Як влада може підтримувати вільне програмне забезпечення

Й чому їм слід це робити

Richard Stallman (Річард Столмен)

Завдання держави — організовувати суспільство так, щоб свобода й добробут були загальнодоступними. У сфері обчислень це передбачає зокрема заохочення користувачок і користувачів переходити на вільні програми — на такі програми, що поважають користувацьку свободу. Власницька (невільна) програма обмежує свободу тих, хто нею користуються; це суспільна проблема, яку держава має допомагати розв'язати.

Державі потрібно наполягати на вільному програмному забезпеченні у власних обчисленнях, щоб зберігати обчислювальний суверенітет (контроль держави над власними обчисленнями). Всі користувачки й користувачі заслуговують мати контроль над власними обчисленнями, а держава відповідальна перед людьми за дотримання контролю над тими обчисленнями, які вони їй довіряють. Більшість дій влади зараз спираються на обчислення, й контроль над діями влади неможливий без її контролю над цими обчисленнями. Втрата цього контролю суспільно важливими установами ставить під загрозу національну безпеку.

Переведення державних установ на вільні програми також має додаткові переваги: заощадження коштів і сприяння місцевим підприємствам, що супроводжують програмне забезпечення.

В цьому тексті «державними установами» названо всі рівні влади, зокрема всі громадські установи на кшталт шкіл, державно-приватні партнерства, співфінансовані державою установи на кшталт вишів, а також ті «приватні» акціонерні товариства, якими держава керує чи яким надає особливі привілеї чи функції.

Освіта

Найважливіша політика — та, що стосується освіти, бо освіта формує майбутнє цілої країни:

• Навчайте лише вільного програмного забезпечення
  Освітня діяльність, принаймні в межах державних установ, мусить навчати лише вільного програмного забезпечення (ніколи не штовхаючи студенток і студентів до використання невільних програм), до того ж слід викладати громадянські підстави наполягати на вільних програмах. Навчати невільної програми — це навчати залежності, а це суперечить завданню освіти.

Держава й громадянське суспільство

Вкрай важлива ще й та державна політика, що визначає, яким програмним забезпеченням доведеться користуватись як особам, так і організаціям:

• Не зав'язуйте нічого на невільні програми
  Змініть законодавство й практики громадського сектора так, щоб ніколи не зобов'язувати й не підштовхувати ні осіб, ні організацій до використання тої чи іншої невільної програми. Облиште ті практики зв'язку чи масового інформування, що спираються на це зобов'язання (зокрема на DRM — керування цифровими обмеженнями).

• Поширюйте лише вільні програми
  Коли державна установа розповсюджує громаді програмне забезпечення, зокрема додаючи програми в свої вебсторінки чи зазначаючи їх на цих сторінках, то ці програми мусять поширюватись винятково на вільних умовах і бути здатними працювати на платформах, що складаються з винятково вільних програм.

• Державні вебсайти
  Вебсайти й мережні служби державних установ мусять розроблятись таким чином, щоб за допомогою винятково вільного програмного забезпечення ними можливо було користуватись без втрати жодного функціоналу.

• Вільні формати й протоколи
  Державні установи мусять використовувати лише ті формати файлів і протоколи зв'язку, що добре підтримуються вільним програмним забезпеченням і бажано мають загальнодоступні специфікації. (Ми не називаємо цього «стандартом», бо це стосується й експериментальних інтерфейсів, а не лише стандартизованих.) Наприклад, вони мусять утримуватись від поширення записів звуку чи відео в форматах, які вимагають Flash чи невільні кодеки, а громадські бібліотеки мусять утримуватись від поширення робіт із DRM — керуванням цифровими обмеженнями.

  Щоб підкріпити політику розповсюдження даних і робіт у форматах, які поважають свободу, держава мусить наполягати на переданні всіх розроблених для неї звітів у саме таких вільних форматах.

• Звільніть комп'ютери від ліцензій
  Продаж комп'ютерів мусить не вимагати придбання ліцензії на власницьке програмне забезпечення. Закон мусить зобов'язувати продавця надати покупцю можливість купити комп'ютер без власницьких програм і без сплати ліцензійних відрахувань.

  Нав'язана сплата є лише похідною несправедливістю, тож слід пам'ятати: головна несправедливість власницьких програм — втрата свободи внаслідок їхнього використання. Втім, примус користувачок і користувачів ще й платити за це дає окремим виробництвам власницьких програм додаткову несправедливу вигоду коштом користувацької свободи. Обов'язок держави — запобігати таким зловживанням.

Обчислювальний суверенітет

Частина політики стосується обчислювального суверенітету держави. Державні установи мусять зберігати контроль над власними обчисленнями, не передаючи його в приватні руки. Ці тези стосуються всіх комп'ютерів, зокрема смартфонів.

