Я в лікарні, але все добре...)

Добрий ранок. Я сьогодні рання пташка... Уже з восьми ранку в лікарні. А чому в лікарні? мають мені зробити невеличку операцію. Я ще морально не готова. Дуже страшно. Дуже дуже страшно.
Чекаю лікаря, має прийти на обхід.
а поки що про хороше. Вчора ми з Сашкою відсвяткували 2 роки спільного сумісного і спільного часткового життя (часткового, бо частину я прожила в Києві, поки навчалась на магістратурі )

2 роки... аж не віриться, все так швидко пролетіло. Здається вчора вибирала плаття, домовлялись за ресторан, шукали фото і відео оператора...

на сьогодні мабуть все, а може і ні... подивлюсь як все пройде.

Ще трошки про нашу поїздку

ітак, сьогодні трошки розкажу веселих і не дуже детальок з нашої поїздки.
Перше, що ми побачили як приїхали в Східницю був туман! Більше за ним нічого не було видно! =) але потім на щастя туман розвіявся і дуже скоро пішов дощ. Ми, такі всі літні туристи, виїжджали коли у нас температура повітря була більше 30* (це я так градуси позначила О_о).Приїхали ми, такі красавчики, в шортах і футболках - Ну літо ж! а там градусів 20 і дощара не перестає 3 чи 4 дні. От тобі і на...  Але мама наша, світлий розум і геніальна голова, якраз надумала розпочати своє знайомство з інтернетом. Уже вміючи перевіряти погоду вона взяла і ще дома виписала всю погоду на той регіон і навіть значки по змальовувала - ну знаєте, як там малюють хмарка і дощ, або хмарка і сонечка трошки, або просто веселе сонечко. Так от, такий "рукодільний =)" прогноз і лежав у неї в сумочці. Вона як Володар КІЛЕЦЬ  ПРОГНОЗУ просвіщала нас.

Наш Гідрометцентр дістає із сумочки прогнозик. Ну хіба не Золотко!

 Перед виїздом я купила собі резинові чобітки, довго думала, варто чи ні, грошей жала, але таки купила. Яка ж я була щаслива, коли там такий дощара, а я в чобітках і море мені по коліна =) Там уже купили дощовички і ходили на прогулянки під дощем в гори.
ще розкажу про наші велосипедні поїздки.
 Вирішив наш Саша "тряхнуть стариной" і покататись на велосипедах (раніше він займався велоспортом - все по серйозному, тренування, змагання, заїзди...). Ну і ми з Вітьком, оптимісти-спортсмени і спортсВУМЕНИ теж погодились.
Перший раз поїхали ми в ТуСтань - старовинна фортеця ще часів князювання і Київської Русі.

Фото з Вікіпедії

 а ха ха золотко  а не Блогер! Як добре, що він періодично зберігає написане! А то у мене тут все пропало і я уже почала хандрити )
Так от вертаємось далі в старовинне Місто-Фортецю Тустань.
Гугл, який знає все і про всіх, про Тустань пише : Ту́стань - давньоруський наскельний оборонний комплекс, митниця та місто-фортеця.
від себе додам, що назва походить від діалектного вислову, який часто використовується і зараз на заході "ту стань" - тобто тут стань ( здесь остановись), зупинись і заплати мито - митниця ж...=)
До того як її зруйнували виглядала вона приблизно так :

Як добре, що гугл снабжає нас фотографіями. Автор невідомий

зараз же залишились тільки камені, які видно на попередньому фото.
Так от, поїхали ми в Тустань. Відстань 10 км. в одну сторону. Всі ж такі спортсмени, всі доїдуть. Я зразу казала, що я здохну і не доїду, але мені не вірили, мене не слухали.
наїлись ми і поїхали (які розумники, щоб більше везти було) по дорозі почався дощ, грязюка скрізь, а головне дороги не має! Тобто колись вона була, але так як там постійно курсують КРАЗи і ЗІЛи, то її уже не має! Місцевість горбиста, ще не Карпати, але на велосипеді без підготовки важко! Я до Тустані не доїхала всього 1,5 км. Саша поїхав вперед і доїхав туди. Трохи далі стояв вказівник Тустань - 1км.  ми з Вітьком його уже не побачили.

