Ідеї для робочої рукодільної кімнати

Така цікава ідея, до речі може бути у пригоді не тільки в рукодільній кімнаті.

Її ролі в інтер'єрі - багатогранні.

****

365 дней с арт-текстилем: Design wall - новая конструкция: Обнаружила в интернете вот такую полезную разработку: Два куска пенопласта обтягиваются темной и белой тканью и крепятся вместе на основ...

****

Звідти ж передивилась посилання на цю ж ідею тут і тут

взагалі варіантів для такого рішення - теж безліч. І їх головна перевага - займають мало місця в кімнаті,і можуть "нести на собі" багато всіляких висячих дрібничок.

З повагою до Вашого часу
Валечка-Fati

100 дописів Мого творчого року. Допис 18. В теплицях Межигір'я

Вітаю, дорогі друзі. Потроху розповідаю Вам у фотографіях про суботню нашу поїздку. 
***

Наступною нашою зупинкою було тепличне господарство Межигір’я. 
Теплиця вразили масштабом, технічніим оснащенням (вона якосгось-там покоління, оснащена сучасним обладнанням), реліктовими рослинами. 
Та… скромністю. 
Очікували захмарних варіантів вирощування, багатого асортименту. Натомість (((. 
Та разом з тим - наша екскурсовод із гірким відчуттям розповідала про ті негаразди, які спіткали тепличне господарство в останні роки. 
Потрібна допомога людям і рослинам. Як про це розповісти? Кому? 
Я намагалась дивитись позитивно. 

100 дописів Мого творчого року. Допис 17.

Вітаю, дорогі друзі!

Продовження про поїздку.

Отже, побували ми в літі, в тропіках.

А зовні - було казково-зимно . З пташечками і сніговими кучугурами.

100 дописів Мого творчого року. Допис 16.Корисна поїздка в тепличні господарства.

Вітаю, дорогі читачі!

Друга половина минулого тижня була зайнята казна чим.

Ну, це я так називаю вирішення адміністративних питань.

І в цій біганині вразив парадокс : маючи електронну чергу люди все одно стають в живу чергу і записуються в список.  Незрозумілий дисонанс

***

Та мова піде сьогодні про позитив.

11 лютого відбулась поїздка-конференція “Володарі 2000000 тюльпанів”.

Дуже цікава та змістовна, як для мого розуміння.

Крім того, що я надивилась на красу квітів та начудувалась кількістю екзотичних рослин, я особисто для себе отримала корисну інформацію.

Потроху розповім Вам про те, що побачила.

Зимовий день, сніжна земля та легкий морозець зовсім не завадили нам побувати в літі та тропіках, а також завітати у весну з первоцвітами.

Перша зупинка - с.Рожни, бананова ферма, де господірює  Патій Анатолій Васильович та його чарівна дружина.

Історію та процес роботи цієї ферми ви можете знайти на сайті banan-limon.com.ua

А я покажу Вам трохи екзотики.
Такий малюнок зустрічає гостей. До речі, створений власноруч господинею дому.

І перед самим входом до теплиці - ось така екзотична кімната :) Теж розмальована господинею.

100 днів Мого творчого року. День 14. А ваша яка думка?

Сьогодні неділя.
Здавалося б вихідний день має бути присвячений родині та собі.
Ну, це так, начеб-то за правилами.
Але творчі люди не завжди дотримуються правил.
Точніше сказати - завжди не дотримуюьсь :)
Я сьогодні крім того, що відпочивала ще й набиралась корисної інформації для майбутніх дописів у своїй “стоденці”, щоб потім серед тижня не впадати у розпач від пошуків тем.
О! в мене з’явилась думка навіть запитати про це у вас, мої читачі.
Може і Ви підкажете мені, про що Вам цікавіше буде читати. 

*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 12. Ми і наші рідні.

Ось уже декілька днів я перебуваю в декому ступорі відносно того, що ж маю писати в рамках мого ні, нашого марафону. Тому що маю декількох коліжанок, які так само почали писати дописи.

Шукаючи ідеї я просто розгубилась серед їх кількості.

Ось лише сьогодні я сіла і поміркувала: що я хочу сказати світові? Про що б хотіла розповісти?

Думок, як завжди багато.

Ідеї якісь були начеб-то і прийнятні ,але занадто приземлені. А хотілось чогось такого високого і поетичного, щоб брало за душу і прилягало до серця.

Поштовхом, як не дивно стала телефонна розмова.

