Любіть українок, як сонце любіть, Як землю батьківську - без тями. Не бійтеся щирість свою проявить Словами, губами, руками... За карії очі, за вигин спини, За коси русяві - як жито. За викот глибокий, і те, що за ним... За все, що зуміли вхопити У спальні, на кухні, у свіжій траві, В машині, в коморі, у гаю Любіть українок, де стрінете ви – І хай вам Господь помагає! Любіть галичанок, бойкень та лемкинь Гуцулок любіть, подолянок Таврійські дівки, слобожанські жінки - Не знайдете кращих коханок. Любіть гагаузок, болгарок струнких Угорок, грекинь, караїмок І кримських татарок – бо люблячи їх Ви любите все ж українок! Любіть українок, негайно любіть! Даруйте вірші їм і квіти, Бо кожна нелюблена, втрачена мить Примушує жінку старіти Любіть українок – щотижня, щодня А буде можливість – і двічі Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять - Робота така чоловіча Життя в Україні дає нам урок - Затямте, Тарасові діти: Єдина можливість приборкать жінок - Це їх РЕГУЛЯРНО любити! © Тарас Шевченко-Задунайський, 08-09-2009 http://gorodok.lviv.ua/index.php?option=com_smf&Itemid=56&topic=35.30