Затишна осінь

Останні дні листопада добігають свого кінця, та й на схожі вони тепер вже більше на грудневі – все засніжене, біле, холодне…  Ні, зиму з її іскристими сніжинками я теж люблю, але сьогодні хочу встигнути показати вам ще осінній вишитий сюжет – віночок із різнобарвного листя, яке завжди асоціюється в мене із запахом диму, затишком і легкою ностальгією…

Happy Halloween!

Чи святкуєте ви Хеловін? Тобто, я розумію, що це традиційно американське свято, але останнім часом воно призвичаїлось і у нас – чого варті тільки вбивчі тематичні макіяжі, на які я постійно натрапляю в Інстаграмі! Одні ретельно готуються до цього дня, а інші виступають проти – є досить багато і таких думок. А що стосується особисто мене, то я це свято, в принципі, не святкую, але сама його тематика – усілякі там симпатичні павучки, чорні коти і гарбузи – мені подобається. Тим більше, що в інтернеті є стільки гарних Хеловінських вишивок і прикладів декору, та й кольори цього свята виглядають дуже гармонійно… Одним словом, представляю вам свій варіант вишивки на цю тему!

Як минає ваша осінь?

У мене по-різному.

В робочих моментах, завдяки яким я відкриваю в собі приховані здібності (наприклад, неабияку мультизадачність, про яку раніше і не підозрювала).

В читанні книжок (уривками, по кілька хвилин на день, але читаю).

В щоденних буденних справах, яких в будь-якої жінки з чоловіком і двома дітьми хоч відбавляй.

На повноцінний відпочинок чи хоча би півгодинний релакс перед сном просто немає часу.

Fall in town...

Вечір. Сутінки. Темніє,

Жовтень листям шурхотить…

Тільки осінь так уміє:

Ось він день – і ніч за мить…

Ніби вчора було літо,

А тепер – в повітрі дим…

Закружляв нас долі вітер, 

тільки б встигнути за ним…

Перший сніг...

Перший сніг налетів несподівано, у передранковий час щедро встеляючи собою ще одягнені в листя дерева і зелену траву на галявинах. Морозяний подих невідворотної зими, переможений сонцем і останнім теплом, ще встигне розчинитися в повітрі, але вже скоро, зовсім скоро природа надовго засне під пишним сніговим покривалом... А поки що – рідкісна краса: ще яскраві барви осені, пересипані іскристим білосніжним пилом…   

Прослушать или скачать В.А.Моцарт Музыка ангелов бесплатно на Простоплеер

Осінь на порозі…

Щедра, ласкава, багата ще яскравим сонячним світлом та ніжними павутинками бабиного літа, осінь вже тишком стоїть у нас на порозі. Її перші дні вже коротші, але ще досить теплі, а небо, хоч і наповниться скоро журавлиними ключами, але ще таке чисте і прозоро-синє, що хочеться дивитися в нього безмежно довго… Осінь – пора лісових пікніків із гарячою кавою у термосі, пора шоколадних каштанів у дитячих кишенях, пора поетів і творців, і моя улюблена пора…      

«Святослав»

Як я і обіцяла, дописую свої враження про карпатський відпочинок, і на цьому, мабуть, тимчасово призупиню свої гірські опуси ))) Отже, кілька слів про відпочинковий комплекс «Святослав».

----------

Как я и обещала, дописываю свои впечатления о карпатском отдыхе, и на этом, наверное, временно приостановлю свои горные опусы ))) Итак, несколько слов о базе отдыха «Святослав».

  

Сколівські Бескиди

Збулося одне із моїх маленьких бажань – на вихідних ми їздили в Карпати! Все сталося спонтанно, але, як показує життя, саме такий відпочинок і буває найкращим. Їздили всією сім’єю, і я трохи переживала, як Даринка перенесе майже чотирьохгодинну подорож. Але все пройшло добре: після безуспішних намагань вирватися з автокрісла її зморював сон, так що і туди, і назад ми добиралися відносно спокійно )))

Одним із пунктів нашого призначення в Карпатах був природничий парк «Сколівські Бескиди», про який я і хочу вам розказати. Головними його принадами є невеликий комплекс Кам’янецьких водоспадів; джерело із, як запевняють місцеві жителі, живою водою, а також озеро із життєрадісною назвою «Мертве».

