріт, гудзики пластикові та з полімерної глини. Розмір - 17*17 см.

В пряничном домике, домике, домике
Пряничные гномики жили-поживали,
В пряничном домике, домике, домике
Пряничные гномики пряники жевали...

Якщо когось зацікавили рецепти, є, наприклад,  ось тут і тут.

неділя, 2 грудня 2012 р.

В очікуванні свят

Час має таку особливість, що ось зараз його так багато і ще ніби довго до години Х, а потім він раптом починає прискорюватися і біжить в неймовірною швидкістю, і розумієш, що нічого не встигаєш! Тут головне не метушитися, скласти план і чітко слідувати йьому :)
В моєму плані останнім часом було стільки справ.... Навіть часом забагато :) Я записалася до спільного проекту







четвер, 29 листопада 2012 р.

Майже ідеальний...

Привіт. Із задоволенням продовжуючи "новорічно" марафонити з блогом "Завдання для душі", та зважаючи на  приємне потрапляння в ТОП-3 на першому етапі :), я створила наступне панно. 
В процесі пошуку мотиву з обов'язковим елементом другого етапу - дзвіночком - до моїх рук впросилася така мила серветка. Сподобалась вона і мені, і моїй доні, все склалося гарно, висохло, сфотографувалося... А потім я дізналася, що ті ангелики - це інтерпретація відомої у вишивальному світі картинки - схеми «Майже ідеальний» (Almost perfect) від Dimencions! Є вишивки, з якими пов'язані цікаві прикмети, це якраз одна з таких схем. Я ж втілила її у рідній для мене техніці :)
Матеріали: фанера, серветки, акрилові фарби, акриловий лак, 3-Д лак, золотий контур, структурна паста, золотий мотузок. Розмір - 17*17 см. 

Золоті зірочки розсипані по фону з нотами... Звичайно, я мусила вияснити, що ж за музика там записана:) Проспівавши початок, впізнала відому, гарну різдвяну пісню - "Свята ніч, тиха ніч". Найбільше мені подобаєтсья вона у виконанні "Пікардійської терції". 
Чула я пісню різними мовами ("Silent Night"), це вдомий і поширений різдвяний спів у всьому світі. Він був написаний 24 грудня 1818 р. в Різдвяний Святвечір в австрійському селі під Зальцбургом. Автор тексту священник Йозеф Мор, музику написав органіст Франц Грубер. Прем'єра гімну відбулася того ж дня на урочистій Різдвяній Літургії. За однією з легенд, пісня, яку  легко можна співати а-капела або під гітару, створювалася в поспіху, тому що миші прогризли міхи церковного органу...

Listen or download Пiккардiйська Терцiя Тиха ніч for free on Prostopleer
Ось такі сьогодні легенди. Приємного всім вечора. Буду наздоганяти СП "Новорічний декор" у Тані :)

середа, 28 листопада 2012 р.

Perfect Day

Цієї неділі в наша родина відзначала День народження донечки Ірини - вона вже стала досить відомою персоною мого блогу :)
Підготовка до заходів та їх втілення зайняли весь мій час і увагу, тому я пропадала з блогожиття. Але це все можна наздогнати. Головне - Ірина лишилась задоволена і подарунками, і гостями, і святкуванням з трьома тортами в чотири заходи :)
Хочу поділитися враженнями і показати кілька фото під чудову музику :)
Listen or download Perfect Day for free on Prostopleer

Ура, нам вже вісім років!!!
Фото  - Анна Міщук.

четвер, 22 листопада 2012 р.

Закликаємо зиму

Я дуже люблю сніг. Він завжди різний...
Вперше я усвідомлено побачила сніг років в 5, відтоді закохалася назавжди :) Тому, мабуть,  мене привабив перший етап марафону блогу ЗДД, де обов"язковим елементом має бути сніжинка, сніг, або його імітація.
 Приймайте перші сніжні роботи - це два панно з імітацією снігу, та ще й дебют у трафаретуванні!

Ці панно нагадують дитячі листівки, через те, що в них використані серветки з новорічними малюнками сучасної художниці-ілюстратора Марини Федотової. "Я малюю для дітей і для дорослих, які колись були дітьми", - говорить художниця, чиї ілюстрації і листівки дарують людям тільки позитив і гарний настрій.
Матеріали: фанера, серветки, акрилові фарби, акриловий лак, 3-Д лак, структурна паста, трафарет, стрічка з органзи, намистини. Розмір - 17*17 см. Шукають затишну оселю.
З любов"ю - в Новий рік!

І не можу не поділитися радістю - сьогодні моя робота, розміщена на "Ярмарку майстрів" (ЯМ), вперше потрапила в колекцію Галереї! Це ваза з гортензією. Можна проголосувати ось тут. Буду вдячна :) (я ще розмістила банер про цю подіюю зверху справа на сторінці.)

середа, 21 листопада 2012 р.

