Вільнюс (Литва): Галопом по Балтії і навіть трохи більше..

Польща залишилась вже позаду. Ще дві години їзди та 160 км литовської дороги відділяють нас від нашої цілі. Серед одноманітних картинок за вікном око чіпляється за здоровенний надпис на фоні захмареного неба - Вільнюс! Отак непомітно ми опинилися в столиці. Нарешті! Хоча їхати довелося ще довго, доки мало-помалу почали проявлятися хоч якісь ознаки міста, а то все поля-поля... 

Залишили речі в номері і тільки-но вийшли на вулицю, як став накрапати дощ.. Не страшно - одягли курточки і вперед.

Вільнюський арт. Це наше найперше фото Вільнюса. Задає відповідний тон. Спочатку мені здалося, що тут зображена велика голова не то з капелюшком, не то з бантом, але придивившись ще раз, я бачу вже жіночий силует з тонкою талією та мускулистими руками о_О. Я так і не зрозуміла, що це. А що бачите тут ви? Позаду справа видніється хрест костелу Св. Казимира. Рухаємося до нього.

По дорозі натрапляємо на міську ратушу. Саме вчасно - під нею можна перечекати рясний дощ.. Площа біля ратуші на диво малолюдна..

А за деякий час виглянуло сонце і стало спекотно, але пориви холодного вітру тримали в тонусі і не дозволяли розслаблятися. Погода змінювалася мало не щохвилини.. А ось і він - костел Св. Казимира в стилі бароко. Великий і гарний. Будівництво тривало з 1596 до 1604 року.

Тут немає пафосу і помпезності. Зате є вузькі затишні вулички, якими можна довго петляти, маленькі приземлені будиночки. Все це створює атмосферу домашності та затишку. Здається, що час тут завмер і пливе так повііільно, неспішно.. 

Одна з таких вуличок приводить нас до костелу Пресвятої Матері Утішення - недіючого на сьогодні храму, пам'ятнику церковної архітектури пізнього бароко.

За віросповіданням більшість жителів Вільнюса - католики. Але разів зо три нам траплялися співаючі і танцюючі крішнаїти. Такі радісні, світлі і усміхнені обличчя..

До слова щодо сувенірів.. Якщо ви хочете зекономити на сувенірах, то не купуйте їх в першому ліпшому магазині. Не полінуйтеся, пройдіть два метри і в наступному магазині купіть те саме, але вже дешевше, перевірено ;) Так в одному із магазинів сувенірні литовські карти продавали за 7,5Є, в наступному вже за 6Є і, увага, та-дам! у одній з численних сувенірних будках ці ж самі карти були куплені нами вже за 3,5Є! Тож для чого платити більше? :) А тим часом на одній з вуличок..

Державною мовою в Литві є литовська.

Кафедральний собор Святого Станіслава і Святого Владислава - римо-католицький кафедральний собор, що знаходиться біля підніжжя Замкової гори. Поруч знаходиться 57-ми метрова вежа-дзвіниця. 

Вільнюс - він такий - старенький, строкатий, затишний..

Вежа Гедиміна, Башта Гедимінаса (лит. Gedimino pilies bokštas) -  пам'ятка історії та культури в Вільнюсі. Підноситься на висоту 48 м. 

Пам'ятник князю Гедиміну біля входу до Національного музею. Позаду - вежа Гедиміна, в якій розташовується філія Національного музею Литви з експозицією, присвяченій історії міста. До вежі можна піднятися як на фунікулері, так і пішки. Час у нас був, то ж ми пішли пішки. На диво швидко піднялися - це для очей страшно, а ноги свою справу знають :) Єдиний недолік, це бруківка під ногами, якої не дуже впевнено тримаються ноги, ковзають по відполірованому камінні. Піднятися на саму вежу можна крутими гвинтовими сходами. Місця в проході мало, потік бажаючих потрапити всередину - великий..  

