Аннотация: Перша пiсня "Старшоï Едди". Основне джерело з нордичної космогонiї та есхатологiї.
Пророцтво Вельви
1
Почуйте мене всi
священнi родини,
малi та великi
нащадки Хеймдалля!
Волiєш, Вальфадре,
щоб мовила Вельва
сказання про давнє,
що я пам'ятаю.
2
Я бачила йотнiв,
до вiку роджених,
що мене породили
за давнiх-давен.
Дев'ять я пам'ятаю краïн,
i дев'ять початкiв
прекрасного древа межi
глибоко в землi.
3
За давнiх часiв
не було нiчого,
нi пiску, нi моря,
анi хвиль холодних;
анi землi унизу,
анi небес нагорi,
буяла безодня,
трава не росла.
4
Доки Бора сини
твердь не пiдняли,
тi, що Мiдгард
ошатний створили;
сяяло сонце
з пiвдня на стiни,
на луках зростали
зеленiï трави.
5
Сонце iз пiвдня,
мiсяцю дружнє,
правицю простягло
до краю небес;
сонце не вiдало,
де його хата,
мiсяць не вiдав
моцi своєï,
зорi не знали,
де ïм стояти.
6
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом;
ночi й нащадкам
iм'я дарували,
ранок назвали
i полудень також,
присмерк i вечiр,
щоб час рахувати.
7
Зустрiлися аси
на Iдавеллi,
капища й храми
високi звели;
поставили кузню,
добре кували,
лещата зробили,
створили знаряддя.
8
В тефлi на лузi
весело грали,
речi зазвичай
мали зi злата,
поки три дiви
дуже потворнi
не прийшли, турси,
iз Йотунхейму.
9
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом,
хто має двергiв
народ створити
з Брiмiра кровi
та Блаïна костi.
10
Так був Модсогнiр
названий першим
з двергiв усiх,
а Дарiн - другим;
людських подобизн
багато зробили
дверги з землицi,
як Дарiн звелiв.
11
Нюï, Нiдi,
Нордi, Судрi,
Аустрi, Вестрi,
Альтйоф, Двалiн,
Нар i Наïн,
Нiпiнг, Даïн,
Бiвур, Бавур,
Бомбур, Норi,
Ан i Анар,
Оïн, Мьйодвiтнiр.
12
Вегг i Гендальф,
Вiндальф, Торiн,
Трор i Траïн,
Тек, Лiт i Вiт,
Нюр i Нюрад,
ось перших я двергiв,
Регiн i Радсвiрд,
вiрно назвала.
13
Фiлi, Кiлi,
Фундiн, Налi,
Хептi, Вiлi,
Ханнар, Свiур,
Бiллiнг, Брунi,
Бiльд i Бурi,
Фрор, Хорнборi,
Фрег i Лонi,
Аурванг, Ярi,
Ейкiнск'яльдi.
14
Час уже двергiв
з Двалiна стану
роду людському
назвати вiд Ловара,
тих, що явились
iз ясного каменю
Аурванга моря
на Йоруваллi.
15
То були Драупнiр
i Дольгтрасiр,
Хар, Хаугспорi,
Хлеванг, Глоï,
Дорi, Орi,
Дуф, Андварi,
Скiрфiр, Аï.
16
Альф та Iнгвi,
Ейкiнск'яльдi,
Фьялар i Фростi,
Фiнн i Гiннар;
хай пам'ятають
весь довгий рiд
Ловара нащадкiв,
доки люди живуть.
17
Аж троє прийшли
iз того стану,
моцних i лагiдних
асiв родини,
знайшли на землi
лежачих безсило
Аска та Емблу,
позбавлених долi.
18
Не мали нi подиху,
анi душi вони,
нi теплоï кровi,
безкровнi обличчя;
подих дав Одiн,
душу дав Хенiр,
Лодур тепло дав
i колiр обличчям.