Водоспади на річці Кам’янка, хоч і невеликі, зате досить мальовничі, і бажаючих сфотографуватися на їх фоні завжди є достатньо. Ну а я, як завжди, фотографувала красу природи:

----------

Сбылось одно из моих маленьких желаний – на выходные мы ездили в Карпаты! Все случилось спонтанно, но, как показывает жизнь, именно такой отдых и бывает самым лучшим. Ездили всей семьей, и я немного переживала, как Даринка перенесет почти четырехчасовую поездку. Но все прошло хорошо: после безуспешных попыток вырваться из автокресла ее одолевал сон, так что и туда, и обратно мы добирались относительно спокойно )))

Одним из пунктов нашего назначения в Карпатах был природный парк «Сколевские Бескиды», о котором я и хочу вам рассказать. Главными его достопримечательностями являются небольшой комплекс Каменецких водопадов; источник с, как уверяют местные жители, живой водой, а также озеро с жизнерадостным названием «Мертвое».

Водопады на речке Каменка, хоть и небольшие, но достаточно живописные, и желающих сфотографироваться на их фоне всегда достаточно. Ну а я, как всегда, фотографировала красоту природы:

У мріях про Європу

В наш час, коли поїздку буквально в будь-яку точку світу може дозволити собі більшість із нас, я все ще тільки мрію про Європу… Єдина західна країна, в якій мені пощастило побувати (і в яку я закохалася з першого погляду) – це Угорщина. І справа не у грошах чи якихось непереборних перешкодах, ні – просто буденність настільки затягує, і ти постійно думаєш, що цього року, хай вже, подорож відкладається, а ось наступного… І знову все по колу.

А між тим, життя проходить, так що відкладати приємні речі немає куди, ви згідні? Тому я урочисто обіцяю сама собі, що найближчим часом зроблю, таки, собі візу, знайду час і можливості, і поїду в омріяну Європу! І буду довго гуляти старовинними вуличками прекрасних міст, насолоджуватися їх неповторною атмосферою, і, звичайно ж, фотографувати мої улюблені ліхтарі!

А поки що ділюся вами своєю добіркою теплих вечірніх фотографій європейських міст, які переносять мене у мою мрію…

P.S. Фото з інтернету, але я вірю, що скоро зможу похвалитися і власними!

----------

В наше время, когда поездку буквально в любую точку мира может позволить себе большинство из нас, я все еще только мечтаю о Европе… Единственная западная страна, в которой мне посчастливилось побывать (и в которую я влюбилась с первого взгляда) – это Венгрия. И дело не в деньгах или каких-то непреодолимых препятствиях, нет – просто обыденность настолько затягивает, и ты постоянно думаешь, что в этом году, ладно уж, путешествие откладывается, а вот в следующем… И опять все по кругу…

А между тем, жизнь проходит, так что откладывать приятные вещи некуда, вы согласны? Поэтому я торжественно обещаю сама себе, что в ближайшем времени сделаю, все-таки, себе визу, найду время и возможности, и поеду в овеянную мечтами Европу! И буду долго гулять старинными улочками прекрасных городов, наслаждаться их неповторимой атмосферой, и, конечно же, фотографировать мои любимые фонари!

А пока делюсь с вами своей подборкой теплой вечерних фотографий европейских городов, которые переносят меня в мою мечту…

P.S. Фото из интернета, но я верю, что скоро смогу похвастаться и собственными!

Полювання за золотом

Недавно я писала про те, що записуюсь на онлайн-фотокурси від Наталії Рецци. І ось настав час першого фото-завдання, яке полягало в пошуку золота - в кольоровій гаммі, в часі доби і в умінні знайти ідеальну точку для розміщення в кадрі об’єкту, тобто «золотого січення».

Якраз в намаганнях піймати в об’єктив ту саму «золоту годину», коли сонце вже майже сідає, але його останні промені ще оповивають все навколо золотистими відтінками, я і зробила наступні кадри:

----------

Недавно я писала о том, что записываюсь на онлайн-фотокурсы от Наталии Реццы. И вот настало время первого фото-задания, которое заключалось в поиске золота – в цветовой гамме, во времени суток и в умении найти идеальную точку для размещения в кадре объекта, то есть «золотого сечения».

