Ну і настав час показати вам, що не зовсім ми весь цей час лінувалися. Інколи Пузіко давало мені попрацювати....але лежачи. І от що у нас з ним вийшло за півтора місяці - сорочка для нашого татуся. Він сам обирав візерунок, нитки, тканину, ну а ми вже старалися. Щоправда, інколи, тільки візьмуся до вишивання, а пузожитЄль вирішує гопак танцювати. Чи то від радості, чи навпаки? Але результат у нас такий.
Ось такий у нас вийшов українець.
От і все! Всім дякую за витримку. Дуже вдяна хто був сьогодні зі мною.
Йду приляжу, закину ніжки догори, бо маю ще закінчити альбомчик. Так, що до швидкої зустрічі.
Цьомки!