100 дописів Мого творчого року. Допис 15. Про подарунки.

Вітаю, дорогі читачі!

Вирішила замінити дні на дописи. Тому що буває таке, коли часу на допис ну зовсім не вистачає :)

***

Ось так було і вчора. Наче і день звичайний. Але черговий зимовий транспортний коллапс у столиці призвів до того, що замість запланованих 5 годин та 3-х місць залишилось одна місце і три години.

Звичайно, ті три години пройшли дуже плідно. Тому що провела я їх у місці, де завжди досягаєш своєї мети.

Це швейний коворкінг “Шити легко” на Михайлівській.

Якось так ненав’язливо це місце стало прихистком для творчих людей.

Вчора я була тут вже втретє. і вже зустріла старих-нових знайомих, вже ми мило Щебетали кожна за своїм столом, ділились враженнями та хвалились готовими роботами.

Хіба так багато потрібно для щастя? Нова сукня чи нова спідничка. І щастя те на очах росте у геометричній прогресії, коли сукенка або спідничка зроблена власноруч.

І відразу перетворюєшся на Королеву англійську у тому платті або ж на Прекрасну пані у тій спідничці.

Я ж похвалюсь поки невеликою, але дуже значущою для мене роботою.

Дякуючи їй, я завершила черговий етап у своєму навчанні.

Це торбинка для просфори.

Матеріал бавовняний (радянських часів випуску) оксамит вишневого кольору (на той випадок, якщо монітори перкрутять колір :) )

Вишита шовковим шнуром, металізованою ниткою та прикрашена бісером-рубкою та маленькими лелітками.

Замовлено на подарунок для похресниці.

Вишивалалсь легко. А ще легше зшилась. Загин під затяжну стрічку оздоблено золотавою ниткою декоративний машинним стібком.

Тепер у навчанні чекає наступний етап.

***
 З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 днів Мого творчого року. День 14. А ваша яка думка?

Сьогодні неділя.
Здавалося б вихідний день має бути присвячений родині та собі.
Ну, це так, начеб-то за правилами.
Але творчі люди не завжди дотримуються правил.
Точніше сказати - завжди не дотримуюьсь :)
Я сьогодні крім того, що відпочивала ще й набиралась корисної інформації для майбутніх дописів у своїй “стоденці”, щоб потім серед тижня не впадати у розпач від пошуків тем.
О! в мене з’явилась думка навіть запитати про це у вас, мої читачі.
Може і Ви підкажете мені, про що Вам цікавіше буде читати. 

*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 13. Щастя в творчості.

Вітаю, дорогі мої читачі.

Вчора була субота. А для мене один з найуспішніших днів.

По-перше. Сьогодні пишу 13-й допис моєї “стоденки”.  

А 13 було для мене завжди щасливим числом.

По-друге, зустріч з колегами-однодумцями, спільна творчість, гарний настрій.

Що ще може бути кращим?

Хочете подробиць? ...

Готуючись до святкових замовленб до Дня закоханих вирішила трохи освіжити свої навички.

Звичайнож, під керівництвом моєї дорогої наставниці Олени Бутко!

Заняття проходили на базі Школи флористики “Asant Studio”.

День занять пролетів дуже щвидко.

Тому що було багато роботи, цікаві “Лайфхаки”-фішки від Майстра-Викладача.

А ще - тепле спілкування та взаємодопомога.

Невеликий добірка фото наших робіт.

100 днів Мого творчого року. День 9. Про навчання

До речі, вже давно спостерігаю що неоднозначно відношусь до числа 9.

Якось ніжно і щемливо.

І якщо мені десь трапляється ця цифра у документах, талончиках або і в календарних датах - впевнена, що неодмінно буду задоволена, щаслива, позитивна.

Якось так вже повелось. :)

Сьогодні я думаю і пишу про навчання.

Ні, не про школу, спогади про яку то чорні то яскраві, і не про студентські часи, які за будь-яких обставин пам’ятаються все життя через ту буйну енергію.

Навчання у свідомому віці і зріло обране.

