Кінозал. "За двома зайцями" (1961) (оригінал)

Вже не одній людині обіцяла дати посилання на оригінальну, україномовну, версію цього фільму - і постійно забуваю. Тож привселюдно виправляюсь :) Насолоджуйтесь!

Оксана Забужко:

Між оригінальною українською та пізнішою російською версіями стрічки "За двома зайцями" є ще одна суттєва різниця. У тій, до якої ми звикли, — російській, комічні персонажі перекручують свою мову на український лад. А початково все було навпаки. Герої говорять чистою українською. Ті ж, хто намагаються ламати язика "по-панському", "по-модньому", звихують і мізки.

"Там є Київ 1870-х, населений автохтонними городянами з діда-прадіда — "старинним" київським міщанством, середньовічним "третім станом", який і збудував місто в XV-XVII ст., — станом із залишками ремісничих традицій і середньовічного етичного кодексу ("Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?" — картає Секлита Лимариха Голохвостого). А 1870-ті — це початок масової, "планової" русифікації Києва (перед тим — міста переважно українського, з єврейською ремісничою і польською аристократичною частинами: до польського повстання 1863 року російською в Києві була тільки колоніальна адміністрація). Після повстання, яким і Валуєвський циркуляр було спричинено, почався курс на "обрусение края", і в гімназіях дітям за українську мову стали чіпляти на шию таблички "Мужичит".

Проня і Голохвостий — перше покоління, яке навчили, що мова їхніх батьків, гордих і заможних київських міщан ("Ваш батько шкури м'яв і з того хліб їв, я торгую яблуками і з того хліб їм — і нікого не боюся!"), — "мужицька", а "по-модньому" треба рівнятися на Липки, на "баришень з куделями" (на Липках якраз і жила колоніальна адміністрація — це, хто не знає, там, де Банкова). Сьогодні Проня з Голохвостим сидять на Банковій (і в телевізорі) — і читають не "Матильда, чилі францюзька гризетка", а Дар'ю Донцову і Оксану Робскі. Тільки Секлит Лимарих і старого Голохвостого за минуле століття історія "ліквідувала як клас". Смислів там — вагон із причепом, і дуже цікаво побачити, які з них "пройшли" на екран крізь сито радянської цензури 1960-х. Зрозуміло, що не всі з оригінально закладених у Старицького. Але, видно, і те, що пройшло, було сильно небажаним, раз українську версію сховали "на полицю".

"Кабы я была царица...", замальовки тижня

...то заморозила б політичне життя в державі на рік, а за цей час з кожної праски...
...порціями...
...звабливими та переконливими голосами, жіночими та чоловічами по черзі - суто для якнайповнішого охоплення аудиторії...
...лунали....

Конституція України

Політекономія для чайників

Податки для всіх і кожного

Макроекономіка для розумників

Мікроекономіка для початківців

Фінансовий ринок для білочок та зайчиків

***

Ну ви пойняли, я ще та хунта :)

А т. зв. навчальний посібник "Фінансова грамотість" на сайті НБУ можна використовувати у стоматології, щоб під час щирого позіхання лікар міг зафіксувати ваші щелепи у максимально роззявленому стані.

***

Для інтелектуально стійких та різнопланових: натрапила на цікавий ресурс - сайт "Журналу соціальної критики "СПІЛЬНЕ". Добрячий крен уліво, але достатьньо змістовні, у тому числі перекладні, матеріали на різну актуальну тематику. Підкупає велика кількість цифр, схем, посилань на першоджерела (!), стиль викладення матеріалу тощо. Буду знайомитись.

***

А оскільки завтра я вже занять не маю, то бажаю всім гарних осінніх вихідних :) Збирайте жолуді й каштани, фотографуйте кетяги калини та горобини!

