***

 

My Summer - "Лови момент!"

Я подумала, що непогано буде зібрати в одному місці маленький твір на тему "Як я провів літо", незважаючи на те, що ваше всьо тепер інстаграм, та й у моє онлайн-життя смартфон вніс свої суттєві корективи. Ось і це заглавне фото зроблене смартфоном :)

***

Почала розбирати фото з другої частини відпустки і остаточно зрозуміла, що дівчинка - завжди дівчинка. Я категорично не люблю холод і зиму, але найулюбленіша фото-локація - льодовик :))

Summer Drinks

Якось так :)

Автор - pascalcampion

Crna Gora. Part III, final

В останній день літа я сіла та спитала себе: а чи не викласти третю, завершальну частину фотовражень з Монтенегро?

Тут будуть не показані раніше міста, містечка і те, що поруч з ними.

Гори і каньйони, річки і озера

Вітаннячка усім, хто не закинув бложики і живий у спеку :)

Продовжимо подорож по Монтенегро?

Boka Kotorska

Перший візит у нове місце, чи то місто, чи - тим більше - країну, завжди провокує починати з макро-погляду, якщо тільки у вас немає вдоста часу охопити листя, квіти, хмари, світанки над краєчком чашки з кавою, захід сонця крізь маленьке вікно горіща покинутого будинку...

З відвідин Монтенегро ми привезло знимків мало? багато? важко сказати, але абсолютно точно це погляд гостя, що прийшов у дім уперше.

Почнімо із місця, що виявилось лідером по кількость "відбитків" на умовній плівці та в пам"яті - Которської бухти (серб. Бока Которска). Це любов з першого погляду :)

Life on Mars

Вітаю усіх у вашому новому році! Як воно, хвостики не повідмерзали )))? Якщо трохи є, то несу вам спеки у стрічку.

Власне, на початку маю перепрошувати за вкотре використаний трохи нечесний маркетинговий прийом :) Мова йтиме не про чудовий британський серіал, а про спекотний Марса Алам, який ми відвідали цього літа вдруге після чотирирічної перерви.

Бу!

We are back! :)

Лазурне, острів Джарилгач

Цього року ми знов були на Херсонщині - аж надто мені хотілось ще раз відвідати острів Джарилгач і при цьому в інший час купатись у синьому-синьому Чорному морі, а не зелено-брунатній Джарилгацькій затоці. Ідеально відповідало цим вимогам с.м.т. Лазурне, яке знаходиться між Скадовськом та Залізним Портом, тож саме туди ми і спрямували свої колеса, фінанси та ноги.

Вид на Джарилгацьку затоку із західної частини острову поблизу Лазурного

(✿◠‿◠)

Вихідні у Пилипці

 ...Від Карпатських гір до славетного Донбасу - друга година за київським часом!

Так би проспівали вам про точний час на одній дуже місцевій "бандерівській" радіостанції, якби ви разом зі мною не спали у вагоні потягу Київ-Ужгород. А зранку і на всі минулі вихідні знов був Пилипець, який вже отримав власний тег у блозі :)

Скадовськ, о. Джарилгач

Все літо в два тижні.
Моя двомісячна відпустка насичується подіями та враженнями, як правило, під час чоловікової відпустки, коли ми кудись мандруємо.
Цього літа душа воліла побачити і гори, і море. Про гори вже було, тепер про море.
Про Скадовськ-наш, Джарилгач-наш :) А по дорозі туди - про Інгул-наш, Південний Буг-наш, Херсон-наш и Миколаїв-наш. Про нашу кохану Україну.

Про любов - бо про неї були ці два тижні.

Музей РВСП

Навіть не знаю, що написати у якості передмови, від себе. Отримали незабутні враження, особливо від спуску у командний пункт та натискання кнопки, що відправляє ракету "на Америку". Було цікаво та сумно: як від того, які шалені гроші витрачались у СРСР на "гонку вооруженій", так і від того, що вся ця зброя була виміняна на нічого не вартий, як виявилось, папірець... Один гарант відтяв пальця, інші - висловили глибочезне занепокоєння. Насправді там все не так просто, звичайно, але на поверхі - саме так виглядає ця ситуація.

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї в світі після Росії та Сполучених Штатів. Однак, в січні 1994 року в тристоронній заяві, Київ підтвердив прагнення до повного роззброєння. У 1994 році Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в якості безядерної держави, і, передавши всі свої ядерні боєголовки в Росію для ліквідації, остаточно звільнилася від ядерного потенціалу до 1996 року (джерело на сайті музею, тут більше).

Програма ліквідації ядерної зброї завершилась відкриттям 30 жовтня 2001 року Музея ракетних військ стратегічного призначення поблизу міста Первомайськ Миколаївської області, створеного на базі останньої бойової стартової позиції.

Далі - багато фото.

Moon Fish

Місячне сяйво робить речі такими, якими вони є насправді...