Как раз в попытках поймать в объектив тот самый «золотой час», когда солнце уже почти садится, но его последние лучи еще окутывают все вокруг золотистыми оттенками, я и сделала следующие кадры:

«Коламбия пикчерс не представляет», або «Історія дерева – 2»

Дякуючи Юлі (Lysulka), яка вчасно нагадала мені про участь у її флешмобі, я відчула себе ну прямо голлівудським продюсером, що випускає на світ Божий другу частину особливо вдалої кінокартини ))) Отже, моя «Історія дерева – 2»: беріть поп-корн і вмощуйтесь зручніше!  

----------

Благодаря Юле (Lysulka), которая вовремя напомнила мне про участие в ее флешмобе, я почувствовала себя ну прямо голливудским продюсером, который выпускает на свет Божий вторую часть особенно удачной кинокартины ))) Итак, моя «История дерева – 2»: берите поп-корн и устраивайтесь поудобнее!

  

Одна прогулянка за містом

Вчора було трішки похмуро, але я вважаю, що осінь прекрасна завжди, тому озброїлася фотоапаратом, зібрала всіх своїх домочадців і поїхала за місто, поближче до природи! Річка і ліс стали чудовими «моделями», так що, поки мій чоловік ловив наших дітей, не даючи їм впасти у воду, я намагалася піймати прекрасні кадри )))

----------

Вчера было немного пасмурно, но я считаю, что осень прекрасна всегда, поэтому вооружилась фотоаппаратом, собрала всех своих домочадцев и поехала за город, поближе к природе! Речка и лес стали прекрасными «моделями», так что, пока мой муж ловил наших детей, не давая им упасть в воду, я пыталась поймать прекрасные кадры )))

Віртуальний вихідний

Сьогодні натрапила в неті на ось таку чудову картинку, і просто не змогла пройти повз неї – не знаю, хто автор, але сюжет в найдрібніших деталях відображає моє бачення одного з ідеальних вихідних! Не тих, галасливих і насичених емоціями, які ми проводимо з сім’єю, хоча такі дні я теж обожнюю. Ні, я маю на увазі своєрідний «день психологічного перезавантаження», який іноді буває необхідний кожному з нас.

На цьому фото є все, що я люблю – золота і безмежно красива осінь, спокійна вода, що заворожує своєю загадкою, певна частка самотності, яка іноді теж не завадить (особливо мамі в декреті), і головне – книги! А ще – елемент недосказаності, коли ви самі можете «доуявити» невистачаючі деталі. Я, наприклад, «бачу» позаду лавки ще і невеличкий столик з теплим напоєм (глінтвейн або кавуся – на вибір по настрою), а ще, десь у межах досяжності – теплий і м’якенький плед, який врятує від холоду… Так би і залишилася тут на цілий день…

Ну, якщо не в реальному житті, то хоч у віртуальному влаштую собі відпочинок!

P.S. Знов мене накрила ностальгія )))

----------

Сегодня наткнулась в нете на вот такую чудесную картинку, и просто не смогла пройти мимо нее – не знаю, кто автор, но сюжет в мельчайших деталях отражает мое видение одного из идеальных выходных! Не тех, шумных и насыщенных эмоциями, которые мы проводим с семьей, хотя такие дни я тоже обожаю. Нет, я имею в виду своеобразный «день психологической перезагрузки», который иногда бывает необходим каждому из нас.

На этом фото есть все, что я люблю – золотая и безгранично красивая осень, спокойная вода, что завораживает своей загадкой, некая доля одиночества, которая иногда тоже не помешает (особенно маме в декрете), и главное – книги! А еще – элемент недосказанности, когда вы сами можете «допредставить» недостающие детали. Я, например, «вижу» позади давки еще и небольшой столик с теплым напитком (глинтвейн или кофеек – на выбор по настроению), а еще, где-то в пределах досягаемости – теплый и мягонький плед, который спасет от холода… Так бы и осталась здесь на целый день…

Ну, если не в реальной жизни, так хотя бы в виртуальной устрою себе отдых!

P.S. Опять меня накрыла ностальгия )))

Туманний парк

Уже кілька днів поспіль Тернопіль покривається туманом, який, хоч і розсіюється в другій половині дня, проте настрій відповідний, все ж, створює. Гуляючи парком, біля якого живу, я хотіла зробити кілька «туманних» фотографій, проте кольори на фото вийшли дуже похмурі, і картинки виглядали буденно, без родзинки.

