Дівчата,я не можу писати в блозі.Не можу нічого робити.Творити не виходить.
Дещо робила,бо потреба була,але зовсім не відчуваю пориву.
Я не можу ні думати,ні рухатись нормально.Дихати не можу.
Всіма думками зараз я вболіваю за нашу долю. Те,що твориться зараз у нас в Україні,вкрай гидке та болюче.Всі мої сили та пориви зараз скеровані на допомогу людям.
Я вірю!Вірю,що переможе справедливість!
Що не може перемогти лицемірство,знущання,грабіж,вбивство,беззаконня,зневага до людей,тощо.Ми заслуговуємо жити вільно,висловлюватись вільно,пересуватись вільно.
Разом ми сила.Вірю,що всі розуміють,яке справжнє обличчя влади.Вірю,що всі розуміють,що ТАК більше бути не може бути. Перемога буде наша.
Але...є дітки.Мої дітки не відгороджені від того,що відбувається.Вони розуміють,що зараз в державі,в кожному домі твориться історія,кується наше майбутнє.Вони бавляться в майдан.
Але ж вони діти.Я не хочу позбавляти їх дитинства,тому ми їздимо в кіно,на ковзани,роліки,на піццу.Ходять діти на День Народження одне до одного. Ось мій синочок завтра є запрошеним.
І я зробила його другу листівочку.Та листівочка така ж життєрадісна,як іменинник Павло,така світла та сонячна,яким має бути їх дитинство.
Минулого тиждня були на ДН іншого хлопця Івана,друга Кирила.І робила я листівочку для нього,ось таку.Тепла та із смислом.Я хотіла сказати нею,що життя -це багато подій,але є вічне: ми в ньому,живі істоти та наші відносини одне з одним,дружба,яка понад усе,яка все переможе.
Дякую,що завітали. Рада вашим комментам. Обіймаю )))
Дещо робила,бо потреба була,але зовсім не відчуваю пориву.
Я не можу ні думати,ні рухатись нормально.Дихати не можу.
Всіма думками зараз я вболіваю за нашу долю. Те,що твориться зараз у нас в Україні,вкрай гидке та болюче.Всі мої сили та пориви зараз скеровані на допомогу людям.
Я вірю!Вірю,що переможе справедливість!
Що не може перемогти лицемірство,знущання,грабіж,вбивство,беззаконня,зневага до людей,тощо.Ми заслуговуємо жити вільно,висловлюватись вільно,пересуватись вільно.
Разом ми сила.Вірю,що всі розуміють,яке справжнє обличчя влади.Вірю,що всі розуміють,що ТАК більше бути не може бути. Перемога буде наша.
Але...є дітки.Мої дітки не відгороджені від того,що відбувається.Вони розуміють,що зараз в державі,в кожному домі твориться історія,кується наше майбутнє.Вони бавляться в майдан.
Але ж вони діти.Я не хочу позбавляти їх дитинства,тому ми їздимо в кіно,на ковзани,роліки,на піццу.Ходять діти на День Народження одне до одного. Ось мій синочок завтра є запрошеним.
І я зробила його другу листівочку.Та листівочка така ж життєрадісна,як іменинник Павло,така світла та сонячна,яким має бути їх дитинство.
Минулого тиждня були на ДН іншого хлопця Івана,друга Кирила.І робила я листівочку для нього,ось таку.Тепла та із смислом.Я хотіла сказати нею,що життя -це багато подій,але є вічне: ми в ньому,живі істоти та наші відносини одне з одним,дружба,яка понад усе,яка все переможе.
Дякую,що завітали. Рада вашим комментам. Обіймаю )))