Як часто ми знаємо причини того як живуть, що роблять і як чинять наші близькі люди: діти, батьки, друзі.

В чужій душі — мов серед ночі.

Хоча душа і не чужа.

Ми бачимо лиш тільки очі,

що серце крають без ножа

Не влізеш до душі чужої

хоч хай і найрідніша є

і слово рани не загоїть,

що рідним часто завдаєм.

Як часто ми задумуємось, що той чи інший хворобливий стан пояснює те, як веде себе людина. Серед психологів та лікарів вже починає ходити термін - психосоматика.( Не буду докладно про нього писати. Для того є Вікіпедія.)

І хоча то дуже спірна думка, але все ж таки багато хвороб більш-менш можна пояснити настроями людини.

Ох, занадто розумно виходить мій допис….Навіть не знаю, як і викрутити.

100 днів Мого творчого року. День 10. Відпочинок чи лінь?

Вітаю, дорогі читачі!

Вихідні трохи змінили мій графік написання дописів, вірніше, вони сприяли тому, що я відійшла від правила.

Але в життя не буває нічого ідеального.

Потрібно собі дозволяти відпочивати. Дозволяти бути неідеальною людиною.

Наскільки широкі ці межі дозволів? Рівно настільки, як Вам буде зручно себе почувати. А ще - поки не почне збурюватись буравчик “муки совісті”. :)

Відпочинок нам потрібен. А жінкам особливо. Тому що на жіночій енергії тримається світ. Про це можу говорити окремо і довго :)

А якщо жінка не вміє відпочивати, або не відпочиває повноцінно - то виникає напруження серед оточення, близьких та рідних

Що таке відпочинок?

Для мене він буває різним.

Часом це може обмежитись простим валянням на дивані.

А інколи мені потрібно набагато більше часу “абсолютної ліні”

А що для Вас відпочинок?

Чи ви плануєте 1-2 дні відпочинку від УСІХ справ?

*** 
З повагою до Вашого часу -- 
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 9. Про навчання

До речі, вже давно спостерігаю що неоднозначно відношусь до числа 9.

Якось ніжно і щемливо.

І якщо мені десь трапляється ця цифра у документах, талончиках або і в календарних датах - впевнена, що неодмінно буду задоволена, щаслива, позитивна.

Якось так вже повелось. :)

Сьогодні я думаю і пишу про навчання.

Ні, не про школу, спогади про яку то чорні то яскраві, і не про студентські часи, які за будь-яких обставин пам’ятаються все життя через ту буйну енергію.

Навчання у свідомому віці і зріло обране.

Я продовжую вчитись. Тому що без нових знань не буде розвитку.

Я продовжую вчитись в різних напрямках, тому що у нас час можна вдало поєднувати набуті навички для реалізації своїх планів.

Я продовжую навчання не для “папірця на стіні”. Хоча був період, коли я завішала тими папірцями стіну біля комп’ютера вдома. Але що вони означали тоді для мене? Зараз і сказати важко. Зараз всі вони тихо лежать у папці на полиці і заздрять тому, що я радію знанням та не дипломам.

Якщо коротко, то за 10 років мого переїзду з рідного міста до столичного регіону в мене зараз не набереться і п’яти  документів про отримані знання, якими я дійсно пишаюсь і можу про них розповідати. Зараз, поки я наводжу лад у своїх книгах-матеріалах, я не можу Вам їх продемонструвати. Але скоро Ви дізнаєтесь про кожен з них.

І от цього року я зробила рішучий крок у продовженні навчання.

Поки цей крок невеличкий.

Але він, я впевнена, виросте у здійснення мрії.

Ну, і я не перестаю цікавитись культурою та мистецтвом. Продовжую досліджувати, знайомитись, пробувати.

У Книзі Барбари Шер “Відмовляюсь обирати” я знайшла дуже цікаве пояснення тому стану, в якому перебуваю останні роки.

Цей стан називається “сталкер”. В моєму розумінні - дослідник. От і продовжую я досліджувати те, що мене цікавить і приносить задоволення.

Сталкер - це четверте моє життя. :)

Написала допис якось сумбурно, почавши з одного і закінчила іншим. Але, насправді, так і живе сталкер. :)

А як ви відноситесь до навчання у свідомому віці?
*** 
*** 
З повагою до Вашого часу
 -- Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 8.

