Мандрівка Норвегією: По Слідах Тролів

Норвегія - наче великий чудернацький фруктовий торт, від якого похапцем ми намагалися відкусити побільше шматочків, кожен з яких за смаком був геть несхожим на попередній. Але наситившись смаколиком, набивши десертною ложечкою мозолі на пальцях, я відчула отой загальний післясмак, який виявився на диво гармонійним та довершеним.

Однак, я ніяк не могла зібратися з думками, сісти і написати цей фотозвіт. Я навіть зараз не певна, що я таки зігнала всі думки докупи і мені вдасться написати щось путнє, але я чесно спробую. Я не задаюся ціллю написати путівник чи збірник якихось корисних порад, я лишень хочу показати вам Норвегію своїми очима, через об'єктив свого фотоапарату, Норвегію, проціджену крізь себе. Хочу поділитися своїми враженнями, відчуттями, своєю маленькою радістю. Можливо цей пост надихне (або ж навпаки, відлякає) на мандрівку і я цьому буду рада :)

Норвегія - це інша філософія, інша культура, інші цінності, інші погляди на життя, інший плин часу. Нашу мандрівку цією дивовижною країною можна розбити на три самодостатні підмандрівки: Лофотени, материкова Норвегія та Осло. Сьогодні мова піде про материкову Норвегію, скільки б там її ми не побачили

З чого почати? А почну-но я з кінця. Точніше з кінцевого підсумку: Норвегія - дивовижна! Без перебільшення. Зі всіма своїми фіордами, морями, скелями, водоспадами, снігами, горами. Вона сувора і холодна, оповита легендами та казками. Країна фьйордів, льодовиків та тролів. Країна білих ночей, на зміну яким приходять безконечні депресивні полярні ночі  і мені досі важко уявити, як можна пристосуватися до такого життя..

Ну що ж, поїхали! Попереджую завчасу, тексту буде багато, букв буде багато, фото буде багато. Взагалі-то, фотографії - моя болюча тема: їх виявилося стіііільки гігабайт, що від безсилля у мене опускалися руки. Бо мало не кожним другим кадриком хотілося поділитися, але тоді цей фотозвіт не мав би кінця-краю. Довелося безсердечно тиснути клавішу delete..

Так от.. З Лофотенських островів на поромі ми добралися до Буде, а звідтіля - літаком до Брегену. Там же взяли в оренду авто і поїхали знайомитися з іншою Норвегією. Найперше, що привернуло до себе увагу, то це водоспади. Здавалося, вони тут на кожному кроці і на будь-який смак: більші, менші, пишні, скромніші :)! Навіть з дороги особливо звертати не потрібно :)

Як підтвердження вище написаному, ось вам наступний водоспад Лотефосс (норв. Låtefossen) - один з найбільш відвідуваних водоспадів Норвегії. І це не дивно, оскільки його бурхливі води шиплять і піняться прямо під мостом та вашим авто - навіть з машини виходити не обов'язково :) Висота водоспаду становить 165 метрів, а спадає він додолу двома рукавами та вигялдає доволі ефектно, скажу я вам

Оглянувши водоспад, сідаємо в машину і виїжджаємо на шосе 520 Saudavegen. Лофотенські острови - то лайт версія Норвегії, а тут і зараз розпочинається справжня Норвегія, справжній хардкор ;) Така, якою я її собі і уявляла. Ідеальний старт для занурення у атмосферу та колорит Норвегії :)

Ми піднімалися все вище і вище, а стовпчик термометра опускався все нижче і  нижче.. Все частіше траплялися білі поля і ми виходили з машини, щоб трохи потоптатися по снігу, відчути посеред літа такий приємний хруст під ногами :) 

Вузька дорога пролягала повз масивні гірські брили, повз чудернацьке зеленувате каміння. Здавалося, що зараз воно оживе і он та брила перетвориться у здоровенну п'ятірню , а он та - у масивний кулак-кувалду гігантського троля.. Було по казковому мальовничо. Наче кадрики з фентезі..