На щастя, згадуваний мною недавно онлайн-фоторедактор «Пікнік» вдихнув в мої фотоспроби нове дихання, і я в черговий раз переконалася, що навіть самим звичайним кадрам при бажанні можна надати певної особливості ))

Ось таким, трішки похмурим, але все рівно красивим, я побачила парк сьогодні:   

----------

Уже несколько дней подряд Тернополь покрывается туманом, который, хоть и рассеивается во второй половине дня, но настроение соответствующее, все-таки, создает. Гуляя по парку, возле которого живу, я хотела сделать несколько «туманных» фотографий, но цвета на фото получились очень хмурые, и картинки выглядели обыденно, без изюминки.

К счастью, упомянутый мной недавно онлайн-фоторедактор «Пикник» вдохнул в мои фотопопытки новое дыхание, и я в очередной раз убедилась, что даже самым обычным кадрам при желании можно придать некую особенность ))

Вот таким, немножко хмурым, но все равно красивым, я увидела парк сегодня:

Проба пера

Ну ось, моє існування в якості новоспеченого блогера починає давати свої плоди! По-перше, дуже приємно бачити, як збільшується кількість моїх читачів, а по-друге – я й сама постійно відкриваю для себе багато нового. Наприклад, сьогодні, дякуючи Lysulka і її посту про фотоколлажі, я спробувала створити дещо подібне, і мені це вдалося )))

Отже: довгожданне бабине літо, мої дітки і перші коллажні спроби! Lysulka, заціни!

----------

Ну вот, мое существование в качестве новоиспеченного блогера начинает давать свои плоды! Во-первых, очень приятно видеть, как увеличивается количество моих читателей, а во-вторых – я и сама постоянно открываю для себя много нового. Например, сегодня, благодаря Lysulka и ее посту о фотоколлажах, я попробовала создать нечто подобное, и у меня получилось )))

Итак: долгожданное бабье лето, мои детки и первые коллажные попытки! Lysulka, зацени!

Накрило...

А у нас сьогодні сніг…

Третє жовтня – ще зарано,

Але сніг це, не омана –

вже підмерз небесний міх…

Закружляло за вікном

Кілька кралечок-сніжинок –

Пролетіли, мов пушинки,

І розтанули бігом…

Осінь! Дай насолодитись

Світлом сонця – не теплом!

Своїм білим помелом

Не дозволь зимі пробитись…

Кілька тижнів подаруй

Нам приязної погоди,

Бо не буде більш нагоди –

І в наступний рік мандруй…

Вересневий гідропарк

Як я люблю ностальгічний вересень! Мені здається, що ніякий інший місяць не дарує нам такого синього неба с присмаком прохолоди, і більше ні в яку іншу пору ми не маємо можливості міксувати ще по-літньому легкий одяг з теплими і комфортними речами.

----------

Как я люблю ностальгический сентябрь! Мне кажется, что никакой другой месяц не дарит нам такого синего неба с привкусом прохлады, и больше ни в какое другое время мы не имеем возможности миксовать еще по-летнему легкую одежду с теплыми и комфортными вещами.

Привіт, осінь…

Перші дні вересня вже несуть свою прохолоду, а в повітрі відчувається осіння ностальгія. Як співав наш земляк Віктор Павлік: «Іще два тижні, і запалає…»

На ліричний настрій мене спровокував випадково знайдений в Інтернеті вірш, що ідеально відобразив моє бачення цієї пори року:

Зібравши в кошик зорепади,

У глечик сонячне тепло,

Через оливкові левади

Русяве літо побрело.

Іще на згадку запалило

Лампадки яблук золотих.

Курилось осені кадило

Між кедрів темних і густих.

Легкий посріблений серпанок

Осяяв вересня чоло,

У тишу приспаних альтанок

Сухого листя намело.

І на грибній пахучій юшці

Настояв ліс легкий ефір,

Дріма на ситцевій подушці

Медове сонце поміж гір.

І вже змирилася природа

З осіннім шепотом журним,

Та досі сниться літня врода

Вагітним яблунькам рясним.

Автор цього шедевру – Наталя Данилюк. Дійсно талановита дівчина, раз змогла так точно описати цю чудову пору! Уявляю осінні гори, різнокольоровий ліс, і розумію, що хочу в Карпати…