Замкова гора в самому центрі міста відома тим, що саме звідси і починається історія Вільнюса, коли князь Гедимін побудував на горі середньовічний Верхній замок. На сьогоднійшній день від замку мало що залишилось - фундамент південної башти і фрагмент оборонної стіни. Вежа Гедиміна одне з найбільш впізнаваних місць Вільнюса та й Литви в цілому. В гарний сонячний день гора є чудовим місцем для прогулянок та активного відпочинку. 

З оглядового майданчика вгорі відкривається чудова панорама Вільнюса

Як Старого міста, так і Сучасного Вільнюса зі своїми хмарочосами

З Замкової гори видніється також і Пагорб Трьох Хрестів. За легендою на цьому місці ченці-францисканці загинули від рук язичників.

Костел Святої Анни (лит. Šventos Onos bažnyčia) - римо-католицький костел, один з найвідоміших пам'яток Вільнюса та готичної архітектури. Так так, це саме його шпилі ми бачили з гори. Костел вражає і захоплює своїм виглядом. Пізня готика, краса надзвичайна! 

Всередині храму все доволі просто і скромно, зі смаком

А недалеко біля костелу ось таке симпатичне хіпівське дерево, дбайливо утеплене в'язаним одягом. Відразу стає так якось по домашньому затишно :)

Провулок з білим та рудими котами приводить нас на людну і шумну вулицю з великою кількістю кафешок та сувенірних магазинчиків.

Вразити неймовірно Вільнюс не вразив, але приємний післясмак після себе залишив.

<<Попереднє: Варшава (Польща)          Продовження: Рига (Латвія)>>

Варшава (Польща): Галопом по Балтії і навіть трохи більше..

В запасі з собою у нас є машина, навігатор та бажання відвідати п'ять країн: Польщу - Литву, Латвію, Естонію та Фінляндію.. На все про все у нашому розпорядженні є десять днів. І близько 4 тис. кілометрів дороги. Поїхали!

Довгий та доволі втомливий переїзд через Австрію та Чехію - і ми в Польщі. Ще трохи дороги і от вона - Варшава! Якось так сталося, що до цієї поїздки ми особливо не готувалися. Для Варшави не було у нас навіть приблизного плану-уявлення куди йти, що дивитися і тому подібне.. Отож знайшли автостоянку, залишили там машину, вийшли на вулицю, повернулися назад в машину за куртками, бо було якось захолодно як на середину літа, знову закрили машину і нарешті оглянулись довкола. Як часто і буває, перше, що кидається в очі в новому місті задає тон і настрій дню. Отож перше, що ми побачили у Варшаві, був палац культури і науки.

Палац культури і науки (пол. Pałac Kultury i Nauki) (колишній Палац культури і науки ім. Йосипа Сталіна) - найвищий хмарочос у Польщі, побудований в змішаних стилях архітектурного арт-деко, соціалістичного реалізму та польського історизму. Згідно з тогочасною радянською архітектурною термінологією палац повинен був бути "народним за формою та соціалістичним по суті". Якось так і вийшло. Але як би там не було, а виглядає доволі так монументально..

Поблизу палацу знаходиться парк з розлогими деревами,  в тіні яких можна сидіти і думати про вічне). Також тут знаходиться і пам'ятник Янушу Корчаку (Pomnik Janusza Korczaka) - пам'ятник директору єврейського притулку для сиріт, який в 1942 році разом зі своїми вихованцями був вивезений і вбитий в гітлерівському концтаборі смерті.

А трохи подалі контрастне хмарочосове містечко, серед споруд якого знаходиться і один з найвищих готелів Європи - готель InterContinental, а також варшавський фінансовий центр - Warsaw Financial Center.. 

Випадково натрапляємо на інформаційний центр, там знаходимо собі карту міста, згідно якої орієнтуємося на місцевості та починаємо неспішно рухатись назустріч невідомому.. Приходимо до Пам'ятника Варшавському Повстанню (пол. Pomnik Powstania Warszawskiego) - пам'ятника боротьби проти Третього Рейху з метою звільнення Варшави і відновлення некомуністичної Польщі.