Традиційні норвезькі будиночки, вкриті мохом

Водоспад Свандалсфоссен (норв. Svandalsfossen). Його висота становить 180 метрів

А ось з цієї точки він майже весь помістився в кадр :)

Ось вона яка, Норвегія! І ти зупиняєшся мало не на кожному повороті, щоб зробити чергове фото

І ще одне, майже таке саме, тільки з деревами на передньому плані ;)

Щоб не повертатись назад тією ж дорогою, якою приїхали, їдемо через тунель. Заодно часу трохи зекономимо

А знаєте, звідкіля взялися всі ці фіорди? Це відступав льодовик, залишаючи після себе глибокі борозни, заповнені тепер водою. Мостів на всі фіорди не напасешся, тому в Норвегії дуже популярними є поромні переправи. Єдиний недолік - на них іноді доводиться довго чекати..

Для зручності споглядання тих самих фіордів, в Норвегії облаштовано багато оглядових майданчиків. Стегастейн (норв. Stegastein) - один з таких майданчиків. 

З нього відкривається фантастична панорама Еурланн-фіорду. Тут можна на довго зависнути, спостерігаючи за такою нерукотворною красою. Очей не відвести.. 

 

Окремої уваги заслуговує дорога Bjørgavegen. Мальовнича гірська снігова дорога, яка доступна лише в літні місяці. Для того, щоб скоротити шлях до кінцевої точки, можна, звісно, скористатися тунелем Lærdalstunnelen, але хто ж би то їхав у Норвегію для того, щоб кататися по тунелях, коли надворі місяць червень, а обабіч дороги - півтора-двохметрові кучугури снігу? 

Ми піднімаємося все вище і вище і прямо пропорційно до висоти снігу піднімається і наш настрій :) Уявляю собі, що тут робиться зимою - одне суцільне біле снігове простирадло висотою в ..надцять метрів!

Температура - ледь вище нуля, повітря кришталево чисте, холодне і п'янке і таке густе, що його хоч бери і ложкою їж :)

Як не як, літо ж на дворі, ото сніг і тане собі помаленько, утворюючи сотні крихітних та трохи більших водоспадів.  І так, сніг тут не встигне розтанути. За Норвезькими мірками вже зовсім скоро випадуть нові тонни снігу, зовсім скоро почнеться нова зима, і так буде до безконечності.

Один з моїх улюблених шматочків відео..

Ідеальна дорога для любителів гострих відчуттів

Коли за горою - гора, а за нею ще одна, а потім ще і ще і всі вони наче сплітаються в косу, то це - Норвегія

Коли навколо гори та снігові вершини і все це віддзеркалюється у бірюзовій гладі води, це - Норвегія.. Люблю Норвегію!

А зараз саме час піднятися до Бріксдальсбреен (норв. Briksdalsbreen) - західного язика одного з найбільших льодовиків Європи - льодовика Йостедаль (норв. Jostedalsbreen). До льодовикового озера можна пройтись пішки вгору 3 км, або ж за фіксовану плату доїхати туди на "паровозику Trollbilar"

Льодовик поступово відходить, а його ресурси стікають водоспадом Kleivafossen..

І мох. Це вам, звісно, не ісландський мох, однак правильний тон задає та атмосферу створює :) Чим вам не закам'янілі тролі? :)

За невелику плату можна піднятися на гору Dalsnibba. З неї відкриваються фантастичні види!

Однак сьогодні нам не поталанило. Чи то туман піднявся до хмар, чи то хмари опустилися до землі, одним словом все перемішалося так, що дальше простягнутої руки нічого не було видно і на крутих серпантинових доріжках практично навпомацки їхати було доволі екстремально

Довелося розвертатися назад.. Ну нічого. Однак вируливши з-поміж хмар, перед нашими очима постала ще одна мальовнича картина - вид на поселення Гейрангер (норв. Geiranger). Саме туди ми і плануємо спуститися

Спустилися, побродили по сувенірних магазинчиках. І натрапили таки на нього: хоч один троль тай знайшовся :)

Чим відоме це поселення Гейрангер? А тим, що воно розташоване біля Гейрангерфьорду (норв. Geirangerfjorden) - одного з найкрасивіших фьордів Норвегії!

