Десятикласникам до уроку

С 8 Марта!

Вітаємо!

Вітаємо з успішним проходженням педагогічної атестації Бікмєєву Людмилу Миколаївну,вчителя української мови та літератури.

З історії свята

8 березня –"Міжнародний жіночий День"- святкують лише на території колишнього СРСР та в деяких державах Третього світу.
А почалося все ранньою весною 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорку пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхеттену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок. Демонстрацію поліція розігнала, але шуму, у зв'язку зі своєю незвичністю, вона наробила багато. Цю подію місцева преса навіть називала "Жіночим днем".

Шановні колеги!

Хочеться сьогодні забути про офіціоз, до якого ми звикли, і звернутися до Вас як до Берегинь людського роду і просто як до чарівних жінок!
Щиро вітаю Вас із святом весни, щастя і любові. Що ж побажати Вам, мої дорогі жінки? Мабуть, того ж, чого хочеться і мені.
Тож хай квітне-буяє, сонячним промінням ласкається Ваша жіноча врода, хай співає від щастя Ваша душа, яка здатна кохати.
Хай кожен день вашого швидкоплинного життя буде Вам за милість та повниться щедротами духовними і достатками матеріальними, а любов, щира й пристрасна, зігріває Вас і оберігає від усього скороминущого!
Сімейного добробуту, міцного здоров'я, незрадливих почуттів, обнадійливих мрій, безмежного щастя усім ВАМ!

130 років з дня народження А.Ю. Тесленка

Архип Тесленко народився 2 березня (18 лютого) 1882 року в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в селянській родині. Навчався в Харківецькій церковній учительській школі, з якої був виключений за «вільнодумство».


Працював писарчуком у волості, в нотаря, згодом поденщиком.


У 1905 Тесленко за участь у селянських заворушеннях був заарештований, наступного (1906-го) заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію.


1910 року повернувся до рідного села, де хворий на сухоти й виснажений арештами й засланнями, невдовзі помер.

Архип Тесленко почав писати поезії російською мовою 1902 року, потім перейшов на українську.


Перші оповідання, написані 1904 року, були надруковані 1906 року в журналі «Нова Громада» і газетах «Громадська думка» та «Рада». Пізніше Тесленко друкував оповідання і дописи з селянського життя також у газеті «Село» та часописі «Світло».


Низка оповідань Тесленка — «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906 рік) — присвячена зображенню нужденного і безправного життя українського селянства за царату. Тематично близькі до названих автобіографічні оповідання: «Немає матусі», «Поганяй до ями !» (1910), «Що б з мене було» (1911); теж на власному досвіді написані тюремні оповідання: «На чужині», «В тюрмі» (1910). В оповіданнях «Любов до ближнього», «У схимника» (1906) зображено служителів офіційного православія, чужих інтересам українського населення. Одним з кращих творів Тесленка є повість «Страчене життя» (1910), в якій на тлі життя бідної селянської родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсности до самогубства.


Критика своєчасно помітила визначний талант Архипа Тесленка і живу мову розповіді, в якій слідні традиції укр. класики (зокрема Марка Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі інші оповідання Тесленка мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оповідань Володимира Винниченка.