Jingle Bells, або Поки не закінчилась зима…

Знаю, що період веселих і затяжних зимових свят вже добігає кінця, але не можу не показати тут цю картинку на новорічну тематику. Справа в тому, що за моїми схемами вже починають вишивати люди, і це мене дуже тішить! Значить, недарма стараюся )

Тетяна Брукс. Бережіть янголів своїх

Що потрібно для того, щоб книжка сподобалася читачеві? Розповім на прикладі книги Тетяни Брукс «Бережіть янголів своїх» (видавництво «Віват»), яка нещодавно випадково потрапила в мої руки. Отже, для успіху потрібні наступні інгредієнти:

По-перше: приємна і стильна обкладинка – тут ставимо плюс. Оформлення в ніжних бузково-салатових тонах (моя улюблена комбінація кольорів), зручний формат, якісний папір – тут все це присутнє, тому книга звертає на себе увагу.

По-друге: ім’я автора. Про Тетяну Брукс я ще не чула, але це й не дивно, враховуючи, що це її перша книга. В принципі, я зовсім не проти знайомства з новими авторами, якщо вони дійсно того варті.

По-третє: сюжет. Він, звичайно, є – книга містить один роман і кілька оповідань. Але складається враження, що у всіх своїх творах автор пише про себе. Це нагадало мені стиль Надійки Гербіш або Лесі Романчук, коли у героїнях чітко вгадується сама авторка. Читаєш як щоденник, а в деяких випадках розумієш, що навіть імена головних героїв не змінювалися. Майже у всіх історіях головна дійова особа – жінка середнього віку, якій не пощастило з чоловіком першого разу, але яка має дорослого сина і любить собак. Як варіант – героїня, власне, собака! Є ще історія дружби між собакою і літнім чоловіком… Також багато розповідається про другого чоловіка героїні та її виїзд за кордон, аж на далеку Аляску. Коротше, історія власного життя авторки. Читати, в принципі, цікаво, адже історії прості, життєві – з тих, які трапляються поряд. Але якихось карколомних викрутасів та великої інтриги тут не буде.

І четверте: якість перекладу і загальна грамотність – а ось тут ставимо великий мінус. Особисто я знайшла в цій книзі декілька граматичних помилок, а також нові для мене слова «паняй звідси», «нюшила» і «собачий шелтер». По змісту можна, звичайно, здогадатися, про що мова, але навіщо ж ускладнювати? )         

Висновок: видавництву потрібно найняти хорошого коректора, а так все більш-менш. Для розслабленого читання на один-два вечори книга підійде ) 

Різдвяний віночок

Христос народився!

Усіх вітаю з Різдвом – щастя вам, здоров’я, миру в країні й домашнього затишку! І при нагоді зимових свят показую свою нову вишивку, яку можна назвати «Різдвяним віночком».

Грем Сімсіон. Проект «Розі»

Вже вкотре переконуюсь, що книжки, які потрапляють мені в руки випадково і дістаються «на шару», вражають значно більше, ніж ті, які вибираються довго і коштують недешево! Ось і зараз – яскраве тому підтвердження. Романтична історія «Проект «Розі» – дебютний роман австралійського письменника Грема Сімсіона – був придбаний мною по акційній ціні в одну копійку. Одну копійку! Вибирати треба було швидко серед кількох різнопланових книжок, тож я практично навмання взяла саме цю книгу і не пошкодувала – вона виявилося саме тим легким і приємним чтивом, яке ідеально пасує для розслаблених новорічно-різдвяних канікул. 

Львів. Смаколики. Різдво

Свято наближається… Ви вже відчуваєте в повітрі аромат теплого глінтвейну, хвої та мандаринів? Ну, якщо ще не відчуваєте, то скоро відчуєте, бо щедрий на подарунки новорічно-різдвяний сезон вже не за горами. І раз таке діло, то й збірка тематичних зимових оповідань «Львів. Смаколики. Різдво» стала для мене логічно виправданим вибором, хоча й не дотягнула до найвищої оцінки. Чому не дотягнула? Розказую!

