Гарна новина № 3.

Я давненько вже мучила, аж соромно зізнатися, понад півроку, альбомчик коллажно-скраповий для моїх батьків. То натхнення не було, а то, що найчастіше, часу, щоб просто сісти і завершити його. Добре, що я мамі анонсів не робила, а то......Починала я його ще до відкриття блогу і до початку скрапошопоголії... тому матеріали в ньому всілякі. "Если долго мучиться, что-нибудь получится".

 Відразу хочу вибачитися за якість (какість, як жартує мій папа) фоток, але фотік доходяга, тому більшого вимагати від нього не варто, а плюс мої поспішні спроби все увіковічити. допомога дівчаток "під руку"... Загалом в гармонії усі фактори дали саме такі результати:

 Ті світлини, які родом з дитинства, самі по собі не дуже чіткі, але й у тому їхня цінність та особливість. Папа колись сам пробував займатися фотографією. Отож фоток різного розбросу якості у нас в архіві безліч. Було так приємно перебирати стоси цих чорно-сіро-коричнево-біло-жовтих фоток і згадувати усі ті події, моменти, які зловив колись фотоапарат.......так приємно, і хочеться дякувати Богу, що гарних і щасливих спогадів просто неймовірно багато. Так важко навіть було вибрати обмежену кількість фотографій.....Цей відбір відбувався у кілька етапів... так важко було відкласти ті, які ніби=то не будуть у цьому альбомі, тому що усі вони, тобто те, що на них зображено, мають особливе місце в моїй пам"яті та серці. Слава Богу і подяка за моїх батьків люблячих і за ті роки щастя та затишку, пригод і мандрівок, які вони нам з Катькою (сестрою) подарували!!!

 Щороку влітку ми їздили з Камчатки у Красноярськ,до папіної мами, баби однієї нашої, а потім в Луцьк, до маминих батьків....а восени назад. Особисто я літала з 6 місяців:) Тому валізи та поїзди з літаками викликають у мене купу позитивних емоцій та спогадів.

 Сашенька з бабусею.

 А це я з мамою в один із найприкольніших ранків на Камчатці, і я його пам"ятаю, як сьогодні....

 Христинка.