По дорозі в ТуСтань. На задньому плані видно Сашу, який туди доїхав і уже повертається. Далі ми з Вітьком їхати не змогли.

Всього по часу у нас це зайняло 2,5 години. Ніг я не відчувала, попа від постійної тряски по камінню оніміла, руки відпадали від того, що я з гори з силою зажимала гальма, щоб не перевернутись, під колеса попадали камінці (ні, то були каменюки) і його розвертало в різні сторони. Ми ледь доповзли додому.
 На наступний день боліло ВСЕ! навіть язик, бо я спускаючись із крутої гори орала як ненормальна, так мені було страшно =)
 Ще через день ми знову хотіли кататись, тим більше, що погода наладилась! Ми уже поїхали в іншу сторону. Там і дорога була краща і краєвиди гарніші. Коли попередній раз ми їхали лісом і крім нього нічого не було видно, то цей – біля річки Стрий. 

Вікторик на березі річки Стрий

 Виїхали на здоровенний міст – звідки він там тільки взявся і розглядались по сторонам ) 

Саме той міст, але не видно, який він великий і високий

 На цей раз ми забули і фотоапарат і камеру, тому вирішили їхати туди ж і третій раз, просто щоб ще раз подивитись і по фотографувати. Всі фото крім першої з нашої третьої поїздки. 

І коли потім ми таки попали в ту Тустань з екскурсією то екскурсовод говорив (він взагалі галімий був екскурсовод і майже нічого не говорив і тільки казав, що якщо ми хочемо ще щось почути, то треба платити за приватну екскурсію, яка коштує 2500-3000 грн. крезі тип! )Так от, екскурсовод говорив, що ми можемо ще раз сюди приїхати і уже самі, або прийти пішки, або приїхати на велосипеді. І тут у нас трьох почався істеричний сміх (руки-ноги-попи ще ж свіженькі, боляаать). Не дай Бог їхати туди ще раз на велосипеді!

Ще трохи про екскурсію в Тустань. 

Фото взяла із сайту tustan.com.ua. Десь не має частини наших фотографій? Жаль...

 Сама екскурсія повне "Г" Найгірше, що ми їздили з тим же тур-оператором і на Синевір, тому я можу із впевненістю сказати, якщо Ви будете в тих краях НІКОЛИ, НІ ЗА ЯКІ ГРОШІ не їдьте на екскурсії з тер-оператором "Перлина-Тур". Вони видавали такі ПЕРЛИ! По перше, ціна екскурсії це ще не все, ми ще скрізь мусили доплачувати самі і в сумі ми доплатили більше ніж сама вартість екскурсії. Потім правда вияснилось, що ті гроші, які з нас збирали за вхід в заповідну зону трохи не відповідають цінникам, всі поскандалили і гроші нам таки вернули, але переконували, що ми не праві і взагалі, що ми такі кончені гавнюки, відбираємо їхні гроші.  але нормально. Екскурсовод на Синевір був не дуже. Розказував нудно і не цікаво, допускав багато неточностей. Сам плутався у своїх історіях і плутав ліво і право. Ну все буває, я теж часто плутаю, але коли він постійно говорив "З права ви побачите ..." і поки ми всі уважно дивимося в право то успішно проїжджаємо те, що насправді було з ЛІВА! Ааааа і так всю дорогу!  Його улюблена фраза "все потопало в крові" це він так  додавав трагізму ситуації навіть там, де того не треба було. До кінця екскурсії його хотілось просто виключити, щоб він ну хоч трохи помовчав. Але, порівняно з екскурсоводом, що нам попався в Тустані ... перший був лапочкою! Він принаймні розказував. Другий же коли просто відкривав рот, то хотілось закрити вуха! Вітьок потім сміявся, що його на роботу брали приблизно так: Прийшли до Логопеда  і питали, хто у вас там самий безнадьожний і його і забирали. Він не говорив половину букв! Просто не можна було зрозуміти що він там говорить. І це ЕКСКУРСОВОД! Людина, яка собі на хліб заробляє ГОВОРІННЯМ!  Я все розумію, є люди, які не вимовляють певних букв, жаль, що так сталось, але як його, який не говорить майже половини нормально ВЗЯЛИ ЕКСКУРСОВОДОМ! і він ще хоче 2500-3000 грн. за приватну екскурсію. Оптиміст! 