Ця книжка, наскільки я розумію, продовжила цикл «львівських» оповідань від різних сучасних авторів. Перша частина – «Львів.Кава. Любов» – мені дуже сподобалась, а от ця викликала якісь неоднозначні враження. Не можу сказати, що погано, але і не зовсім те, чого хотілося. Останнім часом я взагалі помічаю, що я роблюся дуже вредною читачкою )) Але маємо те, що маємо – мої вимоги до того, що я читаю, з кожним роком стають все суворішими, це правда. Та у вас, напевно, теж так!

Більшість розповідей, що увійшли в збірку, і справді пронизані духом Різдва – особливо гарно це свято описане в найпершому оповіданні авторства Дари Корній. Також сподобалися розповіді Алли Рогашко (про кохання львівської пані з елементами містики), Любові Долик (історія з сумним закінченням, та ще й заснована на реальних подіях) та Ніки Нікалео (дуже пронизливо і щиро написано про бабусю). Решта оповідань – ніби й непогані, але якось… не зачепили. Було навіть таке, яке залишило по собі досить неприємне враження – це «Різдвяна фантасмагорія» Вікторії Гранецької. Більше схоже не на Різдво, а на бал якоїсь нечисті. Цікаво, що в попередній збірці «Львів. Кава. Любов» оповідання цієї авторки мені якраз і сподобалося, а тут таке… Ну, раз на раз не припадає.

Можливо, певну роль в моїй оцінці цієї книги зіграло те, що читала я її не в паперовому, а в електронному варіанті. Так вже вийшло, але на сприйняття воно таки впливає – ну не та атмосфера, не та! Зайвий раз переконалася, що електронні книжки – не моє. А «Львів. Смаколики. Різдво» при нагоді, все-таки, почитайте – можливо, у вас складеться зовсім інше враження. Поділитеся потім?     

Затишна осінь

Останні дні листопада добігають свого кінця, та й на схожі вони тепер вже більше на грудневі – все засніжене, біле, холодне…  Ні, зиму з її іскристими сніжинками я теж люблю, але сьогодні хочу встигнути показати вам ще осінній вишитий сюжет – віночок із різнобарвного листя, яке завжди асоціюється в мене із запахом диму, затишком і легкою ностальгією…

Happy Halloween!

Чи святкуєте ви Хеловін? Тобто, я розумію, що це традиційно американське свято, але останнім часом воно призвичаїлось і у нас – чого варті тільки вбивчі тематичні макіяжі, на які я постійно натрапляю в Інстаграмі! Одні ретельно готуються до цього дня, а інші виступають проти – є досить багато і таких думок. А що стосується особисто мене, то я це свято, в принципі, не святкую, але сама його тематика – усілякі там симпатичні павучки, чорні коти і гарбузи – мені подобається. Тим більше, що в інтернеті є стільки гарних Хеловінських вишивок і прикладів декору, та й кольори цього свята виглядають дуже гармонійно… Одним словом, представляю вам свій варіант вишивки на цю тему!

Джоан Роулінг. Гаррі Поттер і прокляте дитя

Ви читали семитомну сагу про Гарі Поттера? Тобто, стояли в чергах за кожною новою книжкою (трішки соромлячись свого дорослого віку), по кілька разів заходили в книгарню, намагаючись натрапити на останній том, а потім ковтали цей том за кілька годин? Якщо так, то ви мене зрозумієте, бо саме так робила і я! Тому, коли нарешті вийшов з друку український переклад восьмої книги Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і прокляте дитя» мого улюбленого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», я поспішила придбати і його, хоч вдалося це мені не з першого разу (книги розбирали, як гарячі пиріжки).

Ну що ж, книга куплена і вже прочитана, тому ділюся враженнями!