Я продовжую вчитись. Тому що без нових знань не буде розвитку.

Я продовжую вчитись в різних напрямках, тому що у нас час можна вдало поєднувати набуті навички для реалізації своїх планів.

Я продовжую навчання не для “папірця на стіні”. Хоча був період, коли я завішала тими папірцями стіну біля комп’ютера вдома. Але що вони означали тоді для мене? Зараз і сказати важко. Зараз всі вони тихо лежать у папці на полиці і заздрять тому, що я радію знанням та не дипломам.

Якщо коротко, то за 10 років мого переїзду з рідного міста до столичного регіону в мене зараз не набереться і п’яти  документів про отримані знання, якими я дійсно пишаюсь і можу про них розповідати. Зараз, поки я наводжу лад у своїх книгах-матеріалах, я не можу Вам їх продемонструвати. Але скоро Ви дізнаєтесь про кожен з них.

І от цього року я зробила рішучий крок у продовженні навчання.

Поки цей крок невеличкий.

Але він, я впевнена, виросте у здійснення мрії.

Ну, і я не перестаю цікавитись культурою та мистецтвом. Продовжую досліджувати, знайомитись, пробувати.

У Книзі Барбари Шер “Відмовляюсь обирати” я знайшла дуже цікаве пояснення тому стану, в якому перебуваю останні роки.

Цей стан називається “сталкер”. В моєму розумінні - дослідник. От і продовжую я досліджувати те, що мене цікавить і приносить задоволення.

Сталкер - це четверте моє життя. :)

Написала допис якось сумбурно, почавши з одного і закінчила іншим. Але, насправді, так і живе сталкер. :)

А як ви відноситесь до навчання у свідомому віці?
*** 
*** 
З повагою до Вашого часу
 -- Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 8.

Сьогодні я трохи порушу правила написання.
Ось гарнющий вірш з інтернету.
І він про моє сьогодні.
*** 

 наверно хорошо быть чьим-то счастьем,

когда тебя в охапку и в обнимку...
целует в щеки,в губы и в запястья
смешная,но твоя лишь половинка.

наверно хорошо быть чьим-то Солнцем,
когда ты лучиком касаешься ладоней,
когда ты даришь всю любовь до донца,
тому лишь,кто душою тебя понял.

наверно хорошо быть чьей-то лучшей,
пусть иногда и злюкой и колючей,
но кто-то так к тебе не равнодушен,
что в миг разгонит от тебя все тучи.

наверно хорошо,когда любимой
тебя тот кто-то нежно называет,
когда ты знаешь,что необходима,
и он об этом тоже точно знает.

наверно хорошо быть чьим-то счастьем...
                                                                    Юлия Шапкина

Сьогодні найстіліший день!

Сьогодні у мене свято!

Сьогодні День народження моєї найдорожчої людини. 

Мого коханого чоловіка.

Ми святкуємо... 

*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 7. Про жіночий клуб.

Я завжди приходжу в це товариство відпочити душею.  

Тому що вони справді неймовірні. Щоразу знайомишся,  наче вперше.  Щоразу вже давні знайомі відкриваються з нової,  неочікуваної,  але надзвичайно цікавої сторони.  І я розумію,  що українське жіноцтво,  частинки якого тут палахкотить почуттями і живе з палаючими серцями.

Проект "Слово жінки" - цікавий журнал,  жіночий клуб,  волонтерська група, просвітителі,  дослідники.

А тепер іще й літературний альманах.  

100 днів Мого творчого року. День 6. Чим я можу гордитись в роботі.

Сьогодні я не буду багато писати.

Я покажу одне фото.

Мушу сказати, що воно не нове. Йому вже … 7 років.

Це Алла. Моя улюблена замовниця.

Саме з неї продовжився шлях флориста в Броварах.

Я дуже пишаюсь цим букетом.

Він незвичайний: мінікалли, фрезії, троянди.

Коли ми обговорювали, який він має бути, я дізналась все про форму плаття. Врахувала зріст та неперевершену зовнішність.

(Варто сказати, що всі наречені надзвичайно гарні! В усі часи!)

