Піза "Сонячна Італія"

Можна поставити у свій безконечний список ще одну галочку - ми на власні очі побачили падаючу вежу. Так так, мова йде про Пізанську вежу. Ту, що все падає-падає і ніяк не впаде :) Кожен чув про неї і бачив, як вона виглядає. Але чи кожен знав, що вона - не просто вежа, а дзвіниця собору? Я от не знала..

Отак стояла б собі вежа прямо і мало хто б цікавився нею. А тут зі своїм нездоровим нахилом стала всесвітньо відомою та загальною улюбленицею. Десятки тисяч туристів приїжджають сюди з єдиною метою - зробити "унікальне" фото підпирання вежі руками-ногами-головою-іншими частинами тіла :)

Приїхали ми до Пізи в другій половині дня. Машину залишили на парковці. Прямо з парковки позаду дерев та будинків на нас дивилася вежа. Ой як добре, - подумала собі я, - парковка практично пуста, мабуть людей не буде багато і до того ж йти далеко не доведеться. Але це мені так тільки здалося. Ми все йшли і йшли, вежа маячила нам спереду, але все ніяк не  хотіла наближалася до нас). Ми заходили в якісь тупикові вулички, повертали назад, обходили їх, заходили в обшарпані дворики..

І в кінці кінців ми таки дісталися до своєї цілі! Вежа завжди здавалась мені здоровенною! А насправді вона виявилася набагато меншою, аніж я очікувала. І так, вона справді красива!Газони довкола вежі щедро всіяні людьми, які то лежать, то сидять собі групками. І всім байдуже, що на газони заходити заборонено :) 

Тепер трохи корисної інформації. Висота вежі становить 56 метрів, діаметр - 15 метрів. На вершину вежі ведуть 294 сходинки. А ще кажуть, що Галілей використовував вежу для своїх експериментів. 

Ну і куди ж без без стандартних фото на фоні вежі та її підпирання пальчиком? ;)

Як вже було сказано вище, вежа - це дзвіниця Собору Санта Марія Ассунта або просто Пізанського собору (італ. Il duomo di Santa Maria Assunta). А от і сам собор

А поруч знаходиться ще одна дуже цікава споруда - Пізанський баптистерій Святого Івана (італ. Battistero di San Giovanni), збудований з мармуру. Баптистерій (лат. baptisterium) - прибудова до храму або окрема будівля, призначена для здійснення хрещення. 

Що цікаво, баптистерій збудований на тому самому нестабільному піску, що і вежа, і теж в невеликій мірі нахиляється.

Капітолійська вовчиця, що за легендою вигодовувала близнюків Ромула і Рема, які заснували Рим.

Для вбереження вежі від падіння було витрачено декілька мільйонів євро. Кут відхилення вдалося суттєво зменшити. Тепер вежі прогнозують міцне здоров'я ще зо два століття.

Ну що ж, ми оглянули всі найважливіші визначні споруди Пізи. Можна рухатись далі :) А далі на нас чекатиме неймовірна Флоренція!

Попереднє: Ріомаджоре                                  Наступне: Флоренція

Ріомаджоре (італ. Riomaggiore), "Сонячна Італія"

Продовжуємо нашу мандрівку і рухаємося в напрямку Ріомаджоре (італ. Riomaggiore). В Ріомаджоре проживає всього - на - всього півтори тисячі людей. Чому ми туди їдемо? А їдемо ми туди заради різнокольорових будиночків на скелі, чудових краєвидів та гарного настрою. А по дорозі милуємося неймовірними пейзажами з вікон автомобіля.

Це Італія, крихітко! Італія прекрасна і неймовірна! У неї сотні облич і кожне з них унікальне і неповторне.

Час від часу зупиняємося, щоби сфотогравувати те, що бачить око. Нажаль фотографії не передадуть всієї палітри вражень і атмосфери від побаченого. 

І от ми на місці. Ріомаджоре. Будиночки так би мовити вмонтовані у скелю, дотикаючись до якої, повторюють її контури.

Маленькі затишні вулички, заповнені туристами.

Виходимо до моря. Проходимо по стежині вздовж обриву. Тут гарно, затишно і спокійно..

А от і самі будиночки, заради яких ми сюди і приїхали. Не можу надивуватися вибору місця для поселення. Це справді дивує і вражає. Правда от жити там людям мабуть не дуже практично. Хоча я можу і помилятися :)

Ну і власне ми

То була коротенька атмосферна прогулянка, такий собі ліричний відступ від перенавантаженого історичною спадщиною Риму та Ватикану. А далі на нас чекатиме Піза з її всесвітньовідомою вежею.  