Сьогодні я трохи порушу правила написання.
Ось гарнющий вірш з інтернету.
І він про моє сьогодні.
*** 

 наверно хорошо быть чьим-то счастьем,

когда тебя в охапку и в обнимку...
целует в щеки,в губы и в запястья
смешная,но твоя лишь половинка.

наверно хорошо быть чьим-то Солнцем,
когда ты лучиком касаешься ладоней,
когда ты даришь всю любовь до донца,
тому лишь,кто душою тебя понял.

наверно хорошо быть чьей-то лучшей,
пусть иногда и злюкой и колючей,
но кто-то так к тебе не равнодушен,
что в миг разгонит от тебя все тучи.

наверно хорошо,когда любимой
тебя тот кто-то нежно называет,
когда ты знаешь,что необходима,
и он об этом тоже точно знает.

наверно хорошо быть чьим-то счастьем...
                                                                    Юлия Шапкина

Сьогодні найстіліший день!

Сьогодні у мене свято!

Сьогодні День народження моєї найдорожчої людини. 

Мого коханого чоловіка.

Ми святкуємо... 

*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

61/100. Техніки золотого шитва.Практики шиття.

Вітаю, дорогі читачі!
Крім технік золотого шитва, що використовувались на території нашої держави з давніх часів у оздобленнів т.зв. "предметів культу", існували паралельно практики світського використання. Отож так само одночасно опановую я їх за матеріалами книг.
Звичайно, першим джерелом інформації служать мені монографії наших науковців -  В.Зайченко, Т.Кари-Васильєвої. Але не можу відкидати і інші джерела:П.Чепуріна "Орнаментное шитье Крыма"(1938)  Р.Чемберлин "Шитье золотом"(2007) , Н.Бабушкіна "Золотое шитье"(2003).  Тому опановую і їх так само.
На окремій рамі розміщую зразки цих технік.
Перша- шиття "по настилу" (за Чемберлін)
Основа - бавовняні нитки ДМС (поки не знайшла доступного гарного шовку, працюю над цим). Декоративні нитки - сухозлітка японського виробництва з магазину на вул.Л.Толстого,3 (за порадою кримськотатарських вишивальниць).
Висновки - "золочена" нитка зручна у вишиванні, але вимагає особливого підходу. :). М'яка у вишивці.
Край обшила тамбурним швом.

60/100. Речі з душею.

Вітаю, дорогі читачі!

---

Я знайшла її випадково в будинку батьків. Вірніше не в будинку, а на обійсті (в дворі). Вона була така... така давня і така жива...Взявши її в руки я відчула тепло її колишнього світла та наче побачила очі, які задумливо задивлялись на те світло. Але чиї то очі -  я не змогла пізнати. Може бабусь покійних, може мами і часи молодості.

Але вона наче хотіла розповісти мені якусь історію. І просила ще повернутись.

 

59/100. Мої пошуки або Нове захоплення.

Вітаю, дорогі рукоділниці!
Минулої п'ятниці було свято Параскеви - нашої покровительки! Бадаю всім невтомності та натхненя. Здійснення мрій та втіленя задумів.
Про те, що мріям властиво збуватись, переконуюсь дуже часто.
Вже близько п'яти років я мріяла навчитись шити техніками золотого шитва.
До цього мене надихнули дві монографії Віри Зайченко "Вишивка козацької старшини XVII-XVIII ст. з колекції Чернігівського історичного музею ім.В.В.Тарнавського" та  "Вишивка козацької старшини XVII-XVIII ст. Техніки"
Поки що я мала невелику нагоду познайомитись особисто з Вірою Володимирівною та маю в бібліотеці ці дві книги. Але цього, звичайно, замало.
Сподіваюсь, що зможу побачити експонати описаної колекції та дослідити їх ближче.
А поки навчаюсь техніками орнаментального шитва он-лайн у школі церковної вишивки "Убрус".
Вивчаємо техніки, які застосовують в церкомному убранстві, одязі та побутових аксесуарах.
Почали з технік вишивання шнурами.
Вийшов невеликий семплер.

58/100. Місця, які додають сили.

Вітаю, дорогі читачі!
Пропоную Вам пройтись залами областного краєзнавчого музею у моїх рідних Черкасах.
Чесно кажучи, для меен ця екскурсія була сповнена відновлених знань та нових відкриттів.

57/100 Черкаси. Мала БАтьківщина - моє місце сили.

