Зустріч весни

Цього року весна прийшла, здавалось би, непомітно – зими як такої майже й не було, тому кардинальних змін в навколишньому пейзажі ніби й не видно.

Здавалось би, але ж ні! Сонце світить вже трішки довше й лагідніше; дерева, хоч ще й голі, але вже готові тягнутися до неба й зеленіти на всю силу, і навіть пташки цвірінькають чимраз сміливіше! А головне – весна має прийти не за календарем, а в душі…   

Наш тернопільський годинник... І як місто раніше жило без нього?

Прогулянка Тернополем

Давненько вже я не водила вас по Тернополю – то співаю оди Львову, то ділюся враженнями від прочитаних книжок, а на рідне місто часу не вистачає! А між тим, воно росте і розвивається, стає все красивішим, і назавжди залишиться найріднішим для мене… Тому сьогодні я вирішила показати вам фотографії із недавньої, ще травневої, прогулянки файним містом )

Перший сніг...

Перший сніг налетів несподівано, у передранковий час щедро встеляючи собою ще одягнені в листя дерева і зелену траву на галявинах. Морозяний подих невідворотної зими, переможений сонцем і останнім теплом, ще встигне розчинитися в повітрі, але вже скоро, зовсім скоро природа надовго засне під пишним сніговим покривалом... А поки що – рідкісна краса: ще яскраві барви осені, пересипані іскристим білосніжним пилом…   

Прослушать или скачать В.А.Моцарт Музыка ангелов бесплатно на Простоплеер

Трішки похвалюся )

Вітаю усіх своїх читачів і читачок! Ви вже налаштувалися на осінній ритм? Знаю, що для багатьох із вас цей перехідний період є досить складним, але не впадайте в меланхолію, адже ваш настрій у великій мірі залежить від вас! Я от намагаюся шукати щось хороше навіть у звичайних буднях і, хоч це й не завжди вдається, але спробувати варто.

Назвемо цей допис моєю черговою спробою відволіктися трішки на позитив, тим більше, що причина в мене для цього є )) Знаю, що це нескромно, але хочу похвалитися одним із своїх останніх досягнень: мої фотороботи зайняли друге місце на конкурсі «Краще фото міста», який проводив наш тернопільський журнал «City Life»!

Миттєвості літа

Миттєвості літа такі швидкоплинні… Кадри теплих днів змінюються надто швидко: яскраве світло дня непомітно переходить у надвечірні косі промені сонця, плескіт річкової води – у спеку тісних приміщень, і ось уже в повітрі відчувається легкий присмак наступаючої осені. І поза всім, що відбувається навкруги, ми майже не встигаємо впіймати прості моменти радощів, а вони, між іншим, вже ніколи не повернуться назад. Ловіть своє літо, бо воно - неповторне…  

Прослушать или скачать Die Hochzeit бесплатно на Простоплеер

Зустрічаємо літо!

Ось і настало довгожданне літо! Погода, щоправда, не радує, але то нічого – вірю, що скоро буде по-справжньому тепло )) А поки що поділюся з вами враженнями від одного з наших сімейних вихідних, який ми недавно провели у заміському закладі під колоритною назвою «Стара підкова».

Файне місто Тернопіль

Із великим задоволенням хвалюся: мене запросили написати мій перший гостьовий пост! А зробила це моя блогоподруга Юля Lysulka, яка, як і я, дуже любить Тернопіль. Мабуть, саме тому для цього допису вона і "замовила" в мене краєвиди мого чудового міста ))) Тож запрошую вас на прогулянку весняним Тернополем! Для затравки показую лише одну фотографію, а решта - в насправді цікавому Юліному фотоблозі "Мої фотографії та їхня біографія".

Фото-екскурсія: Катедра у Тернополі

Мабуть, я ніколи не втрачу натхнення, щоб припинити знайомити вас із своїм рідним містом – сама кожного разу відкриваю його для себе по-новому! Ось і одна із моїх недавніх прогулянок дозволила трішки пофотографувати одну із наших головних архітектурних пам’яток – Катедральний храм греко-католицької церкви, або Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Не буду втомлювати вас історією цієї знакової споруди у стилі барокко, хоча вона дуже багата і починається аж від 1749 року. Краще покажу, як наша катедра виглядає сьогодні:

А за вікном - майже весна...

А за окном – почти весна,

Еще чуть-чуть, и воспылает!

