Summer hearts

Сьогодні один канадський хлопчик зробив мені комплімент, принаймні мені хочеться так думати. Почувши звуки швейної машинки прибіг в кабінет і голосно промовив "She is sawing! Wow. I asked- does your mom do saw. Nope, never"

У нас в окрузі появилось багато дітей, чотири роки тому як купували будинок дітей не видно було. Цього року ситуація помінялась, і район переселилось кілька сімей і всі з дітьми. Моїх дівок тепер треба ловити, для них друзі найголовніші люди на землі. Памятаєте як в дитинстві був такий будинок де збиралась уся "банда". Так от цього року таким будинком став мій будинок, імен дітей навіть не знаю, батьків їхніх бачу зрідка, знайома тільки з одним татом).Але діти щасливі, що ще батькам треба)))Правда шумно майже завжди

Так от що я шила, що так вразило малого канадця. А те що я шила, те й шиттям не назвеш, сердечка, манюні сердечка з вишивкою. Усього два. Хоча ті вазочки такі заманливі, що хочеться їх всіх вишити

Фото в руках старшої 8 річної, послугувала мамі на хвилинку)(зловила))))

Фотографувала їх усюди, але вдались лише 4 фото( всі інші не передають правдивих кольорів.

Helene le Berre-My memory Box

У кожної з нас є такі маленькі дрібнички які несуть у собі певні спогади. Рука не піднімається такі дрібнички викинути у сміття. Ми  бережемо їх десь далеко в конвертах, коробочках, десь далеко у шухлядах де ніхто ніколи не залазить. 

Мені на очі вчора попалась така собі коробка, з дерева, зі шклом яку можна вішати на стіну. ЇЇ можна відкривати, має магнітну закльопку. Автор чи то виробник пропонував вмістити фотографії чи скажімо квитки на фільм, і назвав цю коробочку" Memory Box"

Довго не думаючи понеслась я з нею додому, вибила задню стінку, натянула на неї свою любиму тканинку, з вшитою вишивкою від Helene. Саме її я якраз закінчила того ранку,така приємна робота, усього кілька хрестиків а стільки емоцій, і як хороше передана ідея.

Помістила я в неї фотографії дівчат, що ми колись робили на паспорт, ше й найшла фото випускного з садочку, і жаль такі милі штучки викидати, і знаю що не потрібні, а от все ношу деякі такі фото зі собою, так на згадку. В документах найшла я ще й клаптик тканинки, який мала моя Масюся коли ми лежали в роддомі, дивно як такі клаптики ще існують, от свій я зберегла. Знаю що така коробочка буде замалою якщо скажімо попістити в неї всі відкритки, валентинки. Маю коліжанку-для якої треба саквоях- така от коробочка таки вмістить може десяту частину того багажу який у неї накопився, але вона береже кожен клаптик як зіницю ока. 

От з такими думками показую  я вам свою коробочку спогадів, наразі в пошуках маленьких шпильок аби дочіпляти усі такі дрібнички на неї, у комплеткі було усього кілька, нехватило))))

Home Sweet Home

У нас знову заметіль, але я до вас з весною. Зима зимою а весну нам треба більше. Сьогодні у мене весна, принаймні на вишивці, знаменитий дизайн від Helene Le Berre. Заглядала і шукала його давно, як побачила в пінтересні так очей і думок відвести не могла. А закінчилось все вишивкою по фото. Схемки я так і ненайшла, книжку замовляти по нету було кусь кусь дорого, чекати її місяць чи два ше то щастя.

А тут зібрана така композиція, і хатинка, і квітуча вишенька, принаймні мені пахло саме нею, і кольора, такі мої мої, хоч і рожевого я вишиваю дуже мало, але думаю шо скоро виправлюсь, так як ця кольорова гамма мені таки сподобалась на довго.

І оформилась вишивка в ключницю, матеріали-дуб і клен, фарбований водяною морілкою з додаванням рожевого.Віє мені від ключниці Львовом, незнаю чому саме, напевне тому що дома цвіте на весні вишенька, так мені бракує того цвіту і пянкого запаху. Знаєте саме от такий у мене спогад про дім, весна, травень місяць, вишні і сливи цвітуть, вечір на дворі, темніє, але вулиця освітлюється фонарями і білим цвітом, було колись таке.

Такі вечори, тихі, наповнені цвітом і пянким запахом......

 P.S.якщо хтось може поділитись книжкою Helen Le Berre,відгукніться, ))