Різдвяна троянда


Морозник  - квітка, яка квітне лише взимку, з грудня по квітень. Листя має дуже жорстке, квіти у нього біло-рожеві, немов з щільного паперу, а бутони схожі на замерзлі кінчики пальців. У люті морози голівки квіток схиляються, але з підвищенням температури стеблинки знову випрямляються. Влітку морозник не цвіте.
Різдвяною або Христовою трояндою його називають тому, що згідно з легендою, до немовляти Христа прийшли пастухи, а з ними була дівчина. Побачивши немовля, вона засмутилася через те, що нічого не могла йому подарувати, навіть квітки, оскільки була зима. Але ангел, що з'явився, вивів дівчину з хліва і доторкнувся до землі, покритої снігом. На цьому місці розпустилася квітка, схожа на маленьку троянду.

Ця дивовижна здатність переносити морози і цвісти взимку завжди викликала здивування, і тому квітку вважали наділеною надприродною силою. Забобони, легенди завжди супроводжували її. Вважалося, наприклад, що морозник захищає людей від злих духів і чаклунів. Щоб ослабити їх вплив і захистити будинок, морозник висаджували поряд з будинком.

Металеве відерце - кашпо прикрашене зображенням дивовижної зимової квітки   - морозника. Декороване в техніці декупаж. Висота - 17 см, середина пофарбована в рожевий колір. Використані матеріали - на водній основі. 
Чудовий подарунок для дітей, родичів, друзів, його можна наповнити цукерками, мандаринами, поставити під ялинку...
Шукає затишний дім.

пʼятниця, 16 листопада 2012 р.

Уся справа в капелюшку...

Капелюх - дуже стильний аксесуар. Світові модельєри називають образ незавершеним, якщо його не доповнити головним убором. Але не кожна модниця наважиться надіти таку пікантну дрібницю. Капелюхи давно вже вийшли за рамки побутового аксесуара, вони стали вишуканішою прикрасою, так би мовити, зі своєю родзинкою.
У гардеробі будь-якої дівчини має бути маленька чорна сукня. Це усім відомо. А як щодо капелюшка? Наприклад, ось такого циліндра:

 Готуючись до свята осені в школі, ми з доцею продумували костюм Сороки :) Зійшлися на тому, що "візьмемо" гламурним образом і деталями. Окрема подяка за поради чудовим стилістам Ірині Буткевич та Зірочці :)
Тож моя Сорока-білобока була вдягнена в маленьку чорну сукню в поєднанні з мереживом, блискучою "сорочою" біжутерією, хутряним манто - імітацією крил, образ доповнювала маленька чорна плетена сумочка із люстерком всередині (ну як така модна штучка могла обійтися без люстерка?), і - головний акцент - капелюх з пір'ям :)
 Цей капелюшок я зробила сама, допоміг мені у цьому МК від Наталі Серової
За основу було взято запропоновану викрійку і виготовлено картонну основу. Далі капелюх був обтягнутий чорною тканиною,  декорований пайєтками, оксамитовою стрічкою, мереживним воланом, фатином та чорно-білим пір'ям. Тримався на голові капелюх за допомогою обруча та кількох невидимок.
Ось такий скрапоб'єкт (?) я виготовляла недавно з величезним задоволенням, (скажу по секрету - це вже другий капелюшок такого роду, перший я відважилася зробити на свято ще в дитячий садочок :))
Сорока - модна і стильна птаха :)
 А ви любите капелюшки?

неділя, 11 листопада 2012 р.

Нерозгаданий запах осені

Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.

Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...

Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.

І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...

Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.

Наталя Данилюк


Бузина - це рослина, що має потужні цілющі властивості, оспівана в фольклорі практично всіх країн, де вона росте. У легендах багатьох народів розповідалося, що живуть в бузині чаклунки та феї... В той же час бузину садили поруч з будинками, щоб захиститися від впливу темних сил, а ягоди і квіти використовували в лікувальних цілях. Бузина приживається на будь-якому грунті. Це дуже сильна рослина — у всіх сенсах (про це свідчить навіть казка про Гаррі Поттера, де наймогутніша чарівна паличка була зроблена з деревини цього чагарника).

Керамічний глечик ручної роботи "Бузиновий сироп" декорований в техніці декупаж. Розмір - 13*15 см, всередині глазурований. Використані матеріали - на водній основі.
Шукає затишний дім.

субота, 3 листопада 2012 р.

Кухонна молитва

У кожного в оселі є своє улюблене місце. У мене - це кухня. Там завжди є що-небудь смачненьке, тільки на кухні, під чашку чаю або чогось міцнішого, трапляються задушевні розмови, на кухні ми з дитиною займаємося творчістю, розучуємо вірші, слухаємо музику, ну і, природно, готуємо :).
На кухні живе наше домашнє вогнище, яке береже щастя дому і родини... І тут печеться хліб. Яка людина здатна встояти перед запахом свіжого, гарячого хліба, який дарує відчуття свята!