Любовь и свет несет она,

И много тайн сердечных знает…

В ней пенье птиц и свежесть трав,

И шепот листьев изумрудных –

И от зимы давно устав,

Не думать о весне так трудно… 

Весна. Перезавантаження.

Весна нікого не залишає байдужим – нарешті і в мене в голові трохи прояснилося, я піддалася позитивному впливу перших сонячних промінчиків і результат не забарився – відчуваю, як потроху повертається натхнення до фотографування! )))

Одного весняного вечора…

Як дивно влаштовані люди! Незважаючи ні на які життєві труднощі, ми, як малі діти, тішимось першим сонячним промінчикам, які дарує нам весна – і це чудово!

Ми виходимо з будинків, намагаючись якнайповніше насолодитися таким довгожданним теплом і світлом дня, усміхаємося один одному і мріємо про щось дуже хороше і приємне. А коли настають сутінки і запалюються перші ліхтарі, ми милуємось своїм улюбленим містом, яке продовжує жити в розміреному ритмі, і сподіваємося, що так буде завжди…

  

Фотомоб «Ліхтар»

Думи мої, думи – горе мені з вами…

У зв’язку зі всім відомими подіями в Україні не можу зосередитись ні на чому, крім політики, все буквально падає з рук. Тому дякую Юлі, яка підштовхнула мене до участі в її флешмобі і тим самим трохи відволікла від невеселих роздумів. Тим більше, що мова йде про мої улюблені ліхтарі ))

Зима...

Холодно…

За вікном мороз, сніг, холод, але ще холодніше у мене на душі… Не хочу зачіпати політику – мій блог задумувався, все-таки, як позитивний, тим більше, що всі і так чудово розуміють весь жах того, що зараз відбувається в Україні. Тому трішки відволічусь на фотографії зимового міста Тернополя, хоча і вони в мене чомусь вийшли досить похмурими…

Ялинковий пост

Сьогодні про ялиночки – у вигляді новорічних дерев, лісових ( і, скоріше, міських) красунь і навіть декоративних свічечок!

Перше фото я робила на запрошення блогу «Кафе скрапо-мама» для чергового фотоліфтингу від Юлі – задумка передбачала зображення будь-якої романтичної парочки неживих предметів. Сподіваюсь, що ялиночки-свічечки на фоні великої ялинки з вогниками з цим завданням справились!

Чим зайнятись в безсніжну зиму

І справді, чим? Снігу немає, тому всі зимові дитячі розваги відкладаються до кращих часів – Назарчиковий снігокат лежить без діла, снігову бабу ліпити немає з чого, та і погуляти нормально не завжди вдається – вже другий тиждень на вулиці густий туман і сирість. Залишається знайти собі якусь цікаву справу і трішки помріяти!

Можна уявити собі, якою гарною буває інколи зима, взяти одну із недавніх фотографій і спробувати зробити з неї красиву листівочку, наприклад, таку:

Останній день старого року

Останній день старого року

Проходить тихо, непримітно,

Погодка видалась нівроку –

Все сіре, снігу не помітно…

Хоча, приглянутись пильніше –

Зустріти можна щось цікаве:

Гламурний пес, пташок побільше,

Ліхтар улюблений, і кава…

Яскраві зірочки на площі,

Красивий іній на ялинах –

І ось уже думки хороші

Танцюють радісно й невпинно!

Давайте бачити приємне,

Дрібничкам вчитися радіти!

Життя – воно таке буремне…

Давайте позитивно жити!

Засніжена краса і новий привід для гордості!

Щось цьогорічна зима не балує нас сніжком – на вулиці сіро, мокро і брудно… Але кілька сріблясто-морозяних днів було і в нашому місті, і звичайно, я не могла не зберегти на пам’ять цю зимову красу! Погода була трохи дивною: снігу як такого не було зовсім, зате все навкруги вкрилося мерехтливим інеєм, і виглядало це дуже гарно…

Фіолетове небо

Без зайвих слів - просто краса вечірнього міста...
----------
Без лишних слов - просто красота вечернего города...

Кольоровий неформат – антикафе «Тралі-Валі» в Тернополі

Як я вже неодноразово казала – люблю своє рідне місто Тернопіль, і тим приємніше бачити, як воно розвивається і збагачується новими цікавими закладами. Одне з моїх останніх відкриттів – так зване антикафе принципово нового для тернополян формату відпочинку під веселою назвою «Тралі-Валі». Зайдемо в гості?