Страницы

Показаны сообщения с ярлыком вірш. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком вірш. Показать все сообщения

пятница, 30 октября 2015 г.

Fall in town...


Вечір. Сутінки. Темніє,
Жовтень листям шурхотить…
Тільки осінь так уміє:
Ось він день – і ніч за мить…

Ніби вчора було літо,
А тепер – в повітрі дим…
Закружляв нас долі вітер, 
тільки б встигнути за ним…

воскресенье, 12 апреля 2015 г.

Христос Воскрес!


Нехай смачною буде паска,
красивим вкрита рушничком...
Із неба зійде Божа ласка
І світ наповнить ваш добром!


Яєчко розмальовував Назарчик )

Усіх вітаю зі святом! Нехай сонечко світить, настрій піднімається, і все, що побажається - завжди збувається! Христос Воскрес!
P.S. Кого цікавить схема серветки - шукайте тут.

вторник, 24 марта 2015 г.

Нашим весняним іменинникам!

В сім’ї у нас подвійне свято,
Ми наче в казці, і не гірш!
Емоцій радісних багато,
Й прийшло бажання скласти вірш!

А привід справді є чудовий:
Два дні народження нараз!
Тому, Дариночка і Вова,
Сьогодні ми вітаєм вас!

Тепло сердець даруєм щиро,
Живіть, як заповів Кобзар…
Бажаєм щастя вам і миру, 
Цілуєм, Віта і Назар!


пятница, 11 июля 2014 г.

Накопичилось, або Балада про декрет )

Вам хочеться іноді вище злетіти?
Здається, що там – кольори яскравіші?
Для жінки це складно. То стримують діти,
А то й чоловік капризує не гірше!

Сімейні проблеми, борщі, прибирання,
Там встигнути треба, і там – не забути…
Подивишся вгору – і тихе зітхання:
Коли ж себе Жінкою зможеш відчути?

Щоб в домі порядок, і діти спокійні,
Ніхто не голодний, ніхто не хворіє,
А від чоловіка – слова чародійні:
«Кохана! Від тебе душа моя мліє!

Тримай ось квиточок на острів безлюдний,
Улюблена книга твоя – вже у сумці,
Вікенд проведеш одинокий і чудний…»
Це щастя! Це рай! Але тут же на думці:

«А як там синочок? Чи все з ним нормально?
А доця маленька – здорова, сміється?
А квіти политі? Харчуєтесь файно?
 Коротше, без мене не так вам живеться.

Вертаюсь, вертаюсь, так всім спокійніше.
Та й нащо той острів мені – розсмішили!»
 Такі ми, жінки. І що найцікавіше:
Від буднів втікти ми би і не хотіли!

Нам треба лиш трішки: хвилинку для себе,
Ну, може, годинку (на шопінг з прицілом).
А так для сім’ї ми – хоч зірочку з неба,
Лиш не підрізайте декретницям крила!!!

Фото не моє, бо я про таке поки що тільки мрію )))

вторник, 22 апреля 2014 г.

А за вікном - майже весна...

А за окном – почти весна,
Еще чуть-чуть, и воспылает!
Любовь и свет несет она,
И много тайн сердечных знает…

В ней пенье птиц и свежесть трав,
И шепот листьев изумрудных –
И от зимы давно устав,
Не думать о весне так трудно… 

воскресенье, 23 февраля 2014 г.

...

Нерадісно, хоч ніби й перемога –
Щоразу навертається сльоза…
За упокій невинних молю Бога,
Упевнена – їх приймуть небеса…

А дні ідуть. Тепер ми будем знати
«Пакращення» життєвого ціну.
Сини народу! Як вас вшанувати,
Як перед вами зменшити вину?

Пролилась кров – і плаче Україна,
Осиротіли діти і батьки…
Та народилась Нація Єдина,
І бути їй такою навіки!!!



вторник, 31 декабря 2013 г.

Останній день старого року


Останній день старого року
Проходить тихо, непримітно,
Погодка видалась нівроку –
Все сіре, снігу не помітно…

Хоча, приглянутись пильніше –
Зустріти можна щось цікаве:
Гламурний пес, пташок побільше,
Ліхтар улюблений, і кава…

Яскраві зірочки на площі,
Красивий іній на ялинах –
І ось уже думки хороші
Танцюють радісно й невпинно!

Давайте бачити приємне,
Дрібничкам вчитися радіти!
Життя – воно таке буремне…
Давайте позитивно жити!

четверг, 19 декабря 2013 г.

Миколай, Миколай!


Сьогодні особливий день – свято Миколая! Кожна дитина, мабуть, заглянула зранку під подушку в пошуках подаруночка, та й дорослі, я думаю, теж не залишилися обділеними (звичайно, якщо були чемні цілий рік!)

четверг, 3 октября 2013 г.

Накрило...

А у нас сьогодні сніг…
Третє жовтня – ще зарано,
Але сніг це, не омана –
вже підмерз небесний міх…

Закружляло за вікном
Кілька кралечок-сніжинок –
Пролетіли, мов пушинки,
І розтанули бігом…

Осінь! Дай насолодитись
Світлом сонця – не теплом!
Своїм білим помелом
Не дозволь зимі пробитись…

Кілька тижнів подаруй
Нам приязної погоди,
Бо не буде більш нагоди –
І в наступний рік мандруй…


воскресенье, 15 сентября 2013 г.

Я люблю тебе, Тернопіль…

Не буду оригінальною: я обожнюю своє рідне місто! Та і як не любити його затишні вулиці, зелені сквери, фонтани і, головне, людей, привітніших за яких я не зустрічала більше ніде! Ну добре, добре – якщо бути чесною, то інколи серед своїх щоденних проблем деякі мешканці нашого міста можуть виглядати доволі суворо, але я все одно впевнена, що моє місто – найкраще, як і люди, що живуть у ньому!
Сьогодні хочу представити вам, так би мовити, «римоване» бачення Тернополя однією дуже творчою людиною, яка пише вірші не так вже і часто, але якщо вже напише, то це буде шедевр. Відкрию секрет, що по сумісництву ця поетеса – моя мама, Людмила Криницька. Читаємо і насолоджуємось!  

А ви б у місто закохались?
Та так, щоби у нім зостались?
Не заперечуйте, не треба….
У цьому місті – світле небо!
Над озером веселка грає,
І без вина душа співає…
А церкви – їх митець творив!
Святу дорогу залишив…
У парках зловиш насолоду,
Там лебедів побачиш вроду…
Тернопіль «файним» називають,
В піснях та віршах прославляють,
Художники в картинах бачать,
Історію малюють…Значить,
Побачити самому треба
Такі несхожі і відкриті,
Дощем та сонечком омиті,
Ці вулиці, і площу Театральну,
І всіх людей, таких реальних…
Гуляйте, радуйтесь, пишайтесь,
І, безперечно, закохайтесь!


вторник, 10 сентября 2013 г.

Привіт, осінь…

Перші дні вересня вже несуть свою прохолоду, а в повітрі відчувається осіння ностальгія. Як співав наш земляк Віктор Павлік: «Іще два тижні, і запалає…»
На ліричний настрій мене спровокував випадково знайдений в Інтернеті вірш, що ідеально відобразив моє бачення цієї пори року:

Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.
Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.
Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.
І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.
І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.


Автор цього шедевру – Наталя Данилюк. Дійсно талановита дівчина, раз змогла так точно описати цю чудову пору! Уявляю осінні гори, різнокольоровий ліс, і розумію, що хочу в Карпати…