Таверна «La Mer», або Зовсім не осінній пост!

Осінь – моя улюблена пора року. Все це опале листя, золоті крони і специфічний ностальгічний настрій завжди наводили мене на філософські роздуми про вічне і надихали на створення чогось прекрасного: ну, наприклад, серії яскравих фотографій чи написання красивого ессе…  Але цього року, чомусь, все по-іншому! Тобто, осінь я все рівно люблю, але милуватися нею просто не встигаю, не кажучи вже про будь-які творчі експерименти ))) До речі, якраз недавно я спілкувалася на цю тему з Наталею («Замальовки вишивальниці») – виявляється, не одна я така прогульниця типово осінніх фотосесій! Ну, ми своє, думаю, ще надолужимо, а поки що я вирішила зігрітися теплими спогадами про літо і написати зовсім не осінній допис. Тому сьогодні віртуально повертаюся у вже не раз оспівану мною Грецію і представляю вам опис колоритної таверни «La Mer», що перекладається просто – «Море»! Не чекали такого в середині жовтня, правда? )))

Отже, тимчасова абстрагуємося від холодного пронизливого вітру, облітаючого листя і купи повсякденних справ, закриваємо очі й уявляємо собі літню казку…

Місто Родос: квіти, мури, ліхтарі

Ви думали, що я вже закінчила з Грецією? Ні-і-і-і!!! Фотографій багато, розказати є про що, так що я розтягую задоволення на декілька дописів ))) Сьогодні покажу вам столицю острова, на якому ми побували – увіковічнене в історії місто Родос, відвідати яке варто з багатьох причин. 

До речі, цього разу я вирішила не складати фотографії в колажі – хочу, щоб ви роздивилися це чудове місто у всіх деталях, тому приготуйтеся: зображень буде багато!

Вуличками Ліндоса…

Продовжуючи грецьку тему, не можу не розповісти вам про невеличке, але дуже колоритне містечко Ліндос, яке було одним з моїх «must-see» на Родосі.

Античне місто Камірос

Острів Родос не такий вже й великий, але концентрація історичних і природніх пам’яток на ньому просто зашкалює )) Тож, незважаючи на те, що ми пробули там всього тиждень, побачити встигли досить багато, чим особисто я дуже і дуже задоволена! Першим пунктом нашої оглядової екскурсії стало древнє місто Камірос, яке навіть в напівзруйнованому стані вражає своєю продуманістю та розумним плануванням.

Острів Сонця

Тисячі років тому на кордоні Егейського та Середземного морів сталося справжнє диво: з глибини раптом почав підніматися прекрасний острів, що вражав своєю неймовірною красою. Розкішні гірські краєвиди, найчистіша джерельна вода та чудові морські узбережжя привабили сюди бога Сонця – Геліоса, який і став покровителем острова. Зачарований цією землею, Геліос подарував їй понад триста сонячних днів у році, а назву острову дав на честь своєї коханої німфи. Так з’явився Родос – острів Сонця…

У мріях про море...

Холодна погода, бажання погрітися на теплому пісочку і робота над Синьою книгою – всі обставини склалися так, що якось само собою прийшло бажання вишити щось синеньке, та ще й на морську тематику. Декілька вечорів – і позитивна серветка з симпатичними мушлями і черепашками готова!

Накопичилось, або Балада про декрет )

Вам хочеться іноді вище злетіти?

Здається, що там – кольори яскравіші?

Для жінки це складно. То стримують діти,

А то й чоловік капризує не гірше!

Сімейні проблеми, борщі, прибирання,

Там встигнути треба, і там – не забути…

Подивишся вгору – і тихе зітхання:

Коли ж себе Жінкою зможеш відчути?

Щоб в домі порядок, і діти спокійні,

Ніхто не голодний, ніхто не хворіє,

А від чоловіка – слова чародійні:

«Кохана! Від тебе душа моя мліє!

Тримай ось квиточок на острів безлюдний,

Улюблена книга твоя – вже у сумці,

Вікенд проведеш одинокий і чудний…»

Це щастя! Це рай! Але тут же на думці:

«А як там синочок? Чи все з ним нормально?

А доця маленька – здорова, сміється?

А квіти политі? Харчуєтесь файно?

 Коротше, без мене не так вам живеться.

Вертаюсь, вертаюсь, так всім спокійніше.

Та й нащо той острів мені – розсмішили!»

 Такі ми, жінки. І що найцікавіше:

Від буднів втікти ми би і не хотіли!

Нам треба лиш трішки: хвилинку для себе,

Ну, може, годинку (на шопінг з прицілом).

А так для сім’ї ми – хоч зірочку з неба,

Лиш не підрізайте декретницям крила!!!

Фото не моє, бо я про таке поки що тільки мрію )))

За чотири моря

За вікном – холодний вітер і похмуре небо, а в душі ще живе літо, і час від часу виринають теплі спогади про відпустку… На язиці чомусь крутиться мотивчик старої попсової пісеньки «За четыре моря», і він же ж навіяв мені тему для наступного посту: якось несподівано я зрозуміла, що за своє життя якраз на чотирьох морях я і побувала!

Задумано – зроблено! Підняла свій старий архів фотографій і представляю вам «морську» підбірку картинок, на яких видно, що вони, моря, зовсім різні і несхожі… Одночасно можете прослідкувати і мою еволюцію як фотографа )))

Отже – 2008 рік, Чорне море!

Тоді я ще не так маніакально, як тепер, фотографувала навколишню красу, тому з тієї поїздки в мене збереглося лише кілька достойних кадрів. Діло було в Одесі, на Морському вокзалі, і море в мене вийшло, так би мовити, з легким промисловим відтінком. На ці фотки буквально сам напросився описаний мною тут ефект «tilt-shift»!

----------

За окном – холодный ветер и хмурое небо, а в душе еще живет лето, и время от времени всплывают теплые воспоминания об отпуске… На языке почему-то вертится мотивчик старой попсовой песенки «За четыре моря», и он же навеял мне тему для следующего поста: как-то неожиданно я поняла, что за свою жизнь как раз на четырех морях я и побывала!

Задумано – сделано! Подняла свой старый архив фотографий и представляю вам «морскую» подборку картинок, на которых видно, что они, моря, совсем разные и непохожие… Заодно можете проследить и мою эволюцию как фотографа )))

Итак – 2008 год, Черное море!

Тогда я еще не так маниакально, как сейчас, фотографировала окружающую красоту, поэтому с той поездки у меня сохранилось всего несколько достойных кадров. Дело было в Одессе, на Морском вокзале, и море у меня получилось, так сказать, с легким промышленным оттенком. На эти фотки буквально сам напросился описанный мной здесь эффект  «tilt-shift»!