І тепер це фото займає почесне місце у галереї “Наші наречені”.

До речі, хотіла вас запитати: які у вас найяскравіші і позитивні спогади про те, чим ви займаєтесь, про свою улюблену роботу?

Напишіть...

***
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 днів Мого творчого року. День 5. Про тюльпани.

Вітаю Вас, дорогі читачі.
Потроху Буду Вам розповідати про те, що я найбільше люблю - про квіти...
Хоча яка жінка не любить квіти?
Ми любимо отримувати їх у подарунок на свята. А ще приємніше, коли нам їх дарують навіть без особливого приводу. Просто так. З чистої любові.
Скоро весна. І у чоловіків буде більше причин купувати квіти, щоб дарувати їх своїм коханим.
Звісно, що найпопулярнішою квіткою весняного сезону є тюльпан.

Ми їх любим, тому що тюльпани завжди нам говорять “Весна вже прийшла!” :) Хоча в нашому кліматі активне цвітіння тюльпанів на клумбах припадає на середину календарної весни.

Я дуже люблю, коли мені замовляють композиції з тюльпанами.Працювати з ними завжди легко. Вони надзвичайно позитивні.

Чи знаєте ви, що на 11-річчя річниці весілля, потрібно дарувати саме тюльпани?

А сьогодні я розповім Вам декілька цікавих фактів про цю унікальну квітку.

100 днів Мого творчого року. День 4. Моя улюблена робота

Вітаю, дорогі мої друзі-читачі.

Радію ,що з’явились колеги, які так само розпочали проект 100 днів дописів.

Приєднуйтесь і Ви - адже це так цікаво!

А сьогодні я розповім Вам про те, що надихає мене і чим я захоплено можу займатись майже весь свій час. (так, майже, тому ще є чимало цікавих речей, щоб ними можна було займатись.)

З 2007 року в моє життя повернулись квіти. Ви запитаєте - а хіба їх не було до цього? Були. Але не так, як я того хотіла і очікувала.

Але цього разу вони повернулись серйозно і назавжди.

100 днів Мого творчого року. День 2.

Сьогодні святе Богоявлення!

Вітаю Вас, дорогі мої читачі.

Сьогодні вірні православної церкви східного обряду святкують Водохреща.

Це великий день, коли вода набуває надзвичайних властивостей.  

А ще кажуть, що в цей день відкриваються небеса і можна загадувати бажання

Згадую, як в моєму дитинстві бабусі завжди нам казала вмитись першою водою.
І з того часу я намагаюсь кожного року набрати води після служби.
Традиція освячувати воду збереглась у нас, а от пірнати в ополонку так ніхто і не наважується з рідних.
Хоче серед друзів є такі сміливці. ВОни розповідають про позитинві емоції, заряд енергії на весь рік.
Для мене особисто - це більший подвиг, ніж бігти марафон. 
Я страшенно не люблю холодну воду. Особливо взимку.
А як святкують Водохреща-Феофанію у Ваших родинах?
Чи знаєте Ви схожі свята у іншмх вірах? Може Ви бачили/знаєте, як вони святкуються?

***
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 днів дописів - старт проекту "Мій творчий рік-2017"

Вітаю Вас, дорогі мої читачі!

Свого часу я приймала участь у багатьох програмах-марафонах: для жінок, для митців, навіть для бігунів-марафонців 😍

У цьому році наважуюсь на особистий виклик.

Писати у блозі щодня, протягом 100 днів.

Без перерв та вихідних.

Для чого?

Я вже це пробувала. Виходило. Сподобалось.

Та і звичка створювати тексти допомагає “сірій речовині” зберігати активність та розвиватись. Ну, і руки звикають, звичано. 😉

Думаю, що в мене буде достатньо тем для дописів.
І все це буде початок проекту"Мій творчий рік 2017"

Хто зі мною?

Приймати участь можете за бажанням, пистати в своїх блогах, акаунтах соцмереж або і в паперових щоденниках.
Буду рада читати Ваші відгуки.

 ***
 З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fati