Вітаю, любі мої читачі!
Сьогодні я розкажу Вам трішки про рідне моє місто Черкаси.
Воно для мене завжди залишиться надзвичайним містом, моєю Малою Батьківщиною.
Буваю я тут, нажаль, рідко. Так, щоб походити рідними вуличками, більше знайти спогадів.
Все більше - проїжджаю-пролітаю, розглядаючи рідні вулички через вікно автобусів та машин.
А місто росте, живе, змінюється.
У цей мій жовтневий приїзд місто зустріло мене осіннім ясним ранком і провело прохолодним приморозком. Я люблю місто в таку пору - воно яскравіє листям дерев, осінніми дивовижними хмарами над Кременчуцьким морем-водосховищем, а прохолодні ранки, притрушуючи сивиною ще зелену траву нагадують мені про те, що місто моє має багатовікову історію, але попри все залишається молодим, завзятим і гостинним.
Мое гостювання було сповнене турбот та радощів. То ж  я встигла багато чого зробити і навіть приділити увагу своїм давнішнім мріям та планам.
Чи не найголовнішим з них - було відвідування Храму - Свято-Троїцької церкви.
Вона для мене стала символом мого духовного призначення, саме в ній я стала вдруге хресною мамою, але це стало для мене більш значимою подією ніж з першим похресником.
Цей храм завжди манив мене своєю теплотою та душевністю, своїм світлом.
І цього разу теж так стало. До того ж мала можливість розгледіти і мальовниче убранство, і образи.
Я була настільки натхнення та вражена атмосферою, що навіть вийшовши назовні не стрималась від бажання притулитись до стіни, що межувала з алтарем і насолодитись цією миттю спілкування.

 

56/100 Мій марафон. Як це було.

Вітаю, дорогі читачі!
Ось так якось вийшло, що я не була тут аж місяць.
За цей час відбулось багато подій.
Але все по порядку.

 

Бігти, щоб дихання не перервалось.

Рівно 4 тижні тому я розмістила в соцмережах заклик від БФ "Відкриті долоні" про набір до команди фандрайзерів-бігунів.

І ось нарешті позитивний результат: реєстрацію команди підтверджено!

Ви запитаєте, чому  я про це пишу? Чому для мене це важливо?

Тому що я теж у команді фонду.

***

Світ настільки ущільнився, що вимушена інколи не ходити, а бігати, щоб все зробити, всюди встигнути "Побігли туди... побіжимо сюди...". 

55/100 Осінь. Тернопіль. Природа та історія.

Інколи, розраховуючи свої можливості я не можу передбачити всього.
Цього разу - розрядились обидва акомулятора камери, а я навіть не подумала, що їх можна було підзарядити протягом дня (навколо були десятки метрів проводів та точно з десяток резеток :) )
Але мені трохи вдалось зробити кілька цікавих знімків і поза фестивалем.

 

54/100 Осінь. Тернопіль. Фестиваль "Місто Сонця". Конкурс осінніх букетів

І вже про Конкурс осінніх букетів та імпровізовану фототсесію.
Тут теж бракує слів - настільки органічно виглядали моделі та унікальні були їх роботи.

53/100 Осінь. Тернопіль. Фестиваль "Місто Сонця". Команда.

Я розповім Вам про команду, яка працювала на фестивалі.
Кожен з них - талановитий флорист, чудова любляча дружина, мама, навіть бабуся та гарна подруга.
Коло моїх добрих подруг розширилось!
Дякую Вам, дівчата за яскраві емоції, світлі моменти та можливість робити Ваші фото.

 

52/100 Осінь. Тернопіль. Фестиваль "Місто Сонця". Відкрита книга з квітів - рекорд України!

Отже збулось!!!
Флористичний об'єкт у вигляді відкритої книги визнано рекордом України сереж творів мистецтва як найбільший об'єкт з квітів.
Розміри нашого рекору - висота 2,5 м, ширина у відкритому вигляді - 2,45 м
УРА!!!!!
Приємно, що була присутня при тому, як роботу нашої флористичної команди вручили свідоцтво про встановлення рекорду.
Вітаю всіх, а особливо жителів мітса Тернопіль з тим, що у їхньому місті одним ук5раїнським рекордом стало більше.
І так, наша книга була подарунком ук4раїнським вчителям до професійного світа.
а ще суперською вотозоною для фотопрогулянок у вихідні!!!

Керівник створення кнги - Олена Бутко, майстер-флорист міжнародного рвня, учасник флористичних фестивалів Європи, суддя міжнародної категорії, моя добра подруга.
Дякую, що небо подарувало мені це знайомство.
Обожнюю її запал і невичерпне натхнення.