За 63 дні повстання загинули 10 тисяч повстанців Армії Крайової, 7 000 зникли безвісти. Варшавське повстання 1944 року стало для поляків символом мужності та рішучості в боротьбі за незалежність.

Варшавський барбакан (пол. Warszawski Barbakan) - елемент пізньосередньовічних фортифікацій, призначений для захисту підступів до міських брам. 

Пройшовши через ворота барбакана, переносимося з Нового міста в Старе.. 

Саме тут, в Старому місті, знаходиться серце Варшави - те найцінніше і найважливіше, заради чого ми і приїхали сюди..

Незважаючи на те, що після війни Варшава була зруйнована практично вщент, її відбудували, причепурили і тепер вона тішить око своїми вуличками, симпатичними кольоровими будиночками, пам'ятниками..

Одним з найвідоміших пам'ятників Варшави є Русалка з мечем та щитом в руках - символ та охоронець міста. 

На головній площі безліч різноманітних кафе, сувенірних крамничок чи просто вуличних акторів.. Оцей жовто блакитний красень-актор сподобався мені найбільше :)

Могила Невідомого Солдата - могила-пам'ятник усім, хто поклав своє життя, за Батьківщину-Польщу. Прах, що знаходиться в могилі, урочисто привезли з львівського "Цвинтаря Орлят". 

Біля могили вдень та вночі вартує сторожа..

Пам'ятник Миколі Коперніку.

"Український світ" ("Ukraiński Świat") у Варшаві. Тут надають допомогу громадянам України, що перебувають у Польщі: інформування, консультації, психологічна підтримка. А також просувають українську культуру. 

Одною з найголовніших і найдовших вулиць Варшави є Єрусалимські Алеї (пол. Aleje Jerozolimskie). А однією з найстаріших вулиць є вулиця Нови Свят (пол. ulica Nowy Świat). А на їх збігу стоїть.. пальма. Штучна. Дивна, незрозуміла і (як на мене) трохи недоречна. Але схоже на те, що вона вже стала новим символом міста.

І, насамкінець, позитивна паркінгова багатоповерхівка.

В моїй уяві Варшава вимальовувалася дещо іншою. Мабуть я очікувала від неї трішки більшого.. Подивимось, як буде далі ;) А далі рухаємося до Вільнюса..

Продовження. Вільнюс (Литва)

Навколо Ісландії за 7 днів. День Сьомий.

Сьогодні нам залишається подолати останній відрізок дороги і повернутися у початкову точку, з якої і почалася наша мандрівка - в аеропорт Кефлавік. Сьогодні пізно вночі ми покинемо Ісландію. Час пролетів дуже швидко. Якось сумно.. Хочеться розтягнути ці останні години на якомога довше. Попереду в нас ще Рейк'явік, але нас якось не особливо тягне до нього. Витрачати на огляд міста практично весь день - надто велика розкіш для тих, в кого в запасі лише сім днів. Тому ми звертаємо з основної траси в напрямку засніжених гір, водоспадів, та мальовничих пейзажів з метою осягнути неосяжне :)

Традиційні ісландські будиночки, вкриті мохом..

Човен - неначе міраж в пустелі.. Але я вже нічому не дивуюся)

Уламки судна на березі

Ще будиночки! Ну просто неймовірно милі і симпатичні :)

В таких будиночках тільки ельфам і жити :)

Скелети китів..

Зміїться дорога посеред лавового поля.. 

Трохи медитації від Андрія..

Черговий кратер. Через брак часу і накрапаючий дощ, який тільки набирав обертів, ми задовольнилися лише виглядом знизу..

Неймовірний пляж! Просто ідеальне місце для зйомок фільмів. Хоча впринципі це можна сказати і про практично всю Ісландію.