Що відразу впало в очі – це стиль оформлення обкладинки, який відрізняється від дизайну перших семи томів: якийсь такий дорослий і навіть трішки суворий. Але це, мабуть, загальноприйнятий варіант оформлення для всіх видавництв світу, бо закордонні книги про Гаррі вийшли в аналогічному вигляді. Але всі приємні фішки попередніх книг – якісний папір, відтінок якого чудово пристосований для читання, чудовий переклад і стильне оформлення – на щастя, залишилися. Тому оформлення зарахуємо в плюс!

Друге, на що звертаєш увагу – це незвична для Джоан Роулінг форма твору: не прозова розповідь, а п’єса, де дійство розігрується в ролях. Та ще й співавтори нові з’явилися… Якщо чесно, мене такий виклад трохи піднапружив – п’єси треба дивитися, а читати їх не дуже зручно. Не знаю, чому було прийнято саме таке рішення – чи не хотілося переробляти п’єсу в роман, чи часу не було, а може, автори вирішили бути оригінальними, але, на мою думку, книга через це значно програє. Ну і втрачається багато моментів, які в звичайному романі можна було би розкрити глибше, але то таке – тільки моя думка. Хоча за це ставлю мінус.

Ну і третє – сам сюжет. Тут вже впізнаю Джоан Роулінг: інтрига є, конфлікт поколінь теж в наявності, багато добрих слів про силу любові і дружби, і, звичайно, присутні різні магічні прибамбаси. Трохи незвично, але Гаррі Потер в цій книзі постає вже дорослим чоловіком під сорок, а головні події розгортаються навколо одного з його синів, Албуса. Албус подружився із сином Драко Мелфоя, разом вони викрали часоворот і почали подорожувати в часі – звісно ж, із благородною метою. Але подорожі в часі – річ небезпечна, тому пригод там буде чимало, не сумнівайтеся. А закінчиться все добре ) За сюжет – теж плюс.

В загальному, книга справила хороше враження – читається легко, історія цікава, тому однозначно рекомендую її всім поттероманам! Єдине, що не сподобалось – цей п’єсовий стиль. Думаю, що якби письменниця написала її так, як і попередні свої книги про пригоди Гаррі, то вона би була ще цікавішою. Чогось в мене таке враження, що саме ця книга робилася, так би мовити, в півсили. Джоан, ти можеш краще!

Напиши мені листа...

Саме так називається моє чергове опубліковане в жіночому журналі оповідання - хоч дрібниця, але приємно! Це розповідь про нещасливе дівоче кохання, НЕ автобіографічна, а то ще чоловік прочитає і зробить неправильні висновки )))) Написана була спеціально для одного конкурсу, який колись був оголошений в інтернеті, а в результаті надрукували її зовсім в іншому виданні. Ну що ж, і таке буває!

Наведу один невеличкий уривочок:

"Напиши мені, благаю! Навіть найкоротший лист від тебе стане фізичним доказом того, що ми справді були разом, що все це мені не наснилося, що ти був і залишаєшся головним у моєму житті, хоч я вже давно не є навіть найменшою частинкою твого…  Ось я ж тобі пишу, мій лист реальний, і навіть чорнило де-не-де потекло від сліз, але не зважай на це. Бачиш, я так і не навчилася контролювати свої емоції, хоч ти й казав, що повинна…"

Ех, любофф… Якою ти буваєш підступною…

Журнал "Diana" №10, в якому можна прочитати цю історію, доступний для замовлення в інтернет-магазині "Діана плюс".

Усім бажаю вдалого дня і гарних вихідних!

Бакота: теплі спогади в холодний день

Як не дивно, до недавнього часу я й не здогадувалася, що всього в двох з половиною годинах їзди від Тернополя знаходиться заповідник «Подільські Товтри», де гармонійно поєднуються загадковість доісторичних скель, чистота Дністровських вод і фантастична краса навколишньої природи. Тому сьогодні, коли за вікном темно, холодно і мокро (і чого вже там – є трохи вільного часу), хочеться згадати про літню подорож в це надзвичайно мальовниче місце.