Декілька разів у день по фіорду курсує туристичний пором. Однак ми вирішили трохи схитрувати. Окрім розрекламованого туристичного, є ще і звичайний автомобільний пором. То ж ми купили білети на нього. Чесно кажучи, по ціні ми не особливо виграли, однак ми не товклися як шпроти в консервній банці, а пливли на здоровенному паромі, де навіть танцювати можна було б і бачили все те саме, однак з трохи дальшої відстані :) 

Гейрангерфіорд (норв. Geirangerfjorden) славиться своїми водоспадами, найвідомішими серед яких є  водоспад Сім сестер, Фата нареченої та Наречений

І, знаєте, це була довга і захоплива мандрівка фіордом. Є у тій холодній красі щось таке магнітом притягуюче.. Можна безконечно довго дивитись на водоспади, які облизують прямовисні скелі та поволі віддаляються від тебе, зникаючи за черговим поворотом, який відкриває для погляду нові водоспади.. Це заворожує..

Гейрангерфіорд красивий з усіх сторін, як не крути, чи то вздовж, чи впоперек, чи з води, чи з суші :)

А тим часом на оглядових майданчиках вздовж дороги яблуку ніде впасти, туристичні автобуси паркуються навіть під водоспадами, лиш би поближче до точок огляду :)

Ось він, Гейрангерфіорд у всій своїй красі.. Зовсім недавно ми плили по його водах, тепер же спостерігаємо за ним з висоти..

Знову піднімаємося в гори..

Все вище і вище, вище і вище..

І снігу стає все більше і більше.. Вище машини, вище голови. А на календарі - літо. А в серці - радість. Чому так - невідомо :)

Овечки, які не соромляться і безпардонно просовують свої мордочки у вікна машини, шукаючи, певно, чогось смачненького

А потім на якусь мить над нами повисли лапаті білі хмаринки, пронизані сонячним промінням. Однак там, далеко над горами, все виглядало не так оптимістично: хмари клубилися густими загрозливими сірими клаптями і ми їхали прямо їм назустріч. Але за черговим поворотом на нас чекала приємна несподівана веселка, яка оживила своїми барвами похмуру сіру картинку :) 

Починало дощити. Важкі хмари, рухалися нам назустріч і ми їхали прямо у їхні обійми, а це не віщувало нічого доброго..

Чому? А тому, що ми прямуємо до однієї з найкрасивіших доріг світу! І буде ну дуже вже образливо, якщо вона банально потоне в тумані

Але тут нам вже поталанило! Бо ось і вона - одна з найкрасивіших доріг світу з кодовою назвою "Сходи Тролів" (норв. Trollstigen). 

Уявіть собі такого здоровенного троля, для якого оці серпантини-зигзаги будуть сходинками. Уявили масштаби? ;) Від такої картинки паморочиться в голові та перехоплює подих!

Водоспад Стигфоссен (норв. Stigfossen) на Сходах тролів. Його висота становить 239 метрів, а ширина - 18 метрів. 

Ми двічі проїхались цією дорогою і це було круто! :) А враховуючи, що на цій дорозі проходили зйомки однієї з серій автошоу Top Gear, то це було вдвічі круто! :)

У нас в планах було відвідання скелі Язика Троля. Ми до останнього вагалися і не могли визначитися, вирушати в дванадцятикілометровий похід з малечею, чи не вирушати. Дякувати, дощ розставив усі крапки над "і" та зробив вибір за нас. І це було правильне рішення, однак сумно все ж таки, що ми так і не зробили той епічний стрибок на кінчику "язика" :) Можливо наступного разу? ;)

А що далі? А далі ми повертаємо орендовану машину та летимо у нашу фінальну точку - Осло. До зустрічі там, вже зовсім скоро! ;)

<< Попереднє: За Полярним Колом: Лофотенські острови

Наступне: Осло, Норвегія (Oslo, Norge) >>

<< Довга дорога на Північ (Частина Перша)
<< За Полярним Колом: Лофотенські Острови (Частина Друга)
<< По Слідах Тролів (Частина Третя)

<< Осло, Норвегія (Oslo, Norge (Частина Четверта)

За полярним колом: Лофотенські острови, Норвегія. Частина Друга

Якщо усілякі архітектурні викрутаси, химерні заморські замки та розкішні ренесансні палаци перестають вражати, а тобі хочеться простору і безмежності - велкам ту Лофотен!