але ми намагались не зациклюватись на поганому і бачили тільки хороше )  Тому обома поїздками я задоволена. 

Ще ми один раз були в бані. Я перший раз була в бані, тому для мене все було так цікаво... а для інших баня як баня...)  

хм, вибачте, фоток з бані не буде =) 

от так ми і з'їздили в Східницю - Бальнеологічний курорт.   

Там було гарно!

На фото видно яка велика черга страждущих прийшла за водою!

Дуже гарно!

Ми вернулись додому!

і нарешті я ДОМА. Спочатку про те, де це я так довго була. Їздили ми всією сім'єю (Ми з Сашкою, мої батьки і мій брат)  пити мінеральну водичку в Східницю. В двох словах - Було добре. В трьох словах - було супер класно. Мабуть тому, що я з самого початку була настроєна, що там буде не цікаво, нудно, зайнятись нічим, умови проживання не відомі до кінця, але все було на диво дуже класно.
По перше раніше я взагалі не знала, що таке ця Східниця і де вона знаходиться. Тепер знаю - 20 хв. їзди від Трускавця (Львівська область). По-друге, хто б міг подумати, що це настільки розвинуте с.м.т. чи навіть містечко. По-третє, і саме основне - там є 38 мінеральних джерел, більша частина яких ще не досліджена науковцями, інші ж успішно лікують відпочиваючих.  Як нам розказувала екскурсовод Джерела містять декілька типів мінеральних вод, які впливають на роботу печінки, нирок, підшлункової залози.

Туристів дуже багато! і всі лікуються =) В Східниці 2 санаторії, але більшість людей проживають в приватних Віллах, де і умови проживання кращі і кількість послуг, що пропонуються більша (Баня, сауна, басейн, більярд і т.д.). Ціни на проживання різні - від 160 грн. за добу з людини (100 з них це триразове харчування, можна замовляти і без харчування) і вище.

це ми біля джерела, набираємо водичку =)
 Більше про Східницю можна прочитати на ось цьому сайті.
Природа дуже гарна! Дуже хороше повітря.
Ще ми попали нарешті на озеро Синевир (їздили з екскурсією) Озеро набагато менше ніж я собі науявляла!

"Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна — 22 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера. Озеро утворилося в результаті зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. " (взято з Вікіпедії)

в озері не можна ні купатись, ні ловити рибу. Також біля озера не можна розбивати палатки. в Озері є багато форелі. Хто її туди запустив не знаю, але одне можу сказати точно він її не кормить! Риба дуже голодна! Люди кидали кусочки хліба у воду і риби влаштовували бої стая на стаю! Це просто треба було бачити! Бідна риба... Хтось казав нам, що ловив форель на блесну (маленька штучна рибка замість наживки) значить риба - хижак і скоріше всього просто вони їдять там один одного...
 на фото ми якраз спостерігаємо за боями рибок.

Ще ми вирішили кататись на  гірськолижному підйомнику – було трошки страшно, але дуже цікаво! Що за гірськолижний спуск не знаю, зате знаю, що там є три траси для спуску на лижах і сноуборді. там же на горі є оглядовий майданчик, з якого видно Карпати. Рідко коли таке можна побачити.

З тією ж екскурсією заїхали на водоспад Шипіт. Сказати, що я вражена побаченим -  не сказати нічого! Хто б міг подумати, що десь в глибинці Карпатських гір є ТАКИЙ водоспад. Чимось нагадав водоспад Джур-Джур (чи так пишеться чи ні?) в Криму але Шипіт більший і якщо можна так сказати могутніший. Особливо цікаво стояти біля самої води, де аж  земля дрижить від тої сили, з якою вода розбивається об каміння. Враження неймовірні! Хто буде мати можливість попасти туди, не полінуйтесь, воно того варте! зараз на жаль не знайшла фото водоспаду у себе, пізніше пошукаю і додам а поки що ось таке фото з Вікіпедії.