19
Вiдаю, ясен стоïть,
наймення Iгграсiлль,
древо, омите
бiлим потоком;
роса звiдтiля
падає в доли,
вiчнозелений
став над Урдбруннi.
20
З'явились там дiви
три велемудрi,
просто з тих вод,
й пiд деревом сiли;
Урд звали першу,
другу - Вердандi,
рiзали руни,
Скульд була третя.
Присуд судили,
життя обривали
всiм, хто родився,
долю рекли.
21
Вiйну пам'ятає,
першу у свiтi,
коли Гулльвейг
списами кололи,
i в залi Високих
спалили ïï,
тричi палили
тричi роджену,
часто, багато;
вона й досi живе.
22
Хейд ïï звали,
як входила в хату,
вiдьма-вiщунка,
мудра iз посохом;
чари творила, як тiльки могла,
чари на розпач,
радiсть робила
злостивим жiнкам.
23
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом,
що мають аси
взяти за викуп,
чи боги повиннi
про викуп забути.
24
Одiн пожбурив
у вiйсько списа,
почав так вiйну
першу у свiтi;
знесли огорожу
крiпостi асiв,
потиснули ворога вани
на полi борнi.
25
Зiйшлися владики
на долi престоли,
священнi всi боги,
i радились разом,
хто небо згубити
зволiв пiдступно,
чи тролям вiддати
Ода дружину?
26
Тор сам в бiй поринув,
сповнений гнiву,
- навряд чи всидiв би -
такий був завзятий.
Вiрнi присяги,
землею та морем,
сильними данi,
порушили боги.
27
Знає вона про Хеймдалля,
що слух його сховано
пiд древом святим,
високим до неба;
бачить вона,
як падають води
з застави Вальфадра.
Чи знаю достатньо?
28
Якось до неï
старий прийшов
суворий ас
та у вiчi поглянув:
"Що у мене спитаєш?
Як мене випробуєш?
Все, Одiне, знаю,
де око твоє:
попiд прегарним
джерельцем Мiмiра.
П'є мед Мiмiр
кожного ранку
з застави Вальфадра.
Чи знаю достатньо?
29
Дарив ïй Герфадр
перснi й намиста,
отримав натомiсть
пророцтва i чари,
линув погляд ïï
свiтом широким.
30
Зрiла валькiрiй
вона всюдисущих,
ладних рушати
до Готiв краïни;
Скульд має щита,
а Скогуль iнша,
Гунн, Хiльд, Гьондуль
i Гейрскогуль.
Нинi всi названi
норни Володаря,
ладнi рушати
полем валькiр'ï.
31
Бачила Бальдра:
скривавлений муж,
Одiна чадо,
злу долю спiткав;
стояв, тонкий станом,
високий, на полi,
стрункий i прегарний
пагiн омели.
32
Зробив йому рану
той пагiн чудовий,
скорботи полiт,
Хьод його кинув.
Бальдрiв брат був
народжений рано,
став Одiна син,
нiч проживши, бiйцем.
33
Вiн рук не омив,
не чесав i волосся,
доки Бальдра кривдник
не лiг у багаття;
плакала Фрiгг
у Фенсалiрi
над горем Вальхалли.
Чи знаю достатньо?
34
Сплiв тодi Валi
пута жорстокi,
мiцно тримали
тенета з кишок.
35
Бранець лежав
пiд Хвералундом,
схожий лицем
на пiдлого Локi.
Там сидить Сiгюн,
за мужем своïм
затьмарена горем.
Чи знаю достатньо?
36
Зi сходу бiжить
отруйна рiка
з ножами й мечами,
Слiд ïï звуть.
37
Стоïть на пiвночi
у Нiдвеллiрi
чертог золотий
родичiв Сiндрi;
iнший стоïть
ув Окольнiрi,
йотунiв хутiр
наймення Брiмiр.
38
Дiм вона зрiла,
далеко вiд сонця
стоïть у Настрондi,
на пiвнiч дверима.
