«Андрій Малишко – солов’їне серце України»

« Золоті розсипи поезії Андрія Малишка» - під такою назвою центральна районна бібліотека провела літературно- музичну годину до 105- річчя від дня народження А. Малишка. Захід проходив в Будинку дитячої творчості для учнів 10 класів ліцею ім. Т.Г. Шевченка м Радомишля. 

На фоні пісні  «Стежина» ведучі ведуть розмову про поетичний талант А. Малишка, про його самобутнє бачення світу, про пісенність лірики, тому що кожен її рядок бринить на мелодію української народної пісні.

«Народження людини,- говорив А. Малишко, - пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини і юнака, щастя любові й розлука гірка – в пісні, душа матері і батька, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни – в пісні. Вона народжується від найменшого поруху людської мислі і пристрасті, народжується, як зелений лист в саду чи промінь сонця, що зігріває землю, потім виростає, шириться, набирає барв і супроводжує людину все життя».

На заході звучали його пісні у виконанні народного аматорського муніципального колективу «Пісні моєї душі» під керівництвом Володимира Бакуємського.

  Ці пісні перекладені тридцятьма п’ятьма мовами світу.  «Пісня про рушник», яка сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботу, вірну любов і ласку. Розмова з матір’ю, не вголос, але всюди де випадають поетові хвилини творчої самоти,- одна з форм життя Малишкової душі.

У  «Пісні про вчительку» Малишко використовує фольклорний символ зорі, переосмислюючи його, заповнюючи новим змістом – сучасним. Поет із щемом згадує людину, яка багато в чому замінила матір:

                                      Вчителько моя, зоре світова,

                                      Де тебе питати,

                                      Де тебе зустріти?

Пісня «Ми підем, де трави похилі…» хвилює, захоплює задушевністю,

красою і щирістю висловлення простих, але глибоких людських почуттів. Це справжній ліричний гімн молодості, коханню.

         Цікавою була історія пісні «Київський вальс»,  яка вилилась у чудовий , мелодійний вальс, що був майстерно відтворений  вихованцями танцювального колективу «Діти танцю»  Будинку дитячої творчості.

         Невмируща тема кохання, розкрита у віршах Андрія Малишка,  прозвучала у виконанні учениці 11 класу Макєєвої Даші та учня 5  - Б класу Фещенко Кості (ЗОШ №5).

         Пісня під назвою «Стежина» була створена за вісім днів до смерті поета. У кожного своя стежина, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже – такий лейтмотив пісні.

        

         В кінці заходу ведучі підсумували, що А. Малишко згорів дочасно, упав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень.

         Все життя Андрій Малишко сипав зі свого поетичного неба на землю розмаїтні зірки- поезії, викликаючи захоплення у своїх шанувальників. Минають роки. Пролітають весни і осені. Та  Малишко залишається для нас завжди співцем життя, молодості і любові. Його щирі і задушевні твори ввійшли до золотого фонду нашої літератури як свідчення величі і краси мистецтва слова.