Одна прогулянка за містом

Вчора було трішки похмуро, але я вважаю, що осінь прекрасна завжди, тому озброїлася фотоапаратом, зібрала всіх своїх домочадців і поїхала за місто, поближче до природи! Річка і ліс стали чудовими «моделями», так що, поки мій чоловік ловив наших дітей, не даючи їм впасти у воду, я намагалася піймати прекрасні кадри )))

----------

Вчера было немного пасмурно, но я считаю, что осень прекрасна всегда, поэтому вооружилась фотоаппаратом, собрала всех своих домочадцев и поехала за город, поближе к природе! Речка и лес стали прекрасными «моделями», так что, пока мой муж ловил наших детей, не давая им упасть в воду, я пыталась поймать прекрасные кадры )))

А ці фото викликають в мене асоціації з ніжним лісовим мереживом:

----------

А эти фото вызывают у меня ассоциации с нежным лесным кружевом:

Найбільшою моєю гордістю стало фото падаючого листочка. Правда, добитися цього було дуже важко, бо скільки ми не трусили дерева і не бігали з фотоапаратом в надії зафіксувати момент листопаду, виходило щось розмазане, типу цього:

----------

Самой большой моей гордостью стало фото падающего листика. Правда, добиться этого было очень тяжело, потому что сколько мы не трясли деревьями и не бегали с фотоаппаратом в надежде зафиксировать момент листопада, получалось что-то размазанное, типа этого:

А потім мені просто пощастило: блукаючи лісом, я раптом побачила листочок, що завис переді мною на майже невидимій павутинці! Ну, тут я вже відірвалася! З мільйона зроблених кадрів найкрасивіший, на мою думку, цей, чим і хвалюся:

----------

А потом мне просто повезло: гуляя по лесу, я вдруг увидела листочек, который завис передо мной на почти невидимой паутинке! Ну, тут я уже оторвалась! Из миллиона сделанных кадров самый красивый, по моему мнению, этот, чем и хвастаюсь:

Обожнюю осінь – це найкрасивіша пора року, хоча в ній і є трішки суму за  теплим літом…

----------

Обожаю осень – это самое красивое время года, хотя в нем и есть немного грусти за теплым летом…