Отрута стiкає
крiзь димохiд,
критий той дiм
плетивом змiй.
39
Там вона бачила:
струмiнь тугий
вбрiд переходили
клятвопорушники,
пiдлi убивцi
та перелюбники.
Там смокче кров
Нiдхьогг iз мерцiв,
людей хижо рве.
Чи знаю достатньо?
40
На сходi сидiла
стара у Ярнвiдi,
там породила
Фенрiра рiд.
Стане один
з того родоводу
нищити мiсяць
у троля подобi.
41
Тiла шматуватиме
мертвих людей,
обитель богiв
червонiтиме кров'ю.
Сонячне свiтло
влiтку зчорнiє,
бурi буятимуть.
Чи знаю достатньо?
42
Сiв там на кручi
та грав на арфi
велетки пастир,
радiсний Егтер;
над ним горлав
у гаю чарiвнiм
пiвень червоний
наймення Фьяллар.
43
Кричав над асами
Гуллiнкамбi,
будив героïв
Батька Дружин;
iнший горлає
у пiдземеллi
чорно-кривавий
з обителi Хель.
44
Гарчить гучно Гарм
у Гнiпахеллi,
пута порвуться,
жадiбний рине.
Погляд мiй мудрий
бачить далеко,
долю богiв
сильних я знаю.
45
Брати почнуть борню,
борони порушать,
родичi будуть
близьких убивати;
важко на свiтi,
блудство велике,
час меча i сокири,
трiснуть щити,
час вiтрiв i вовкiв,
доки свiт не впаде,
жоден з людей
не помилує iнших.
46
Грають Мiмiра сини,
оголошено вирок
гуком гучним
Гьяллахорна.
Сурмить Хеймдалль,
рiг у руцi,
радиться Одiн
з главою Мiмiра.
47
Тремтить Iгграсiль,
ясен поставний,
гуде древнє древо,
йотун звiльнився.
Нажаханi всi
на смертi шляху,
допоки Сурта
родич поглине.
48
Що iз асами?
Що iз альвами?
Гримить Йотунхейм,
аси на тингу,
дверги стогнуть
в дверях камiнних,
на горянiм шляху.
Чи знаю достатньо?
49
Гарчить гучно Гарм
у Гнiпахеллi,
пута порвуться,
жадiбний рине.
Погляд мiй мудрий
бачить далеко,
долю богiв
сильних я знаю.
50
Хрюм йде зi сходу,
здiйняв липовий щит,
Йормунгард обернувся
в гнiвi великiм.
Змiй б'є у хвилi,
клекоче орел,
рве мертвих Нiдфоль,
Нагльфар надходить.
51
Човен зi сходу
рушить з Муспелля,
в човнi його люди,
а Локi стерновий.
Велети рушать
з жадiбним разом,
з ними i брат
Бюлейста ïде.
52
Сурт ïде з пiвдня
з губителем листя,
сяють мечi
на сонцi богiв,
гори зiткнулися,
вiдьми погинули,
крокують в Хель люди,
трiснуло небо.
53
Прийшло до Хлiн
ще одне горе,
Одiн став
з вовком на ґерць,
а вбивця Белi
б'ється iз Суртом;
мертвим впаде
вiдрада Фрiгг.
54
Гарчить гучно Гарм
у Гнiпахеллi,
пута порвуться,
жадiбний рине.
Погляд мiй мудрий
бачить далеко,
долю богiв
сильних я знаю.
55
Прийшов тут могутнiй
син Сiгфадра,
Вiдар, на битву
зi звiром-стерв'ятником.
Бив сина Хведрунга,
в серце йому
меча вгородив,
так мстив за батька.
56
Прийшов тут прекрасний
Хлодун нащадок,
йде Одiна син
на битву зi змiєм,
люто вбиває
Мiдгарда сторож,
будуть всi люди
кров'ю стiкати;
зробив дев'ять крокiв
моцний син Фьоргун,
убив його змiй,
та ганьби вiн не звiдав.