Попереднє: Ватикан                                                             Наступне: Піза

Ватикан. "Сонячна Італія"

Держава-Місто Ватикан (лат. Status Civitatis Vaticanae, італ. Stato della Città del Vaticano) - резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу, центрального органу Католицької Церкви. Погодьтеся, важко сприймати територію площею 0,44 км. кв. з вісьмома стами жителями як окрему державу!  Але факт залишається фактом - це вам не Італія вже, а окрема незалежна країна, найменша у світі! Що цікаво, офіційною мовою є латинська - мертва мова.

Спитаєте, як потрапити до Ватикану? А дуже просто: гуляєте собі по Італії та й гуляєте, а потім робите пару кроків - і ви вже в іншій країні - у Ватикані. У Ватикані варто зробити дві речі: оглянути ватиканські музеї Musei Vaticani та Собор Святого Петра. 

Найважливіша порада щодо музею. Якщо ви не хочете вмерти на сонці прямо в живій черзі, то не полінуйтеся - замовте білети заздалегідь онлайн! Ми так і зробили і ні на секунду не пожаліли про додаткові 2Є до ціни білета. Це збереже вам здоров'я, час та нерви. Бо чергу до музею словами не описати. А з нашими онлайн квитками вже за хвилин 10 ми обігнали всю чергу, обміняли роздруківки на справжні квитки, пройшли турнікети та розпочали огляд музею.

Двір Соснової Шишки (італ. Cortile Della Pigna). Чому саме Шишки? Бо на дальньому плані знаходиться незвичний експонат - фонтан у вигляді гігантської соснової шишки - древній символ життя. Звідси і така чудернацька назва. На передньому плані знаходиться велика рухома бронзова скульптура "сфера всередині сфери" (італ. Sfera con sfera), що символізує Землю, оточену Всесвітом. 

А далі потрапляємо у музей Піо-Климента - один із музеїв Ватикану в палаці Бельведер. Музей заснований з метою зберігання відомих грецьких і римських творів мистецтва.

Великий палець правої ноги.. Хотілось би побачити всю скульптуру.. Скільки ж метрів у висоту вона сягала, якщо лише палець ноги такого розміру?

Статуя Геркулеса з позолоченої бронзи. 

Торс Бельведерський - одна з найвідоміших скульптур Ватикану

Мозаїка в залі Грецького Хреста

Чаша імператора Нейрона вагою близько 20 тонн.

Галерея географічних карт

Гобелени на біблійні сюжети  - величезні полотна із шовку, вишиті вручну..

"Собеський під Віднем" (Ян Матейко)

І все це було намальовано вручну людиною. Просто в голові не вкладається такий розмах і масштаби!

Лабіринти коридорів врешті привели нас до однієї із перлин Ватикану - до легендарної Сікстинської капели (італ. Capella sistina) - папської каплиці, спорудженої на замовлення папи Сікста IV, прикрашеної роботами Мікеланджело. В капелі проходять Конклави - обрання папи.

Нажаль, після огляду капели у мене не залишилося бодай якихось позитивних відчуттів. У вирі єдиного потоку людей ми потрапили в приміщення. Наглядачі та охоронці гаркали, що фотографувати заборонено, але це мало кого зупиняло - то тут, то там клацали фотоапарати, а те клацання супроводжувалося роздратованим огризанням охорони. З задертими вгору головами, ми зробили повний круг, так толком нічого детально не розгледівши. Хвиля людей, що так легко занесла нас всередину, так само легко і винесла нас звідти. Вже поза межами капели я спитала себе, а що, власне, це було? Шкода трохи.. Ну що ж, не вдалося розгледіти на живо, то знимка з Вікі мені в поміч :)

Зображення, яке байдуже де, байдуже на чому, байдуже коли і за яких обставин, але бачив кожен. "Створення Адама" крупним планом (дякую, Вікі, за фото). Якщо уважно придивитися, то права частина зображення за обрисами та формою нагадує мозок.. Є над чим задуматися..

Історичний музей. Тут знаходиться колекція експонатів, пов'язаних з історією Ватикану: карети, сідла, автомобілі пап, прапори, предмети повсякденного та святкового вжитку, документи про нині не існуючі церемонії і посади.. 

Врешті спускаємося по довгих завитках-сходах до виходу. Вид зверху. 

Спустилися. Вид знизу :) Ох і насиченою виявилася наша прогулянка по музеях! А для детального огляду мабуть і декількох днів не стане!

