Обожнюю засмагати. Маю в цьому плані ідеальні просто ідеальну шкіру. Колір лягає швидко, рівно, красиво - абсолютно без згорянь, чи інших неприємностей. І це при тому, що від природи я світлоока і світлокоса.
Важко мені давались два минулих літа. Вагітним не рекомендується активне сонце, і тому я свідомо себе обмежувала. А з піврічною дитиною також не особливо по пляжам побігаєш... От і дзиряла я трошки заздрісно на засмаглих вільних молодиць, не знаючи куди приткнути свої білі ноги.
Хоча... Ніколи-ніколи-ніколи не дано мені буде відчути себе 100% білосніжкою. Бо маю чоловіка натурального блондина. І для нього я навіть серед зими лишаюсь мулаткою-шоколадкою. Принаймні таке враження складається, коли кладеш долоню йому на мармурові груди.
А зараз я кайфую! Мацьопчик спить, а я лечу... Ні, не на пляж. На город, за будинком батьків. Але не сапати. Засмагати.
І різні думки в голові. Перша - як же я давно не бачила сонця. Тобто знала, що воно є. Але отак лежати і мрійливо дивитися через мереживо тоненьких хмарочок - то для мене справжнісіньке задоволення.
Як не крути - а я натуральна сонячна батарейка :)
Комментариев нет:
Отправить комментарий