Привіт!
Нещодавно в мого любимого покемончика (це моя одна з самих любимих і близьких подружок) відбулися кардинальні зміни у житті. Моя Йосічка зустріла своє кохання - справжнє, щире... і вірю, що вічне. Як справжня жінка, Оля покинула всіх і все... і подалася до свого кохання... на другий кінець України. З одного боку, для мене це страшенний стрес... вічні "скучаю"... а спершу - дитяче "не віддам"... Але як доросла людина (іноді таке буває=))) щиро радію за свою дружечку...
Таку рамочку Оля повезла в далекий Дніпропетровськ... де вона кожного дня нагадує про те, що у Львові її дуже люблять, чекають, і скучають.
P.S. Покемончику мій, люблю тебе сильно-сильно!