57
Сонце зчорнiло,
земля пада в море,
зникають iз неба
яснiï зорi.
Гейзер парує
i довго нуртує,
жар заграє
коло самих небес.
58
Гарчить гучно Гарм
у Гнiпахеллi,
пута порвуться,
жадiбний рине.
Погляд мiй мудрий
бачить далеко,
долю богiв
сильних я знаю.
59
Бачить вона:
здiймається з моря
знову земля,
рясно зелена.
Падають води,
злiтає орел,
над гребнями хвиль
рибу шукає.
60
Зустрiлися аси
на Iдавеллi,
про древо землi
могутнє замовили,
згадали вони
величнi дiла,
згадали Фiмбульта
руни прадавнi.
61
Там мають знову,
колишнiм подiбнi,
тефлi злотi
у травi знайтися,
що мали вони
за давнiх днiв.
62
Будуть зростати
жита без засiву,
зростеться все зламане,
вернеться Бальдр,
житиме з Хьодом
у Хрофта палатах,
в обiйстi богiв.
Чи знаю достатньо?
63
Тут кинув Хенiр
прут ворожiння,
жити синам
братiв обох
випало в домi вiтрiв.
Чи знаю достатньо?
64
Бачить вона -
будинок стоïть,
гарний мов сонце,
златом сяє на Гiмлi.
Там мають жити
воïни вiрнi,
там же довiку
будуть щасливi.
65
Йде тодi владний
суддя i господар,
сходить могутнiй
правити всiм.
66
Йде тодi темний
летючий дракон,
сяючий змiй
з Нiдавеллiр;
летить понад полем,
тримає у кiгтях
трупи Нiдхьогг.
Тепер вона щезне.
Примiтки i коментарi
"Пророцтво Вельви" ("Völuspa") - пiсня, що вiдкриває "Старшу Едду". Вона змальовує картину язичницького свiту, вiд його створення (того, що вельва бачила чи пам'ятає) до його руйнацiï в годину Рагнарьок i вiдродження (того, що вельва бачить тепер).
Вельва (вала) - вiщунка, чаклунка, вiд iндоєвропейського кореня "vel" - падати, вмирати. Одiн здiймає ïï вiд мертвого сну закляттям (iнша версiя - просто приходить до неï та обдаровує перснями й намистами), щоб вона розповiла долю свiту. В одних строфах вона мовить вiд першоï особи ("Я пам'ятаю"), в iнших - вiд третьоï ("Бачить вона"). Таке межування характерне для давньоiсландськоï словесностi.
Бiльшiсть сюжетiв, змальованих у пiснi, мають давнє, що континентальне походження, проте укладенi й записанi вони були не ранiше ХII столiття, коли в Iсландiï панiвною вiрою стало християнство. На думку деяких дослiдникiв, у пiснi простежується християнський вплив - мотиви вiдплати, пекельних тортур, морального занепаду перед кiнцем свiту тощо. Втiм, тема торжества справедливостi притаманна i язичництву (де рудиментарно збереглася у казках i переказах), "грiхи" людей, що несуть покарання у свiтi мерцiв Хель, вiдбивають негiднi, недостойнi поведiнськi паттерни соцiуму "доби вiкiнгiв" (клятвопорушництво, "нiчнi" цебто пiдлi вбивства, зваблення чужих жiнок), а моральний занепад людей не є причиною кiнця свiту, а лише його ознакою.
1. Священнi родини - боги.
Нащадки Хеймдалля - люди. Хеймдалль - загадкова персона. Дехто з дослiдникiв вбачають у ньому прабатька людей, що дiє у "Пiснi про Рiга", давши початок трьом соцiальним прошаркам: рабам, селянам i воïнам. Вiн "народився вiд дев'яти матерiв", належить до божественного племенi асiв (богiв ремесел, соцiальних iнститутiв i вiйни), виконує функцiю вартового Асгарду, садиби богiв, має провiстити Рагнарьок, засурмивши у рiг Гьяллахорн.