• Перейдіть на вільні програми
  Державні установи мусять перейти на вільне програмне забезпечення й припинити встановлювати чи використовувати будь-яке невільне, крім тимчасових винятків. Лише одна установа повинна мати дозвіл ухвалювати такі тимчасові винятки — до того ж, лише за переконливих підстав. Метою цієї установи має бути зведення кількості таких винятків до нуля.

• Розробляйте вільні IT-розв'язки
  Коли державна установа сплачує за розробку обчислювального розв'язку, договір мусить зобов'язувати передати цей розв'язок на умовах вільного програмного забезпечення, й розв'язок мусить бути розроблено так, щоб у 100% вільному середовищі було можливо не лише запускати його, а й допрацьовувати. Всі договори мусять містити таку вимогу, тож якщо виробництво не дотримує цих вимог, платити за цю роботу не можна.

• Обирайте комп'ютери згідно з потребами вільних програм
  Коли державна установа купує чи орендує комп'ютери, їй слід обирати з моделей, які в своєму класі найближчі до можливості працювати без жодних власницьких програм. Державі слід вести для кожного класу комп'ютерів перелік моделей, рекомендованих за цим критерієм. Моделі, доступні водночас громаді й державі, мають отримувати перевагу перед моделями, доступними лише державі.

• Домовляйтеся з виробництвами
  Державі слід вести активні перемовини з виробництвами, аби зробити доступними на ринку (для громади й держави водночас) задовільні апаратні товари всіх актуальних категорій, працездатні без власницьких програм.

• Об'єднуйте зусилля з іншими державами
  Державі слід запросити інші держави до колективних перемовин із виробництвами про задовільні апаратні товари. Спільні заяви — переконливіші.

Обчислювальний суверенітет — 2

Обчислювальний суверенітет (і безпека) держави спирається на контроль над тими комп'ютерами, які виконують державну роботу. Уникайте послуг підміни програм, якщо їх не надає установа тої ж гілки влади, а також інших практик, які відбирають у держави контроль над її обчисленнями. Таким чином,

• Держава мусить контролювати свої комп'ютери
  Кожен використовуваний державою комп'ютер мусить належати тій гілці влади, яка ним користується, або орендуватись у неї, й ця гілка мусить не передавати стороннім особам права вирішувати: хто матиме фізичний доступ до комп'ютера; кому можна супроводжувати його апаратно чи програмно; й які програми буде на нього встановлено. Стаціонарні комп'ютери протягом усього використання мусять фізично перебувати у підконтрольному державі приміщенні, власником чи орендатором якого є ця держава.

Впливайте на розробку

Політика держави регулює розробку як вільного, так і невільного програмного забезпечення:

• Заохочуйте вільне
  Державі слід заохочувати розробниць і розробників, які створюють і вдосконалюють вільні програми, а також робити ці програми доступнішими громаді: наприклад, шляхом податкових пільг чи інших фінансових механізмів. Відповідно, жодного заохочення не слід надавати тим, хто розробляє, поширює чи використовує невільні програми.

• Не заохочуйте невільного
  Зокрема виробництвам власницьких програм не слід дозволяти «жертвувати» копії навчальним закладам і тим більше не слід надавати їм податкові пільги, фактично купуючи ці копії. Власницьким програмам не місце в освіті.

єСміття

Свобода має захищати від єСміття:

• Замінні програми
  Чимало сучасних комп'ютерів розроблені таким чином, щоб унеможливити заміну вбудованих у них програм на вільні програми. Визволити їх може лише смітник. А зайве сміття шкодить спільноті.

  Тож мусить бути криміналізовано чи принаймні суттєво ускладнено високим оподаткуванням продаж, імпорт і/або розповсюдження нових таких комп'ютерів (досі не вживаних) чи таких виробів із комп'ютерами в складі, втаємниченість апаратних інтерфейсів чи навмисні обмеження яких заважають користувачкам і користувачам розробляти, встановлювати й використовувати заміни бодай навіть одної встановленої програми, оновити яку може саме виробництво. Зокрема це стосується будь-якого пристрою, на який без «джейлбрейку» неможливо встановити іншу операційну систему, або в якому деяке периферійне обладнання використовує непублічні інтерфейси.

Технологічний нейтралітет

Застосувавши перелічені в статті заходи, держава може відновити контроль над своїми обчисленнями — й підтримати громадянок і громадян, підприємства й організації на шляху до контролю за власними обчисленнями. Проте звучить і критика того, що це порушує «принцип» технологічного нейтралітету».

Ідея технологічного нейтралітету зводиться до того, що державі не слід накладати довільні обмеження на технічні рішення. Про чинність цього принципу можливо сперечатись, і в будь-якому випадку він обмежений питаннями техніки. Заходи, які ми відстоюємо, відповідають на питання етичної, суспільної й політичної важливості, тож вони — за межами фокусу технологічного нейтралітету. Лише охочі підкорити чиюсь країну вимагатимуть у її влади «нейтралітету» щодо її ж суверенітету чи свободи її громадянок і громадян.