Привіт, мої дорогі читачі!
Зізнаюся чесно,
ще з минулого року залишилось в мене аж 5 «наборів» тушок зайчиків, за яких все
ніяк не вдавалось взятись. Але тепер настав їх «зірковий час» ))) я пообіцяла
собі, що закінчу усіх і швиденько почала роботу. Сьогодні показую першого із
«заячої серії», такий собі зайка - осінній романтик.
Шапочку і шарф
в’язала сама. Купила гачок і пригадувала шкільні уроки трудового навчання.
Мабуть років 10 не брала в руки гачок, але згадала основні принципи і навіть
сподобалось! І чому я раніше не спробувала?! Якось спиці ріднішими були ))) Їх
я освоїла ще в 5 років. Досі пам’ятаю, як ходила дивилась, як в’яже мама і все
випрошувала показати мені. Ніхто й не думав, що таке мале в'язати буде, але в
мене вийшло! Ось так ми сиділи вечорами – мама в’язала кофтинки мені, а я щось
там плутала для іграшок, а скільки гордості то було )))) ех, ностальгія…
Так, я взагалі
тут зайця показую )))
Вушка і шви
затонувала
і детальки - сумочка (чомусь мені зайкам завжди хочеться сумку додати) з підвісочкою-гітарою і краватка )))) гудзички із полімерної глини
Зайка відправився на пошуки нового дому в
МАГАЗИНЧИК
У нас сьогодні
справжня осінь – з самого ранку дощ і темрява, в таку погодку хочеться сидіти
вдома під теплим пледиком з чашкою гарячого шоколаду ))
Гарного вам дня,
нехай дощик не псує вам настрій!
Дякую, що
заходите в гості ;)