Пилипець

Крим - він, знаєте, може бути чий завгодно. Наш, ваш, спільний, нічий. Хоча бажаю йому нарешті стати своїм. А от Карпати - тільки українські. Карпати - це не просто неймовірна краса, багато зелені, гори, вкриті туманом. Це перш за все люди. Добрі, працьовиті, привітні, щирі. Чужого не візмуть, свого не віддадуть. Тому коротка поїздка у село Пилипець, відомий гірськолижний курорт, який літом приймає велотуристів та любителів дряпатись по горах із 40-кілограмовим рюкзаком на спині, став, вибачте за високий штиль, бальзамом від тривалої напруги. Ще у наших хазяїв (ми винаймали кімнату у приватному будинку) не було інтернету, тож від новин по ТВ можна було дізнаватись трохи більше ніж нічого...Таке...

Багато розповідей не чекайте - хто бував у Карпатах, знає що найкращі фото не можуть передати усю красу, хто не був ще - саме час планувати поїздку :)

Далі - багато  світлин!

Львиная доля

Пока я героически разбираю, сортирую, идентифицирую фотографии из поездки во Львов, покажу вам то, без чего Львов - не Львов, т.е. Город Льва. Ну да, львов, конечно же :))

Львов во Львове - величайшее множество, где-то я встречала информацию, что более четырех тысяч. Ну еще бы: статуи, маскароны, рельефы.... Очевидно, что в первую откровенно туристическую поездку, бродя по достопримечательностям, я находила только самые известные львины морды. Далее рассказ будет на украинском, дабы избежать косноязычия и корявого перевода имён собственных, а по просьбе общественности я потихоньку наваяю перевод на русский :)

Tadaima-2

Что такое Tadaima?

Мучила я мучила всех вопросами о Греции, а поехали мы во Львов - нечего полагаться на горящие туры. На море, конечно, всё еще хочется, но зато визит в этот удивительный город наконец перешел из разряда "надо бы" в свершившийся факт. Пока коротко:

- 5 дней - мало (подозреваю, что мало будет и месяца);
- кому нужны гостиницы с таким разнообразием посуточного жилья?
- в гастрономической части тура не стоит отходить от намеченных "достопримечательностей" (если будет интересно, расскажу куда стойт пойти);
- если вы, подобно мне, влюбитесь во львовские дома с их рельефами, барельефами и прочими архитектурными изысками, помните, что дома, в отличие от солнышка, стоят на месте, так что маршрут для фотосессий надо бы продумывать с учетом времени дня, особенно если вы приехали на короткий срок);
- ах, эти прекрасные рыцари - им будет посвящен еще как минимум один коллаж, кроме сегодняшнего;
- около 80 км за 5 дней ваши ноги смогут пройти, только если будут обуты в мега-супер-пупер-удобные тапочки. Для вечерних выходов тоже не сильно заморачивайтесь с каблуками, слегка причесанного кэжуала хватит за глаза (если едем людей посмотреть, а не... хм... себя показать :)). Брусчатка там, ага;
- спасибо евро-2012 за дорогу до Львова (и не только);
- стапиццот-фоточек-для-контактика не будет: не мой стиль и фотоаппарат надо менять, так что внутренние украшения храмов, музей-аптека и прочие интересные, но плохо свещенные места остались почти все за кадром;
- стоит найти индивидуального гида (группы - зло), если поездка планируется заранее - или же основательно проработать маршрут, хотя здесь может сработать механизм отторжения, когда из-за перенасыщения информацией, вживую все диковинки перестанут уже интересовать и быть в новинку;
- специально для россиян: кто там пугает вас бандеровцами - кивайте, чтоб человеку приятно было, а билетик до Львова ему не показывайте. Море русскоязычных туристов и ни в одном месте, будь то ресторан или просто улицы, я не наблюдала враждебного отношения. Украинцы, русские, поляки, англоговорящие всякие, итальянцы - кого только нет! Просто будьте чемні.

Что интересно - спрашивайте, а я пока покажу первый коллаж - мои любимые рыцари. Много я их видела, многих, подозреваю, не видела, но эти украли моё сердце. А благодаря гуглю можно поглазеть на здание почти стоя перед ним.

Tadaima!

Все-таки я - однозначно дитя порока. Порок называется - городская жизнь. Нет, чистый воздух, птички-жучки, зеленая травка - это мы любим, но только и если это сочетается а) с наличием водопровода и какого-никакого горячуюводуподающего устройства и бэ) с возможностью добраться до городской суеты и толкотни за 20 минут езды на чем угодно. Ну хорошо, пусть даже за полчаса, но это уже потолок.
Посему проведенная в деревне неделя для меня была ежегодным воспитанием стойкости не только физической, но и духовной (последняя с бытом и тихой жизнью не связана, но пусть все остается за 140 км отсюда).
Однако на всякий минус найдется свой плюс: отсутствие интернета дало возможность кроме всего прочего - повышивать. Так как брать с собой рамку сильно не хотелось, со скорейшим завершением аталийских мальв не срослось. Зато я нашла новую любофф - Казуко Аоки. Нет, как эцтетствующий хомяк я ее всегда нежно рассматривала, но шить - это ж совсем другое дело!



Вот такой белый клевер. Цвета подобраны - изумительно, специально нашла в огороде "оригинал" (и нет бы сделать фото, балда!).

Ну и начала алисеновскую кисю-брысю. Успела немного, шьется очень легко и приятно.



P.S. Тadaima - фраза, традиционно произносимая японцами по возвращении домой, даже если они вышли на 5 минут за хлебом. "Я дома", значицца.