Ще сподобалось мені те, що в Східниці знайшли прокат велосипедів і їздили кататись із Сашкою і братом моїм Вітьком. 

Якби не ті велосипеди то багато чого ми так би і не побачили. Особливо мені сподобалась поїздка до річки Стрий, яка протікає не далеко від Східниці. А там уже справжні Карпати! 

Екскурсоводи називають ту місцевість «Карпатська Швейцарія» і скажу я вам не дарма!
От так. На сьогодні достатньо. Буду завтра. =)

Уррра

Ура Ура Ура )
я все здала і тепер Магістр Права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навіть Червоний диплом отримаю. Сама ще в щоці, не віриться, що так швидко все пройшло! Кажуть, студентські роки найкращі і т.д.  Я поки що ще не радію, от видадуть диплом, потримаю його своїми руками, на зуб попробую  і тоді напевно зможу по-справжньому радіти.
Нарешті і для мене почалось літо!
А завтра хочу піти за випускним платтям. Часу залишилось мало, але... у мене так і з весільним було - не купувала, поки офіційно не подали заяву в ЗАГС
от таке у мене було весільне плаття майже два роки тому.

Що пошилось...замість того, щоб готуватись до екзамена...хм. =(

Треба сказати, що з шиттям у мене погано складається. Шити я ніколи не вміла, і думала, що уже і не навчусь, а потім знайшла багато хороших блогів з фантастичними роботами і серйозно взялась за себе. Я і сьогодні погано шию, але, принаймні, хоча б перші кроки зроблено.
Знаю, що мої спроби шиття далекі від ідеалу,але я не втрачаю надію. Машинки у мене поки що немає - шию вручну.
Дуже мені хотілось прихватку Сердечко
МК взятий на сайті Dublirin от тут.  Написано все так зрозуміло, що навіть я з моїми фантастичними швейними здібностями все змогла пошити. Щаслииива.
Правда закриваю очі на помилки і переконую себе, що наступна буде краще.
Сьогодні тільки знайшла МК як гарно пришити бейку, а я з нею так мучилась... От тут він   наступні пришию краще (*обманює і не червоніє).
ну, і фото моїх творінь. Перед переглядом можна приготувати помідори (ні, помідори поки що дорогі, щось інше ).
Знаю, знаю, ця жахлива рука в кадрі...але я чесно чесно обіцяю, що скоро і у мене в блозі будуть більш-менш нормальні фото ( * знов маааленька брехня для власного спокою).

для чого  прошила оті дивні штуки на правій половинці сердечка - сама не знаю... спочатку мені здалось, що так буде гааарно, а коли прошила все стало зрозуміло і без слів, але якщо розпороти - полізе вся конструкція. З часом візьму себе в руки, розпорю і перешию, а поки що насолоджуюсь результатом.
Зранку мені подумалось..."Одна прихватка... вона ж сумуватиме саменька. А зараз я швиденько..."  вийшло все не так швидко як мені хотілось, але ж вийшло. Так я пошила і другу, уже не сердечком, звичайну-звичайну.
от і вона.

надіюсь помідори, чи що там було всі уже використали за призначенням...=)
В оправдання можу тільки сказати, що фото зроблені на бігу - уже на годину запізнювалась на мамин День Народження ну і прихватки відповідно переселила до неї на ПМЖ. Колись піду до неї в гості і перефотографую, тоді зміню тут фото.
от так я готуюсь до ГОСа...
піду, напевно почитаю щось... а то не бачити мені червоного диплома...)
ой, про тканини забула дописати - з квіточками - одна з куплених мною недавно, про які писала в попередньому пості. Спинка з однотонної тканини, нею ж і обшила краї і пришила петельку.  Про однотонну розкажу окремо - була у мене гіганських розмірів наволочка на подушку і я її пустила "на хорошу справу". Вона була біла, але я начитавшись ще давно-давно як малювати тканину кавою, або чорним чаєм - помалювала сама. Результатом задоволена. Запах від тканини - просто чудо... так що прихватки мої такі кавові...