Урра! Мені пощастило, я таки побачила пафіна! Правда тільки одного :-) Всі інші його брати і сестри мабуть ще не прилетіли з теплих країв.. Чи звідки вони там прилітають?

Час летить швидко.. Пора їхати в Рейк'явік..

Рейк'явік

Рейк'явік - столиця Ісландії. Символом Рейк'явіка є лютеранський собор Хатльгрімскіркья (ісл. Hallgrimskirkja), побудований у 1974 році. Будівництво тривало 38 років. Висота дзвіниці собору становить 75 метрів - це четверта за висотою споруда в Ісландії. А біля входу височіє пам'ятник першовідкривачеві Америки Лейфуру Еріксону - подарунок від США. Церква знаходиться в центрі Рейк'явіка і її видно практично будь-якої частини міста. Маючи такий орієнтир, важко загубитися :)

Всередині - височенні голі стіни, високі вікна, м'які лавочки для сидіння та величезний орган.. На дзвіницю ми не піднімалися. Якось відповідного настрою не було..

Пішли оглядати місто. Воно виявилося маленьким і затишним. В 2001 році Рейк'явік отримав офіційне звання "Найгарячішої столиці Європи" :)

Стріт-арт в процесі в процесі створення..

Загалом тут багато усіляких яскравих графіті на стінах. Мабуть споглядання на такі чудернацькі різнокольорові картинки хоч трохи допомагає ісландцям в боротьбі з суворими депресивними зимовими буднями :)

Тут ви не знайдете високиз багатоповерхівок. Бо, власне, для чого? Тут знаходяться ось такі маленькі приземлені будиночки - один кращий за іншого. Вони створюють відчуття якогось такого особливого затишку.. Такий от ісландський колорит.

Чим не пряниковий будиночок? :)

А тут я так і не зрозуміла - іржа це, чи малюнок)..

А ще тут доволі цікаві туалети. У формі високих циліндрів, замасковані під щитки для реклами. Після кожного відвідування, двері автоматично закриваються і відрізок часу протяжністю у вічність відбувається чистка: миття, сушка, дезінфекція та мало не стерильна чистота на виході. От тільки чекати на це задоволення приходиться скільки. А якщо до дверей ще і черга вимальовуєьбся.. Ну ви зрозуміли)..

Повечеряти (і пообідати одночасно) зайшли у один із whale friendly ресторанчиків. Офіціант виявився приємним молодим балакучим хлопцем з Польщі. Милим, майже делікатним і майже не нав'язливим :) Розказав нам багато цікавого. От наприклад про те, що ту ж таки тухлу акулу та китятину їдять переважно туристи а також старше покоління - як дань традиції.. 

За весь час нашого активного відпочинку в Ісландії ми почували себе мабуть якось схоже, як і цей пам'ятник - голова стала вже майже квадратною і надто тиснула на плечі, так ненав'язливо натякаючи, що варто вже присісти трохи, або і взагалі прилягти, коротше кажучи, відпочити пасивно від відпочинку активного :) Хм.. або ж можна цей пам'ятник трактувати ще так - це ж величезна брила нових емоцій та вражень, яка впала на наші голови в Ісландії! Як аргумент "за" - кейс в руці, що символізує валізи і повернення додому з купою вражень. Отак, бо треба мислити позитивно :) 

Ну що ж, Ісландію ми бачили вже і весною, і літом. Для повного уявлення про цю незвичайну країну треба побачити її ще восени та зимою ;) 

Все. Далі була машина, аеропорт, літак, переліт протяжністю в 4 години, аеропорт (тепер уже австрійський), спека, всі навколо у шортах і футболках, а ми в зимових куртках, утеплених черевиках, светрах.. ми були наче з іншої планети. (А то ж так і було ;) 

Я так і знала! Знала, що тільки ступлю ногою на австрійську землю, Ісландія знову стане далекою і недосяжною.. Аж не віриться, то був наче сон, то було наче не з нами, шалено втомленими, але щасливими..

Про те, що було вчора, можна прочитати отут: День Шостий