А далі прямуємо на площу Святого Петра. Якщо ти вже у Ватикані, то ти просто зобов'язаний відвідати Собор Святого Петра - символ Ватикану та найбільшу святиню католицького світу. Але але але.. черги.. черги ніхто не відміняв.. Черга довжиною у вічність. Черга довжиною в периметр площі перед храмом. А площа то яка величезна! А сонце як смалить.. Пекельне сонце смалить немилосердно. Вмовляти довелося довго, але таки вдалося і Андрій погодився вистояти цю чергу. Андрій, якщо ти зараз читаєш ці рядки, то знай, я тобі дуже за це вдячна! :)

Собор Святого Петра (італ. Basilica di San Pietro, лат. Basilica Sancti Petri; також Базиліка Святого Петра) - католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. 

Розморені сонцем, ми занурилися у приємну прохолоду собору. Не зважаючи на колосальну кількість туристів, всередині ця кількість зовсім не відчувалася, не було жодної тисняви чи інших незручностей - собор справді величезний!

Будівництво цього собору тривало 120 років - перший камінь було закладено 18 квітня 1506 року, а посвячення відбулося у 1626 р. Таким чином, спорудження собору тривало за правління дев'ятнадцяти пап римських.

Собор зведено на місці, де було розіп'ято та поховано Апостола Петра.

Я б хотіла потрапити сюди на відправу.. Це було б просто неймовірно!

На виході з Собору фотографую знамениту швейцарську гвардію - особисту охорону Папи Римського. 

Пошта Ватикану. Ми навіть хотіли надіслати листівку в Україну, але коли побачили чергову чергу навіть на пошті... Достатньо, своє сьогодні ми вже відстояли :)

Було трохи дивно і незвично, востаннє оглянулися на Ватикан і пішли собі гуляти в Рим..

<<Попереднє: Рим (Італія)                                                                                          

Наступне: Ріомаджоре (Італія)>>

Рим. "Сонячна Італія"

..Боги прокляли спятивший Рим

Город брошенных женщин и калек...

Ария

Рим це не лише Колізей, древні руїни та багата архітектурна спадщина. Рим - це те місто, в якому творилася історія людства, яке свого часу задавало тон у світі.

Що таке два неповні дні для Риму? Це дуже мало. За бажанням можете закидати нас тапками: нічого побачити не встигли, атмосфери міста не відчули, все галопом і взагалі все не правильно. І знаєте, десь в глибині душі я з вами і погоджуся. Але (тут ви можете вдруге закидати мене тапками) в мене і не було бажання довше оглядати Рим. Якось не пішов мені Рим.. А все чому? Мабуть вкотре вже уявне і вимріяне не витримало зустрічі з реальністю. Але давайте не будемо забігати наперед..  

Готель ми взяли не в самому серці Риму, а десь так, грубо кажучи, в апендиксі, тому до самого серця добиралися досить довго. Автобус, потім метро. В метро (а ми вже добре були наслухані про римських злодюжок, тож тримали вуха востро) якийсь підозрілий мужичок з поганеньким акторським талантом рванув прямо перед нами до турнікетів, створюючи штовханину та метушню. Не знаю, правда, на що він розраховував, але підозрюю, що його план провалився, бо все наше залишилось при нас. Потім на пероні він так "незапально" з-під лоба слідкував за нами, але коли в один прекрасний момент наші погляди зустрілися, він вирішив, що палитися далі якось не тойво, і почав пробиратися крізь натовп в протилежний кінець перону, час від часу зиркаючи на нас. На гарячому я його, звісно, не зловила, але те, що на злодію і шапка горить - чиста правда. 

Ми вийшли з підземки на свіже повітря і опа! прямо перед нами появився Колізей! 

Це було трохи несподівано і без підготовки. Зазвичай, до таких культових споруд підходиш здалеку.. Спочатку з-за будинків бачиш лише "верхівку", потім по мірі наближення "ціль" більшає, промальовується все чіткіше та яскравіше, ти наче роздягаєш її очима від обгортки -маєш час уявити собі, якою ж вона виявиться насправді.. А тут хопа! Вийшов і прямо перед тобою Колізей. Жоднісінької інтриги ;)

Як і очікувалося, людей там мооооре. Черги до входу довжелезні.. Проте і рухаються вони доволі швидко. Тим часом Анна позує мені для фотографії..

Отож, Колізей. Одна з найбільш впізнаваних споруд у світі. Ми вистоюємо чергу, купуємо білети (в які входять і оглядини Форуму). Заходимо всередину. Я трохи розгублена. Почуваюся дещо обманутою і розчарованою. Важко пояснити чому. 

Ось так виглядає Колізей  (раніше Амфітеатр Флавіїв) зсередини - найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності. 

Колізей являє собою еліпс, в центрі якого розміщена арена, він міг вміщати в себе до 87 000 глядачів. Під ареною розміщали клітки для хижаків.  На сьогоднішній день він втратив дві третини своєї первинної маси..

