вівторок, 17 квітня 2012 р.

Христос Воскрес!

Привіт мої солодкі! Як свята? Паска смачненька?:)
В мене і далі лазарет:(... в малого знову температура вже 4-ту добу.... без сопель, без кашлю.... то 37,5 то 38,9.... я вшоці.. уявлення не маю що то.... надіюсь просто зуби... вони в нього якось ривками ростуть і побагато нараз... може це його і мучить....
Нарешті щось вам покажу:))))) В мене така ломка за скрапом, за вишвкою.... за будь-чим творчим))))
Ось такий рушничок вишла малій на кошичок і пошила першу тільдо-пташку:)
 /Сама ціпка мені здалась якоюсь дуже маленькою і скромною, тому врішила їоздобити бісером.
 Мережка теж з бісером:)  дається взнаки вишивка бісером :))))) бісеру в хаті повно і хочеться його десь використати :)))
 Ось так виглядав кошичок малої, але нажаль він так і залишився не освячений;( (в таку погоду дитину з соплями і кашлем я не виводила)
І ціпка ближче:
Ось такі в мене свята... Настрою 0, бажання творити повно, але нема часу... жаль.... тепер сидю і думаю: а навіщо мені це все скрап-причандалля???? нема часу навіть щоб розкласти все, папірчиками побавитись.... машинка пилиться на поличці..... дироколи в дальньому куті скучають.... ех... був навіть такий момент, що я готова була все просто викинути раз лежить без діла і нема коли тим користуватись....
Чекаю сонечка і виздоровлення малих... може тоді якось краще стане на душі...
Дкую вам, що ви є!
Люблю вас!
Бережіть себе!
ЧМК

понеділок, 9 квітня 2012 р.

весняний депреснячок......

Привіт мої зозульки!!! Скучила за вами страшно!!! Як ви, мої хороші? Сподіваюсь всі живі-здорові і настрій у вас відмінний!
В мене депресія, глибока і затяжна... Пам"ятаєте в минулому пості я писала, що малий захворів? Так от після того він захворів знову + ще й мала підхватила цей вірус. А після того як звалило малих підкосило і мене.... Ніби просто нежить, звичайні шмарклі, які течуть ріками... не лікувала толком, бо не мала як (попала з малим в лікарню, а потім і мама моя лягла з малою в інше відділення). Бігала з одного відділення в інше, капала судинозвужуючими краплями, щоб з носа не текло по колінах і доходилась до запалення вуха....
Тільки от в понеділок вернулсь додому. Проколол антибіотики, ніби вилікувались... аж ні.. в малої знову температура і соплі...
В мене таке враження, що це не закінчиться ніколи.... що батарея ліків, що стоїть на кухні ніколи звідти не забереться.... цілий день щось комусь треба капати, відміряти дозатором, товкти таблетки.......
сил моїх більше нема...
таке враження, що ще трохи і я точно на дурку попаду...
Скрап закинула взагалі... нема навіть часу подумати про те, що хотілось би зробити.....
Ех.... живу надією, що скоро буде краще, що все минеться як поганий сон...
Ось так... Поплакалась вам трохи вже й легше стало)) 
Дякую, що ви є!
Люблю вас!
Не хворійте!!!!!!!!!!! 
Надіюсь  скоро прйду до вас не плакатись, а щось показати:)
чмк