Ян Валетов. Наследники по прямой

По долгу службы, простите за казенщину, читаю я дисциплину "Инвестирование". Живая она весьма и скользкая, поскольку в первой части мы особенно много говорим об инвестиционном климате, о государственной инвестиционной политике, госрегулировании. Разумеется, всегда всплывали вопросы коррупции, наличия/отсутствия изменений, откуда один шаг (через пропасть стариковских мантр из молодых уст "во власти одни и те же лица" и "ничего не делается") к вопросам индивидуальной ответственности и инициативы как качествам, активно выжигавшимся из сознания в процессе создания homo soveticus.
Совьет юнион в своей жизни я застала аж до вступления в славные ряды пионерии, поэтому слыша от родителей присказку "что бы кто не говорил, но в союзе /тут следует перечень болячек нашего неидеального государства/ не было", я могу с ними спорить на правах такого же "рожденного в ссср". Не переспорить (да и зачем?), но всё же. Хотя бы указать на искусственное ограничение выбора между двумя уродствами и предложить свой вариант. Швецию там или необитаемый остров.
Но когда я эту фразу слышу от своих 20-летних студентов (еще и в купе с мечтательным "вот бы пожить там хоть день"), хочется для разрядки стукнуть кого-то, чтобы он стал фиолетовым в крапинку. Нет, не ребенка стукнуть.
(Не)уважаемые мамы и папы, дедушки и бабушки! Какого, спрашиваю я вас? Ваше прошлое - это ваше прошлое, с упругими сиськами и вкусным мороженым, но при чем тут ваши дети? Даже если вас не коснулись репрессии или отбил память стокгольмский синдром, вбейте себе в голову: союза вашего больше нет и, что самое интересное, - не будет. Точка. Вокруг ваших детей и внуков - огромный мир, который не видели вы и открытый перед ними. Так какого рожна, спрашиваю я вас, вы им загаживаете мозги? В то время, как страна пытается вырваться из пут омерзительного гибрида двух империй, а дети эти, ее будущее, должны стать инфекцией здоровых клеток в зараженном организме? Нет слов, просто нет слов. Поэтому далее - слово писателю Яну Валетову.

***

Будет много букв, поэтому те, кто не любит большие тексты могут сразу закрыть файл.
Это не наболевшее, это давно переболевшее, но все еще актуальное. Почему актуальное? Да потому, что пока страна, которая рядом, возрождает традиции СССР и мечтает о том, чтобы в том или ином виде возродить империю, я буду раз за разом повторять об опасности происходящего.

Лазурне, острів Джарилгач

Цього року ми знов були на Херсонщині - аж надто мені хотілось ще раз відвідати острів Джарилгач і при цьому в інший час купатись у синьому-синьому Чорному морі, а не зелено-брунатній Джарилгацькій затоці. Ідеально відповідало цим вимогам с.м.т. Лазурне, яке знаходиться між Скадовськом та Залізним Портом, тож саме туди ми і спрямували свої колеса, фінанси та ноги.

Вид на Джарилгацьку затоку із західної частини острову поблизу Лазурного

Питання по Lightroom

Панове, у мене питання до тих, хто знається на редагуванні фотографій у цій програмі, бо я трохи розлючена сиджу.
З"ясувалось, що при імпорті равок у лайтрум 5.4 (вказую профіль lens для своєї камери) з"являється дисторція там, де її у jpeg та raw ДО експорту НЕ БУЛО і натяку! Нічогенька така, +/- 18-30. Весь інтернет радісно описує, як класно лайтрум виправляє дисторцію, а от як холєру змусити її не створювати?

Хелп! Бо "проявка" фоток у jpeg мене більше не приваблює від слова "зовсім", але і так - не діло. Вже спробувала вказувати профіль (lens) інших камер - безрезультатно, бо дисторція вискакує на етапі обробки при внесенні файлу до Library, ДО будь-яких дій з мого боку (сподіваюсь, зрозуміло пояснила).
Апдейт.
"Все страньше и страньше", як казала Аліса, падаючи у кролячу нору.
У процесі вирівнювання дисторції раптом з"ясувались подробиці. Виявляється, на jpeg та raw, злитих з камери, вона вже виправлена, а Лайтрум при імпорті старанно обнуляє цю корекцію ("хазяїне, видиш, я від тебе нічого не приховую, роби що хочеш!"). Не питання виправити, от тіьки в більшості випадків фото стають добряче так кропнутими, тоді як фото з камери і автоматично виправлені, і не обрізані.
Тож проблема залишається - як змусити Лайтрум не виправляти дистроцію при імпорті.

Mermaids and Sirens in Classic and Contemporary Art

Про море - поки спекотно, про мистецтво - завжди актуально. Відчуваючи післясмак цього літа та в очікуванні літа наступного пропоную вам зануритись у світ легенд та казок і завітати в гості до морського народу, а точніше - до морських дів (сирен, русалок європейських).

Тож далі - багато хвостів (і кілобайтів трафіку) та візуального задоволення (принаймні, я на це дуже сподіваюсь)! Ну і дітям до шістнадцяти роздивлятись під наглядом, звісно )))

Частина 1. Знайомство

England, 15th century. The Latin guide to animal life ( Bestiarius)

John Reinhard Weguelin

Джон Вільям Вотергаус, 1901