Колізей був найбільшою фабрикою убивств в імперії. Офіційне відкриття амфітеатру тривало сто днів і було омите кров'ю сотні гладіаторів та декількох тисяч диких звірів. У 405 році гладіаторські бої були заборонені, як несумісні з духом християнства.

А тим часом почав падати дощ. Навіть не дощ, а справжня злива, яка ніяк не хотіла вщухати. Ми сховалися під накриттям амфітеатру. Зручно вмостилися на його теплі кам'яні брили. Від землі все вище і вище починала підніматися приємна прохолода і свіжість. Ми нікуди не спішили, то ж можна було спокійно посидіти собі і думками перенестися в історичний час розквіту Колізею - трагічного пункту призначення для тисяч людей, чиї життя тут жорстоко обривалися.

Здесь по праздникам ходят смотреть,

Как в агонии бьется человек,

Как пирует свирепая смерть

В желтом круге арены.

Ария

З Колізею бачимо храм Венери і Роми (італ. Tempio di Venere e Roma) - колись найбільшу релігійну споруду стародавнього Риму.

А також і Тріумфальну арку Костянтина. 

Врешті дощ закінчився. Чергова культова споруда залишилась в минулому. Але якоїсь ейфорії чи радості це не додавало. І це насторожувало. Щось було не так або зі мною, або з Колізеєм :)

А далі ми просто пішли навмання. Рим - це таке місто, що куди не повернеш, всюди натрапиш на історичні пам'ятки. 

Руїни древнього Риму.

Вітторіано (італ. Il Vittoriano) - монумент на честь першого короля об'єднаної Італії Віктора Еммануїла II. 

Санта Марія ін Арачелі (італ. Santa Maria in Aracoeli) - Церква святої Марії на небесному вівтарі, що знаходиться на вершині Капітолійського пагорба в Римі. До церкви ведуть 124 сходинки. 

Було вже близько шостої, то ж на Форум ми не потрапили. Ну нічого, ще завтра маємо цілий день. Потрапимо обов'язково.  

Ще одна споруда з колонами. Вже і не знаю, чи вона теж древня, чи сучасна, лише зроблена під древню.. Я вже геть заплуталася. Рим настільки великий, настільки густо заповнений історичними спорудами, що просто губишся в ньому і потопаєш.

Два небесні шляхи, які перетнулися над Римом..

Наступний день ми вирішили розпочати з Ватикану, але це буде вже зовсім інша історія. А після знайомства з Ватиканом ми продовжили наше знайомство з Римом. Сьогодні, нажаль, погода вже не була такою сприятливою як вчора. Від вечірньої прохолоди і зливи не залишилось і сліду. Хмари розвіялися і сонце почало немилосердно палити.

Замок Святого Ангела (італ. Castel Sant'Angelo). Був спочатку гробницею, потім резиденцією пап, сховищем їх цінностей і одночасно в'язницею. В наш час є музеєм.

Натрапили на музей Леонардо да Вінчі. Не змогли пройти повз. Практично всі механізми, наявні у виставці, можна власноручно запускати і слідкувати за результатом. Проте все ж я очікувала від музею трохи більшого.. А от Анні явно сподобалося, що все можна почіпати ручками :)

Отак ми гуляли містом без конкретної мети..

Куди хотілося, туди і повертали, що хотіли, те і оглядали.. І в цьому була якась краса, бо не потрібно було ганятися за сімома зайцями відразу :)

Площа чотирьох фонтанів. Чотири фонтани (італ. Quattro Fontane) - невеликий ансамбль з чорирьох фонтанів, вбудованих у мури навколишніх будівель в Римі.

Богиня Юнона.

Площа Республіки (італ. Piazza della Repubblica). У центрі площі розташований фонтан Наяд.

Санта Марія дельї Анджелі е деї Мартірі (італ. Santa Maria degli Angeli e dei Martiri) - церква, присвячена Богородиці, ангелам і мученикам у Римі. Церкву побудовано, ймовірно, за проектом Мікеланджело. 

Це прогулянка Римом коштувала нам практично всіх сил і натхнення. І коли у однієї з вуличок я помітила знайомі обриси Колізею, то мало не засяяла від щастя, бо це означало, що мандрівці прийшов кінець :)

Ми намотали багато кілометрів, багато побачили, але ще більше всього ми НЕ побачили. І від цього трохи сумно. Не знаю, можливо колись ми знову захочемо побачити Рим, побачити не побачене досі, але то буде вже зовсім інша історія ;)

Попереднє: Неаполь                                                                                    Наступне: Далі буде..