У нас дощить, стоїть туман, саме час приступити до вишивки. Люблю вишивати коли дощить, моросить, так хороше насолоджуватись любимою справою, вдихати прохолодне і таке приємне повітря.
Я недавно захопилась лавандою, не те щоб я не знала про її існування, просто якось не доводилось зустрічатись з нею в природніх умовах.Лише напевне в якості засушених трав і чаїв. А от як побачила вживу таке чудесне творіння природи, і взнавши про існування лавандового поля в наших краях, загорілась бажанням побачити це чудо вживу. Навіть вишивку найшла і почала вишивати. Але нажаль не судилось. Водій я таки ще не дуже вправний, тим більше на незнайомих дорогах, і три години в дорозі нікого не надихнули на поїзду. Можливо іншим разом, наступного року, цього року лаванда уже відцвіла.
Але зазняти її цвітіння на сусідніх клумбах я таки встигла і вишивку довести і оформити також. Починаю колекцію сердечок, і сьогодні презентую саме лавандове. Автор схеми невідомий, хоча якщо хтось знає підкажіть допишу. Правда вже взяла собі за правило щось міняти в схемі, деякі хрестики замінила французькими вузликами, мені здається вони там дуже пасують.
А от з рамкою ціла історія. Чи не ввела я вас в оману. Це не Кірині рамочка. Хоча мені саме її дуже хотілось, але думаю переліт через океан мені б дорого коштував. Такої красоти як Кірині рамочки тут з ліхтариком не найдеш, тому я просто купила кусок дерева, фарби були в наявності дома. А чоловік купив собі(мені) електричну пилку. Я йому об'яснила що ось таке хочу, випиляй мені будь ласка сердечко.За вечір рамочка була готова. Я пофарбувала двома видами фарби, темно фіолетовим і кремовим. Пройшлась наждачкою і вуаля.
Не буду хвалитись, думаю Кірині рамочки зроблені набагато професійніше, але мені наша теж до вподоби.
Вишите серце трохи випукле, не натягнуте в середині, є шар синтепуху і сухених трав для запаху. Вийшло ароматичне сердечко з мріями про лавандове поле.
P.S. Фото перероблені в липні 2015