Вальфадр (Valföðr) - епiтет Одiна, дослiвно "Батько Мертвих". Це вказує на редуковану хтонiчну природу цього персонажа: Одiн є господарем Вальхалли, чертогу мертвих, що пали на полi бою, тобто божеством смертi.
2. Дев'ять я пам'ятаю краïн - слово "heim", означає "краïна", "домiвка", "свiт".
Древо межi ("mjötvið") - свiтове древо, ясен Ас Iггдасiлль. Його гiлля розкинуте над усiм свiтом i позначають його межу.
3. Буяла безодня - "gap var ginnunga", дослiвно "провалля було бездонне".
Йотунхейм - краïна йотунiв, хтонiчних велетiв. Назва походить вiд "jötna" - "жерти".
9. Двергiв (Dvergar) - тобто карликiв, гномiв (пор. англiйське "dwarfs", нiмецьке "Zwergen"). Дверги - хтонiчнi карлики, створенi з каменю чи землi, чарiвний народець. Я волiю залишите це слово неперекладеним, бо викликає небажанi асоцiацiï. Так, гноми - то радше казковi створiння, та й назву було введено в обiг доволi пiзно - Парацельсом, якщо я не помиляюся, а карлики - це передусiм люди з генетичною вадою. Тодi як еддичнi дверги - суровi, войовничi створiння, яких краще уникати.
Кров Брiмiра - iмовiрно, море. Брiмiр - iнше iм'я Iмiра, прадавнього велета. Сини Бора вбили його i створили з його тiла свiт: з кровi - море, з кiсток - гори тощо. Тут, радше за все, мається на увазi морський камiнь, бурштин.
Кiстки Блаïна - тобто з каменю; Блаïн - iмовiрно, iнше iм'я Iмiра.
Далi йде довгий i нудний перелiк iмен двергiв. Деякi з них неважко перекласти - "пiвнiчний", "пiвденний", "схiдний", "захiдний", "новий", "мертвий", "смiливий", "мудрий", "барвистий", "владний", "войовничий", "чарiвник" тощо, щодо iнших певностi нема.
Тих, що явились iз ясного каменю Аурванга моря - тут також, iмовiрно, йдеться про бурштин або про прибережне камiння. Вiдтак дверги подiляються на два племенi: народ Модсогнiра i Дарiна (старшi) та народ Ловара (молодшi).
17. Аск i Ембла - дослiвно "ясен" та "верба", нордичнi Адам i Єва, першi люди в свiтi.
18. хто такi Хенiр i Лодур, достеменно невiдомо. Припускаю, Хенiр може бути iншим iм'ям Хеймдалля, а Лодур - Локi, бога полум'я, хитростi та пiдступу.
19. Урдбруннi - чарiвне джерело у корiннi свiтового дерева. Дослiвно - "джерело долi".
20. Велемудрi дiви - норни, богинi долi. Їхнi iмена означають вiдповiдно "Доля", "Становлення" ("Нинiшнє") i "Обов'язок". Їх можна порiвняти з еллiнськими мойрами.
У строфах 21-24 йдеться про вiйну мiж двома племенами богiв - асами та ванами, iсторичним тлом якоï деякi дослiдники вбачають зiткнення мiж германцями (асами) i слов'янами (ванами, венетами). Вани - боги природних явищ, пов'язаних передусiм з водною та земною стихiями. Гулльвейг - золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани пiдiслали до асiв, щоби посiяти розбрат. Хейд - iнше ïï iм'я, що означає "ясна, яскрава, блискуча". Одiн тричi намагався позбутися ïï у вельми непоштивий спосiб (колов списом i спалював тiло), та вона жива i досi. Зрештою аси та вани уклали мир i обмiнялися заручниками.
У строфах 25-26 йдеться про те, як боги перехитрили одного велетня (докладнiше цей мiф описано в "Молодшiй Еддi" Сноррi Стурлусона).
