Від минулої середи, я, збентежена і схвильована, все збираюся написати про свої враження від екскурсії, на яку потрапила майже випадково. Подруга та колега по декупажних справах, яка працює вчителем і має класне керівництво в 7 класі, запропонувала приєднатися до їх компанії і відвідати замки Тернопільщини. Ясно, що я довго не роздумувала, та й моя доня Іринка теж :) Ми відпросилися з роботи і школи, швидко зібралися, намотали бутербродів, і о 7 ранку вже сиділи в автобусі в передчутті пригод.
Наше турне охопило Збараж, Вишневець і Кременець. Я була налаштована дуже позитивно і чекала гарних вражень, але вони - ці враженя - просто захопили і перевершили всі сподівання!
В Збаражі, якому нещодавно виповнилося 800 років, найбільш пам'ятним і відомим місцем є Збаразький замок,
події навколо якого знайшли своє відображення в романі Сенкевича «Вогнем
і мечем». Пізніше про ці події був знятий відомий фільм, але знімався він, як нам пояснили, в Хотинській фортеці (чомусь кіношники вважали місцевий замок привабливішим від Збаразького...). Ось кілька наших фотозамальовок:
Я знайшла старовинний інструмент, не змогла пройти повз нього :) Справа - вхід у каземати.
Осінь у князівському парку...
Старовинна криниця глибиною 70 м, до якої їздили підземним тунелем.
У цьому замку зберігаються антикварні меблі, знаряддя середньовічних тортур, а в казематах організовано виставкові зали з давнім іконописом, скульптурою, зброєю.
Після легкого сніданку - пікніку ми рушили у
Вишневець з його романтичним палацом, який називають "маленьким Версалем". Білосніжну браму збудували на честь приїзду короля Польщі.
Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, в густій зелені
парку за палацом з'являється загадковий Білий Лицар на коні. Хто він, чи не сам Ярема Вишневецький оглядає свої маєтки?
Стіни Вишневецького палацу пам'ятають і авантюри, і таємну змову із захоплення Московського
престолу, і блискучі перемоги та поразки. Гостями Вишневецького замку свого часу були і Тарас Шевченко, і Богдан Хмельницький, і Максим Кривоніс, і Оноре Де Бальзак...
Палац переходив у спадок з рук в руки, і в решті решт був проданий. Закінчився славний князівський рід. Останній із князів був одним із
найбагатших людей Європи. Нам зараз важко уявити, що всі речі, описи яких збереглися,
йому вдалося зібрати під одним дахом: картини, портрети, коштовну
турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина,
залишаю палац, який здивує наступні покоління...”
Колись на першому поверсі була розміщена Дзеркальна зала завдовжки
80 метрів, точнісінько така ж, як у Версалі. Парадний хол був
прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним візерунком, візерунок на кожній
плиточці відрізнявся від попереднього. Дах палацу був облицьований коштовним камінням, яке на сонці переливалось всіма
кольорами веселки. З балконів відкривався захоплюючий вигляд на річку,
до якої від палацу спускалось каскадом три яруси садів… Та наступні покоління зробили в родовому замку селищний клуб, фабрику, а в дзеркальній залі радянські солдати тримали своїх коней та грілися, розпалюючи вогнище уламками безцінного паркету...
Замислившись про перипетії життя, ми не помітили, як під"їхали до
Кременця - батьківщини відомого польського поета - Юліуша Словацького. Про це місто я читала минулого року в романі Лесі Романчук «Не залишай…». Цікаво було побачити. Але я навіть не могла подумати, що невеличкий провінційний райцентр може
вмістити в себе стільки цікавих пам‘яток, і бути таким затишним. Схили гір укриті старим густим лісом. Ось Замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася над рівнем моря на 397 метрів.
Неприступний замок на горі був закладений у XVI ст. володаркою міста, італійкою Боною
Сфорца , дружиною польського короля Сигізмунда І. Кажуть, що ця жінка була відьмою, багато дивного та недоброго говорили свого часу люди про неї. Є легенда, яка стверджує, що Бона переховується в криниці підземного
палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті
ключі від таємної скарбниці, повної золота...
Коли потрапляєш на гору - враження
надзвичайні, відкривається неймовірний вид на Кременець і околиці.
В Кременці є навіть ботанічний сад, який колись був кращим в Російській імперії.
Ось наш сувенірний ключ від стародавнього міста, зустріч з яким надовго запам"ятається... І коробочка з кущика бруслини, який спалахнув своїм осіннім цвітом на схилі гори.
Це наша Україна! Вона унікальна не тільки вишиванками і людьми, які їх носять, а й своїми горами, рівнинами, печерами, водоспадами, кораловими рифами та історичними місцями... Тільки більшість українців, живучи поряд з цими дивами, навіть не здогадуються про них, і їдуть у пошуках вражень за кордон. Давайте пізнавати і свою рідну землю! Як багато відкриттів у нас ще попереду...