Моя нова робота присвячена їй - КУХНІ.  
В усьому має бути багато любові. Готуючи все з хорошим настроєм та любов'ю, ми віддаємо частинку своєї любові близьким! Думаю, така своєрідна молитва налаштовуватиме на правильний лад :)
 "Боже, благослови мою маленьку кухню, я люблю кожен її куточок. І благослови мене, коли я роблю совю роботу, мию тарілки і каструлі. Нехай та їжа, яку я готую, буде приправлена твоїм великим благословенням і твоєю милістю, але найбільше - твоєю любов'ю!"
 Овальне дерев'яне панно 18*25 см, серветки, акриловий лак, акрилові фарби, стрічка. Текст з інтернету, перекладений українською.

Як вам така ідея подарунку своїй улюбленій кухні? :))

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Добре там, де... ми є!

Від минулої середи, я, збентежена і схвильована,  все збираюся написати про свої враження від екскурсії, на яку потрапила майже випадково. Подруга та колега по декупажних справах, яка працює вчителем і має класне керівництво в 7 класі, запропонувала приєднатися до їх компанії і відвідати замки Тернопільщини. Ясно, що я довго не роздумувала, та й моя доня Іринка теж :) Ми відпросилися з роботи і школи, швидко зібралися, намотали бутербродів, і о 7 ранку вже сиділи в автобусі в передчутті пригод.
Наше турне охопило Збараж, Вишневець і Кременець. Я була налаштована дуже позитивно і чекала гарних вражень, але вони - ці враженя - просто захопили і перевершили всі сподівання!

В Збаражі, якому нещодавно виповнилося 800 років, найбільш пам'ятним і відомим місцем є Збаразький замок, події навколо якого знайшли своє відображення в романі Сенкевича «Вогнем і мечем». Пізніше про ці події був знятий відомий фільм, але знімався він, як нам пояснили, в Хотинській фортеці (чомусь кіношники вважали місцевий замок привабливішим від Збаразького...). Ось кілька наших фотозамальовок: 
Я знайшла старовинний інструмент, не змогла пройти повз нього :) Справа - вхід у каземати.
Осінь у князівському парку...
Старовинна криниця глибиною 70 м, до якої їздили підземним тунелем.
У цьому замку зберігаються антикварні меблі, знаряддя середньовічних тортур, а в казематах організовано виставкові зали з давнім іконописом, скульптурою, зброєю.

Після легкого сніданку - пікніку ми рушили у Вишневець з його романтичним палацом, який називають "маленьким Версалем". Білосніжну браму збудували на честь приїзду короля Польщі.
Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені парку за палацом з'являється загадковий Білий Лицар на коні. Хто він, чи не сам Ярема Вишневецький оглядає свої маєтки? 

 Стіни Вишневецького палацу пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського престолу, і блискучі перемоги та поразки. Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і Оноре Де Бальзак...
 Палац переходив у спадок з рук в руки, і в решті решт був проданий. Закінчився славний князівський рід. Останній із князів був одним із найбагатших людей Європи. Нам зараз важко уявити, що всі речі, описи яких збереглися, йому вдалося зібрати під одним дахом: картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління...”
Колись на першому поверсі була розміщена Дзеркальна зала завдовжки 80 метрів, точнісінько така ж, як у Версалі. Парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним візерунком, візерунок на кожній плиточці відрізнявся від попереднього. Дах палацу був облицьований коштовним камінням, яке на сонці переливалось всіма кольорами веселки. З балконів відкривався захоплюючий вигляд на річку, до якої від палацу спускалось каскадом три яруси садів… Та наступні покоління зробили в родовому замку селищний клуб, фабрику, а в дзеркальній залі радянські солдати тримали своїх коней та грілися, розпалюючи вогнище уламками безцінного паркету...

Замислившись про перипетії життя, ми не помітили, як під"їхали до Кременця - батьківщини відомого польського поета - Юліуша Словацького. Про це місто я читала минулого року в романі Лесі Романчук «Не залишай…». Цікаво було побачити. Але я навіть не могла подумати, що невеличкий провінційний райцентр може вмістити в себе стільки цікавих пам‘яток, і бути таким затишним. Схили гір укриті старим густим лісом. Ось Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів.
Неприступний замок на горі був закладений у XVI ст. володаркою міста, італійкою Боною Сфорца , дружиною польського короля Сигізмунда І. Кажуть, що ця жінка була відьмою, багато дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Є легенда, яка стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота...
 
Коли потрапляєш на гору -  враження надзвичайні, відкривається неймовірний вид  на Кременець і околиці.
В Кременці є навіть ботанічний сад, який колись був кращим в Російській імперії.
Ось наш сувенірний ключ від стародавнього міста, зустріч з яким надовго запам"ятається... І коробочка з кущика бруслини, який спалахнув своїм осіннім цвітом на схилі гори.

Це наша Україна! Вона унікальна не тільки вишиванками і людьми, які їх носять, а й своїми горами, рівнинами, печерами, водоспадами, кораловими рифами та історичними місцями... Тільки більшість українців, живучи поряд з цими дивами, навіть не здогадуються про них, і їдуть у пошуках вражень за кордон. Давайте пізнавати і свою рідну землю! Як багато відкриттів у нас ще попереду...