Коли італієць пише про пригоди француза в
Японії, то це не може не зацікавити, ви згідні? І хоча на перший погляд все це
виглядає як якийсь сумбур, насправді роман «Шовк» авторства Алессандро Барікко
вийшов досить інтригуючим, принаймні, мені сподобався!
У передмові до цього роману автору
закидають надто вільне розпорядження історичними фактами: мовляв, і роки
описаних подій не відповідають дійсності, і торгові шляхи в той час були інші,
і політична ситуація теж… Але хіба цінність
художнього твору вимірюється в тому, щоб він стовідсотково відтворював реальні
події? Я вважаю, що ні. Треба просто читати і насолоджуватися красивою
історією!
А історія й справді гарна, хоча й має
певні недомовки: молодий француз, який розводить шовкопрядів, їде за ними аж у
далеку Японію. І зустрічає там дівчину із зовсім не азіатським розрізом очей, з
якою за всю книгу не перемовиться й словом. Ні слова, уявляєте? Якщо чесно, то
спочатку навіть важко зрозуміти, що між ними виникає кохання – настільки рідко
вони бачаться і практично зовсім не спілкуються. Але кохання, як виявилося,
таки виникло, і пронесли вони його через усе своє життя…
Окремо розповідається про не менш сильне
почуття дружини головного героя, Елен. Ця жінка терпляче чекала на свого чоловіка
місяцями, хоч і здогадувалася про його амурні справи. От такий-от любовний
трикутник.
В книзі багато недосказаного, тому кожен
читач може уявити собі відсутні деталі по-своєму. Наприклад, так і незрозуміло,
звідки в Японії (такій закритій для чужих) взялася ця жінка іноземного
походження; ким був «хлопчик-любовне послання», і як вдалося головному герою
кілька разів самостійно з’їздити в далеку країну з величезною купою золота і
повернутися живим? І чому «японка» так і не знайшла можливості з ним нормально
поговорити, та ще й підсунула йому іншу дівчину? Дуже все
заплутано!
А взагалі – книга дуже приємна до читання
і якась така… світла, хоч і сумна. Прочитавши її, замислюєшся над тим, яку
владу над людьми інколи мають правила і упередження. А ще після цього роману
захотілося доторкнутися рукою до справжнього шовку – холодного, тонкого і
невагомого…
Комментариев нет:
Отправить комментарий