Лофотенські острови (норв. Lofoten) - група скелястих островів та острівків чудернацьких форм в Норвезькому морі, розділених між собою вузькими протоками, які не так давно були сполучені автошляхом Е10. Норвезьку частину цього автошляху ще називають Дорогою Короля Олафа. Цей маршрут щедро всіяний тунелями та мостами, що значно полегшує доступ для огляду архіпелагу простими смертними. Тримаючись цієї дороги, ви ніколи не загубитесь на Лофотенах ;)

З Осло до Лофотен можна дістатися двома шляхами: літаком з пересадкою в Буде (норв. Bodo), або літаком до Буде, а відтак - поромом до порту в Москенес (норв. Moskenes Fergekai). Ми ж не шукали простих шляхів (читай - поспішили) і обрали другий варіант. Про наше епічне добирання на острови, можна прочитати ось ТУТ. А якщо дуже лаконічно: приїхали - і добре :) Там же ж в порту забрали заброньовану машину і поїхали в будиночок, в якому будемо жити декілька наступних днів.

По дорозі я мало не тримала повіки пальцями, аби не заснути, тож перше знайомство і перші враження від Лофотен з вікна нашого авто виявилися доволі розмитими, але навіть попри півсон-півмарево я розгледіла красиві будиночки на фоні скелястих гір і ми домовились, що коли добряче відіспимося, то повернемося сюди ще раз

І от ми відіспалися. Геть втратили відчуття часу. Однак повернулися до місця, яке мені запам'яталося з вікна машини. І не дивно, оскільки його називають найкрасивішим на Лофотенських островах! Там внизу - рибальське село Рейне (норв. Reine), а тут згори відкриваються неймовірної краси види на нього. Місце справді особливе, як на листівці. Приїхати в таку далечінь і не відвідати Рейне - це, пробачте, нонсенс :) Бо Рейне - візитна карточка Лофотен, оповита особливою магією нордичнго спокою, умиротворення та краси

Почувши краєм вуха, як ми балакали про щось своє, до мене підійшов художник, що сидів собі і малював картини. Уточнивши звідкіля ми, та переконавшись, що з України, почав розповідати мені, які ж українці страшні, жахливі, агресивні, підступні і погані люди, які тільки те і роблять, що вичікують слушного моменту, аби напасти на Польщу!. Питаю, звідки ти таке взяв, чоловіче?! Каже, що інтернет регулярно читає і відео всякі дивиться. Ага, начитався, надивився, ну-ну.. А так зразу і не скажеш, на перший погляд - цілком адекватний.. Я була м'яко кажучи здивована таким потоком думок, прямодушністю та прямолінійністю.. А картини в нього симпатичні, так.. 

Коли тебе все дістало і хочеться звільнитися від негативу, сісти в позу лотоса десь на вершечку скелі над обривом і подумати про вічне - велкам ту Рейнебрінген (норв. Reinebringen)! Рейнебрінген - гора, що знаходиться поблизу мальовничого села Рейне. Дістатися на її вершину не так то просто і не так то безпечно, однак якщо ви все ж таки це зробите, то не пошкодуєте!

Там, вгорі, витрачені сили та втома повністю компенсуються просто неймовірними та заворожуючими пейзажами! Безмежність, від якої захоплює подих. Норвегія як вона є!

