До мене з Італії прийшов мішечок пахучої лаванди, мама насушила спеціально для того, щоб порозкладати між речами, адже це чудовий засіб проти молі. Та пошити торбинки вона не встигла, чому я дуже зраділа. Протягом кількох днів створила ці лавандові подушечки.
Вишивала на домотканому льоні, це перший мій досвід вишивання на тканині рівномірного переплетення, для мене дуже важко, очі просто вилазять, дівчата, які вишивають цілі картини на такій канві у мене викликають щире захоплення їхнім талантом і терпінням. Зверніть увагу на мішечок, в якому прийшла лаванда: вишиті хатинки, а над дахами йде дощ, а може й сніг. Це вишивка ще Паолиної матері, нині покійної рукодільниці, яку доглядала моя мама. Ці хатинки треба буде десь використати, може у новій лавандовій подушечці.
На одній подушечці лаванду вишивала бісером, низ задекорувала мереживом, прикрасила атласними стрічками.
Чомусь запах лаванди мені нагадав про книгу Патріка Зюскінда "Парфуми". Говорити про цей твір щось банальне не хочеться, а щось розумне не виходить, сказати дуже цікава книга, це майже нічого не сказати. Хто читав, кого не лишила байдужим, зрозуміє.
