Одна з проблем нашого суспільства полягає в тому, що воно постійно хапається за прості рішення для вирішення складних проблем. На жаль, в більшості випадків складні проблеми вирішити простими рішеннями неможливо.
Одне з таких простих рішень є запровадження виборності суддів. Існує думка, що виборність суддів народом зможе подолати корупцію та несправедливість в наших судах. Я добре пам’ятаю, що цю ідею колись давно запропонувала Юлія Тимошенко. Мене просто тіпає від того, що люди без юридичної освіти та досвіду, вважають, що це стане панацеєю від несправедливого судочинства. Особливо дратує, коли ці люди починають приводити, як аргумент виборність суддів в США забуваючи, що там неоднорідна практика. В одних штатах судів дійсно обирають на виборах народ, в інших штатах суддів призначає політична партія або губернатор штату. Тож порядок набуття статусу судді в США є різним.
Коли людей запитуєш, як ви уявляєте процедуру обрання народом судді, то вони насправді не можуть дати чіткої відповіді, дивлячись на цьогорічні вибори Президента України, де було подано 44 заявки від кандидатів. Візьмемо районний суд Києва, наприклад, там 20 суддів. Як видумаєте, скільки кандидатів буде на одне місце? 20? 30? 40? Просто згадайте, як відбувається процес виборів до Київради, до Верховної Ради України. Хто перемагає на виборах? Той, в кого більше грошей, за невеликим винятком. До речі, як зрозуміти з 40 кандидатів, що цей кандидат буде чесним суддею, а інший ні? Прочитати його декларацію? Програму? Так я вам скажу, що якщо ви ніколи не бачили в житті Іллю Киву, але просто прочитали його програму кандидата на посаду Президента України, то у вас могла скластися помилкова думка, що він не такий вже і дурний. Крім того, в нас є виборність депутатів місцевих рад, парламенту, так ви хочете сказати, що вони усі чесні, бо їх вибрав народ? Вони не беруть гроші за законопроекти, за голосування, за запити? До чого я це усе веду, що не варто думати, що виборність суддів - це панацея. Абсолютно ні.
Якщо провести відбір кандидатів на посаду суддів, перевірити їх статки, перевірити їх знання і дійти думки, що вони гідні займати посаду судді, то призначення судів нічим не гірше від виборності суддів, а навіть краще. Єдине що, цей процес має бути прозорим і контрольованим професіоналами та представниками суспільства. Тож, виборність суддів жодним чином не допоможе вилікувати судову гілку від хронічних хвороб, це лише красива пропозиція кандидатів у Президенти, щоб показати якусь оригінальність своєї програми. До речі, одні кандидати пропонують виборність суддів лише першої інстанції, а інші - суддів усіх інстанцій. Якщо ж і запроваджувати виборність суддів, то це доцільно зробити лише щодо мирових суддів, які будуть розглядати дрібні спори в межах свого мікрорайону. Однак наразі в Україні інститут мирових суддів відсутній, тож його ще треба створити.
Одне з таких простих рішень є запровадження виборності суддів. Існує думка, що виборність суддів народом зможе подолати корупцію та несправедливість в наших судах. Я добре пам’ятаю, що цю ідею колись давно запропонувала Юлія Тимошенко. Мене просто тіпає від того, що люди без юридичної освіти та досвіду, вважають, що це стане панацеєю від несправедливого судочинства. Особливо дратує, коли ці люди починають приводити, як аргумент виборність суддів в США забуваючи, що там неоднорідна практика. В одних штатах судів дійсно обирають на виборах народ, в інших штатах суддів призначає політична партія або губернатор штату. Тож порядок набуття статусу судді в США є різним.
Коли людей запитуєш, як ви уявляєте процедуру обрання народом судді, то вони насправді не можуть дати чіткої відповіді, дивлячись на цьогорічні вибори Президента України, де було подано 44 заявки від кандидатів. Візьмемо районний суд Києва, наприклад, там 20 суддів. Як видумаєте, скільки кандидатів буде на одне місце? 20? 30? 40? Просто згадайте, як відбувається процес виборів до Київради, до Верховної Ради України. Хто перемагає на виборах? Той, в кого більше грошей, за невеликим винятком. До речі, як зрозуміти з 40 кандидатів, що цей кандидат буде чесним суддею, а інший ні? Прочитати його декларацію? Програму? Так я вам скажу, що якщо ви ніколи не бачили в житті Іллю Киву, але просто прочитали його програму кандидата на посаду Президента України, то у вас могла скластися помилкова думка, що він не такий вже і дурний. Крім того, в нас є виборність депутатів місцевих рад, парламенту, так ви хочете сказати, що вони усі чесні, бо їх вибрав народ? Вони не беруть гроші за законопроекти, за голосування, за запити? До чого я це усе веду, що не варто думати, що виборність суддів - це панацея. Абсолютно ні.
Якщо провести відбір кандидатів на посаду суддів, перевірити їх статки, перевірити їх знання і дійти думки, що вони гідні займати посаду судді, то призначення судів нічим не гірше від виборності суддів, а навіть краще. Єдине що, цей процес має бути прозорим і контрольованим професіоналами та представниками суспільства. Тож, виборність суддів жодним чином не допоможе вилікувати судову гілку від хронічних хвороб, це лише красива пропозиція кандидатів у Президенти, щоб показати якусь оригінальність своєї програми. До речі, одні кандидати пропонують виборність суддів лише першої інстанції, а інші - суддів усіх інстанцій. Якщо ж і запроваджувати виборність суддів, то це доцільно зробити лише щодо мирових суддів, які будуть розглядати дрібні спори в межах свого мікрорайону. Однак наразі в Україні інститут мирових суддів відсутній, тож його ще треба створити.