А ось і шматок дороги Короля Олафа, що своїми мостами з'єднує невеличкі острови та острівці. Він мені нагадує величезного пуголовка з довжелезним хвостом, хіба ні? :)

Ну і для повної картини - панорамне фото

Так цікаво.. Ще зовсім недавно за нашим вікном немилосердно палило сонце, стовпчик термометра вперто тримався вище тридцяти, ми знемагали від спеки у шортах і футболках.. А зараз здається, що пройшла вже ціла вічність з того часу. Зараз одягаємо важкі гірські черевики, теплі курточки, фліски і почуємо себе прекрасно! 

Ще одне місце, яке безсумнівно потрібно відвідати на Лофотенах, це О. Ні, це не описка, це - поселення з дуже лаконічною назвою - "О" (норв. Å), що з норвезької перекладається як "струмок".   

О - колоритне традиційне норвезьке рибальське село

А його типові для Лофотен червоні будиночки - візитна карточка Норвегії

Через постійні приливи та відливи ці дерев'яні будиночки будують на високих дерев'яних палях

Село живе та процвітає завдяки риболовлі та туризму. Тут можна відвідати музей в'яленої риби та Норвезький музей рибальського села 

А от там, на задньому плані, ледь помітні, знаходяться такі довгі дивні дерев'яні конструкції. Спершу ми ніяк не могли зрозуміти, для чого вони призначені

З вікна машини я прискіпливо вдивлялася в ці чудернацькі намиста, розвішані на перекладинах, намагаючись зрозуміти, що ж воно таке. Спочатку висувала гіпотезу, що це - здоровенні мушлі

Але ж ні, згодом виявилося, що це - риба! А якщо бути точним - риб'ячі голови. Вони висять як диковинне чудернацьке намисто на високих дерев'яних конструкціях вздовж доріг. 

Виглядає це доволі незвично. Та що там казати, це виглядає таки дуже дивно і незвично! Для повного занурення у атмосферу та колорит Лофртен, потрібно пройтися вздовж рядів з цим риб'ячим намистом над головою та на повні груди вдихнути цей запах.. Найрибніший запах у світі :) І поганяти зграї мошок, яких там цілі рої.. У цих риб'ячих головах вся нордична суворість Норвегії :) 

Куди б ти не пішов, куди б не поїхав, куди б не кинув оком, всюди тебе оточуватиме краса. Вода, гори, каміння, скелі, хмари.. Воно все настільки гармоніює одне з одним що дивом дивуєшся.. 

Відпливи. Вода втікає, залишаючи після себе в'язку болотяну субстанцію буро-зеленого кольору, однак тут навіть це виглядає органічно. Все як у житті. У припливів своя краса, у відпливів - своя

Ми ні за чим не ганяємося і нікуди не спішимо. Не цього разу, не цієї мандрівки. Ми їдемо на пляж. Так-так, на пляж Утакляйв (норв. Utakleiv). 

Цей пляж зробив наш день. Будемо бродити по кам'яних брилах та вдихати солонкуватий запах Норвезького моря. Не будемо нікуди спішити, нічого наздоганяти, нічого прораховувати. Просто насолоджуватися

Однак приїхали ми сюди не випадково. Цей пляж - одне з найкращих та найкрасивіших місць для споглядання заходу сонця. Ми за полярним колом, зараз - полярний день, то ж сонце не сідає за горизонт. Ще рано, однак ми обов'язково повернемося сюди, щоб побачити, як вогненний сонячний диск намагатиметься пірнути в Норвезьке море, але так і не пірне.. 

Гори, скелі, вода, пляж, вівці, поодинокі палатки, дітлахи, яким не холодно купатися у воді.. Суворі норвезькі дітлахи :)

І ми таки приїхали сюди. Було вже за північ, але здавалося, що то лишень ледь-ледь вечоріє. 

Ми були далеко не одні. Багацько ж людей назбиралося!

Сонце тим часом схиляється все нижче і нижче і ти очікуєш, що ось зараз воно сховається повністю, а важка, волога і холодна темрява огорне все довкола..

