Дивно сюди повертатися після такої перерви)))
навіть,немає чим рукодільним похвалитися)))скрап-зник з мого життя і думаю,що не скоро повернеться...
Залишилася вишивка,але це великий труд,це дуже клопітка і довга робота.Дедалі мало часу у мене залишається на це улюблене заняття.Хоч як не стараюся,але важко поєднати роботу, дім, моїх хлопців...а ще відстані...дуже багато часу проживається у дорозі,проте це дає можливість читати)))
А найбільший клопіт у мене зараз-це ремонт)))Щу у зимку ми придбали квартиру,але весь цей час вона була чимось далеким...просто собі була ,існувала.Стала певним фундаментом під ногами нашої сім'ї. Вона була такою омріяною і водночас недосяжною,так як придбали ми її в новобудові,а ви розумієте,що це таке.
Ще досі ми живемо в орендованій квартирі,після покупки нової,потрібно було збирати кошти на ремонт.І от два тижні назад,ми почали)))
І досі є багато вагань,чи все продумано,чи все вірно з технічної сторони,бо фактично вирішуємо все самі,а це таки перший ремонт у нашому житті.В технічну сторону я не влажу,бо признатись,трохи далека в тому,тому весь дизайн та оформлення на мені.
Роботи ще дуже багато.Дуже важко контролювати процес,так як я цілий день на роботі.
Вірите,іноді вже просто нічого не хочеться.Хочеться просто заплющити очі,а потім їх відкрити і опа,фокус-покус-все ремонту кінець..Але це от мрія якоїсь пессимістки,чи що.Можливо нерви,чи втома.
Дуже важко без підтримки,на чоловіка не нарікаю)))просто нам видно вже мало підтримки один одного,бо обоє знесилені.Іноді просто хочеться,щоб хтось вислухав,пожалів,підтримав,але ...Важко бути одними у великому місті...
Але,я вважаю,що ремонту таки притаманно колись закінчитися (разом із фінансами ггг).Тому,надіюсь,скоро ми переступимо поріг рідного дому і почнемо багато усього з початку))
Думаю,щоб хоч якось повернутися до блого життя,я виставлятиму тут процес нашого ремонту.Я просто дуже люблю фото ДО та ПІСЛЯ))))
Знайомтесь,квартира №69)))
Не лякайтесь)))Було ще гірше)))Ну ні,було спочатку чистіше)))Але робота кипить-тому назвемо це творчим безладом)))
8 поверх,10 поверхового будинку.Площа 55 м.кв.Кухня разом з вітальнею-27м.кв.Санвузол спочатку був сумісний,тому ми зменшили кімнату Матвійка і розділили його.Зараз кімната Мумріка-приблизно 15кв.Коридор 5 м.кв,ванна десь 4.Французькі балкони-такі рідко де побачиш.На перший погляд дивно і не практично для українського народу,де переважна більшість на балконах тримає мотлох)))Тому у мене будуть тільки квіти.
Ось наш будинок
На блоги часу немає,чого буду лукавити...заходжу до багатьох в гості,але переважно встигаю подивитися тільки фото ваших робіт.Але думаю,що скоро все встане на свої місця і я поповню ваші ряди)))
Усього вам най най най!!!
А я з понеділка знову пакуватиму речі)))Але на цей раз,можливо,вони там залишаться назавжди)))Адже я вже встигла полюбити свій дім.Там моє серце...
навіть,немає чим рукодільним похвалитися)))скрап-зник з мого життя і думаю,що не скоро повернеться...
Залишилася вишивка,але це великий труд,це дуже клопітка і довга робота.Дедалі мало часу у мене залишається на це улюблене заняття.Хоч як не стараюся,але важко поєднати роботу, дім, моїх хлопців...а ще відстані...дуже багато часу проживається у дорозі,проте це дає можливість читати)))
А найбільший клопіт у мене зараз-це ремонт)))Щу у зимку ми придбали квартиру,але весь цей час вона була чимось далеким...просто собі була ,існувала.Стала певним фундаментом під ногами нашої сім'ї. Вона була такою омріяною і водночас недосяжною,так як придбали ми її в новобудові,а ви розумієте,що це таке.
Ще досі ми живемо в орендованій квартирі,після покупки нової,потрібно було збирати кошти на ремонт.І от два тижні назад,ми почали)))
І досі є багато вагань,чи все продумано,чи все вірно з технічної сторони,бо фактично вирішуємо все самі,а це таки перший ремонт у нашому житті.В технічну сторону я не влажу,бо признатись,трохи далека в тому,тому весь дизайн та оформлення на мені.
Роботи ще дуже багато.Дуже важко контролювати процес,так як я цілий день на роботі.
Вірите,іноді вже просто нічого не хочеться.Хочеться просто заплющити очі,а потім їх відкрити і опа,фокус-покус-все ремонту кінець..Але це от мрія якоїсь пессимістки,чи що.Можливо нерви,чи втома.
Дуже важко без підтримки,на чоловіка не нарікаю)))просто нам видно вже мало підтримки один одного,бо обоє знесилені.Іноді просто хочеться,щоб хтось вислухав,пожалів,підтримав,але ...Важко бути одними у великому місті...
Але,я вважаю,що ремонту таки притаманно колись закінчитися (разом із фінансами ггг).Тому,надіюсь,скоро ми переступимо поріг рідного дому і почнемо багато усього з початку))
Думаю,щоб хоч якось повернутися до блого життя,я виставлятиму тут процес нашого ремонту.Я просто дуже люблю фото ДО та ПІСЛЯ))))
Знайомтесь,квартира №69)))
Не лякайтесь)))Було ще гірше)))Ну ні,було спочатку чистіше)))Але робота кипить-тому назвемо це творчим безладом)))
8 поверх,10 поверхового будинку.Площа 55 м.кв.Кухня разом з вітальнею-27м.кв.Санвузол спочатку був сумісний,тому ми зменшили кімнату Матвійка і розділили його.Зараз кімната Мумріка-приблизно 15кв.Коридор 5 м.кв,ванна десь 4.Французькі балкони-такі рідко де побачиш.На перший погляд дивно і не практично для українського народу,де переважна більшість на балконах тримає мотлох)))Тому у мене будуть тільки квіти.
Ось наш будинок
На блоги часу немає,чого буду лукавити...заходжу до багатьох в гості,але переважно встигаю подивитися тільки фото ваших робіт.Але думаю,що скоро все встане на свої місця і я поповню ваші ряди)))
Усього вам най най най!!!
А я з понеділка знову пакуватиму речі)))Але на цей раз,можливо,вони там залишаться назавжди)))Адже я вже встигла полюбити свій дім.Там моє серце...