Застава Вальфадра - око Одiна, що вiн його заставив Мiмiровi, як платню за ковток з джерела мудростi.
29. Герфадр (Herföðr) - Одiн, дослiвно "Пан-батько", "Панотець". У текстi залишив iсландську форму, щоб уникнути кумедних збiгiв та асоцiацiй.
30. Готи - великий германський племiнний союз. Тут: воïни. Отже, валькiр'ï вирушають на поле бою.
Валькiр'ï (valkyrjur) - дослiвно "Тi, що обирають мертвих", богинi долi (норни), що супроводжують убитих до Вальхалли, язичницького раю для вiдважних.
31. Бальдр - син Одiна, бог свiтла, радостi й весни. Фрiгг, матiр Бальдра, так любила своє чадо, що взяла присягу з кожноï iстоти на свiтi, включно з тваринами, рослинами i металами, що нiхто не зробить йому шкоди. Не спитала лише омелу, бо та тодi була ще надто мала, щоб вiдповiдати за своï слова. Локi дiзнався про те i вклав пагiн омели в руку слiпого Хьода, брата Бальдра. Боги саме бавилися, жбурляючи в Бальдра камiння i списи та радiючи, що нiщо йому не шкодить. Жбурнув i Хьод. I вбив Бальдра. Бо омела, як вiдомо, штука отруйна. Потiм добрi боги вiдплатили Локi за це (строфи 34 i 35).
Омелу тут описано як деревце або кущ, який росте в полi. Iсландцi не сильно зналися на ботанiцi, позаяк омела в Iсландiï не росте.
36. Слiд - "лютий, жорстокий".
37. Родичi Сiндрi - дверги. Сiндрi - iм'я короля дверга, означає "Iскра".
Нiдвеллiр - "Поля мороку".
Окольнiр - "Той, що не холоднiє" (лавовi поля?).
Йотунiв хутiр (bjorsalr jötuns) - можна перекласти як "Пивний чертог" або просто "Корчма".
38. Настронд - "Берег мертвих".
Плетиво змiй (orma hryggjum) - дослiвно "змiïними хребтами"; одначе, судячи з того, що в димар стiкає отрута, змiюки там живiсiнькi.
39. Перелюбники (þann er annars glepreyrarunu) - дослiвно: "тi, що зваблювали чужих жiнок". Якщо у романськiй Європi звабник був романтичним героєм, то на Пiвночi вважався в очах громади злочинцем. Але тiльки в тому разi, коли йшлося про амури iз замiжньою жiнкою.
Породила Фенрiра рiд (iнший варiант - "викормила") - себто вовкiв та хорта наймення Гарм. Фенрiр - син Локi, який поглине сонце, а Гарм змегелить мiсяць.
41. Сонце зчорнiє - iмовiрно, йдеться про сонячне затемнення.
43. Гуллiнкамбi - "золотий гребiнь".
Батько Дружин (Батько Ратей), Herjaföðrs - Одiн.
44. Долю богiв сильних я знаю - власне, "römm sigtiva" означає "сильних перемогами", але цей варiант не пiдходить по ритму.
48. Альви (alfum) - чарiвний народ, молодшi божества (пор. англiйське "Elves"), духи природи, повiтря, стихiй. Щоправда, частiше згадуються у казках, нiж в епосi.
Тинг - народнi законодавчi збори, рада, вiче.
50. Йормунгард - дослiвно "Змiй свiту", здоровенна морська потвора, що оперiзує весь свiт. Iнодi його порiвнюють iз бiблейським Левiафаном.
Нагльфар - корабель з нiгтiв мерцiв (варiант - обшитий нiгтями мерцiв по борту). В Iсландiï мерцям досi ретельно обрiзають нiгтi, щоб не постачати в Хель будматерiал.
51. Муспелль - очевидно, iм'я вогненного велета, а також краïни його мешкання десь далеко на пiвднi, де все кипить i горить.