Але ж ні! Сонце опуститься до своєї критичної точки, завмре на хвилинку і почне підніматись назад! Як всеперемагаючий гімн оптимізму та надії з глибоким філософським підтекстом ;)

Мій улюблений мотив - сонце над горизонтом та сонячна дорога, що біжить в море.. Це заворожує і надихає..

Але Норвегія - далеко не з тих країн, яка балує своїх глядачів. Хочеш краси - будь достойним її :) Чим нижче хилилося сонце до горизонту, тим сильнішим і пронизуючим ставав вітер. З моря вже не просто романтично віяло легкою прохолодою, а починало продувати наскрізь до кісткового мозку..

А потім звідкіля не взявся дощ. Пориви вітру вдаряли в лице гострими холодними краплями як голками. Врешті ми сховалися в машину і спостерігали за стихією вже по ту сторону її вікна. 

Тої ночі сонце так і не сховалося за горизонт. Було так по дитячому радісно спостерігати за цим :) Минала хвилина за хвилиною і сонце поволі починало підійматися вгору. Новий день. Ще один день на Лофотенах. Ще один день життя.

Наступний день був рибним днем. Андрій пообіцяв Анні порибалити. З такої нагоди навіть купили вудочку! А ви колись рибалили? От я - так! Ще змалку. Бувало, збігалася дітвора біля річки, де жабі води по коліно.. Кожен приносив півлітрову банку з пластмасовою кришкою у якій ножем вирізалася дірка. Всередину кидали шматок хліба. Довкола горлянки банки намотували товсту нитку, інший кінець якої прив'язували до дерев'яної жердини. Закидали у воду і чекали коли якась необачна рибина спокуситься на хліб та запливе всередину. Тоді рвучко висмикували банку з води. Бувало, від різкого руху петля зісковзувала з горлечка, банка падала і розліталась на друзки при зустрічі з каменем. Це означало, що все - рибалка закінчилась :)

А коли ми не вгледіли і риба вже встигала охляти і перестала подавати ознаки життя, ми  намагалися реанімували її непрямим масажем серця і відпускали з надією, що у воді вона оживе :) Так от, до чого це я.. Вудочку ми купили.. Однак мого досвіду рибальського виявилося недостатньо, Андрієвого теж, тож ми обоє ніяк не могли її зібрати докупи :)

Аж пооотім, добряче намучившись, Андрій її привів до ладу. А далі були перші спроби і невдачі, але згодом Андрій наловчився і навіть почав виловлювати з води якусь дрібноту, яку ми викидали назад у море..

А ще трохи згодом Андрій виловив дві великі рибини, які і стали нашою вечерею.  Ми їх загрилили. Правда трохи перегрилили, але це таке, не будемо заглиблюватися у деталі :)

Nusfjord - ще одне варте уваги рибальське село. Мальовничі будиночки, риболовні човники на фоні високих скель милують око.

Ці традиційні норвезькі рибальські будиночки, витримані в типовому північному скандинавському стилі називаються рорбу. В минулому вони слугували прихистком для рибалок і будувалися на високих дерев'яних палях, а передня частина будинку нависала над морем.

Скоро почнеться прилив і вода значно підніметься

І знову сушена риба. На Лофотенах вона всюди. Сушена тріска - символ Лофотенських островів

Подекуди красуються особливі трофеї

На Лофотенських островах ми провели чотири дні. Чотири прекрасні, насичені враженнями та емоціями, дні. Для нас цього виявилося вповні достатньо. Лофотени надовго залишаться приємним спогадом, чарівною скандинавською казкою, в якій ми були на одній хвилі разом з іншими персонажами :) 

Пора повертатись на материк. Там теж на нас чекатиме багато цікавого, незвіданого та неймовірного! Адже це був тільки початок, все найцікавіше у нас ще попереду! ;)

<< Попереднє: Норвегія: Довга дорога на Північ

Наступне: По Слідах Тролів >> 

<< Довга дорога на Північ (Частина Перша)
<< За Полярним Колом: Лофотенські Острови (Частина Друга)
<< По Слідах Тролів (Частина Третя)

<< Осло, Норвегія (Oslo, Norge (Частина Четверта)